3.2. Пропоновані тури та маршрути міста Генічеськ Херсонської області

3.2.1. Пропоновані тури

У Генічеському районі туристам пропонують різні види турів: культурно-пізнавальні, лікувальні, кінні, велосипедні, автомобільні, та ін. У туристів є можливість здійснити індивідуальні тури та екскурсії за ексклюзивними програмами.

Найбільшою популярністю у Генічеському районі користуються культурно-пізнавальні тури, де туристичними об’єктами виступають як природні так і історико-культурні пам’ятки.

Екскурсійний тур по місту Генічеськ та Арабатській Стрілці найкраще, мабуть, починати з Генічеської гірки, звідки відкривається мальовнича панорама Арабатської стрілки, сріблисті лимани Сиваша й, залежно від погоди, то синє, то опалове, то зеленувате море. Також протока Тонка, на дні якої лежить остів затонулого колись ранньосередньовічного судна. Тут же, буквально під ногами, на не занадто великій глибині, іде один з катакомбних ходів. Якщо вірити легендам, то в катакомбах скіфи приховували військовий видобуток, а після перемоги над царем Дарієм, тут були заховані коштовності. Обсяг їх, у перерахунку на сучасну тару, склав би 16 залізничних вагонів.

Ліворуч можливо на ділянці розмитому морем, лежав колись грецький гордий Неонтихос. Це був транзитний порт, що відіграв не останню роль у торгівлі з Афінами. За свідченням В.Ф. Кондараки, Приазов'я й Східний Крим на рубежі ер, протягом 800 років, були головною їхньою житницею. У рік вони поставляли один мільйон пудом зерна, а також солону рибу. Це не раз рятувало греків від голоду, особливо в період воєн. Пшениця, що виросла на цих землях, в окремі роки мала до 42% клейковини, у той час, як у знаменитих тоді єгипетської й палестинської, цей відсоток не перевищував 37%. Поряд із продовольством, звідси поставлялися й раби.

Існує переказ, що після смерті Ісуса Христа, апостолові Андрієві Первозванному випало місіонерство в Скіфії. Обійшов він усі поселення півночі Меотиди, отже, і Неонтихос. Якщо це дійсно так, то зерна християнства в наших краях були посіяні безпосередньо учнем Христа й задовго до хрещення Русі. У ХІІІ столітті ці землі були завойовані татарами, що утворили згодом свою державу - Кримське Ханство. Для туристів цікавим тут є степова його частина, де утворювався Східний Ногай, і де розташовувалося місто-попередник Генічеська.

За словами Тунманна: “Тут влада Хана ніколи не була достатньою, щоб тримати цей народ у покорі. Вони живуть у наметах, ведуть кочове життя й мало займаються землеробством. Схильні до грабежу, але не вбивають нікого дарма й охоче продають бранців. Взагалі, вони гостинні, дають безкоштовно, що мають… Це самі хоробрі з татар… Вони магометани, нікого не переслідують через його релігію й не намагаються обертати інших у свою віру… Матері щодня купають малих дітей у солі-ропі, щоб шкіра зробилася грубою й менше страждала від холоду, коли прийде в походах узимку перепливати ріки й протоки…”

Генічеськ і Арабатська стрілка не раз виявлялися на шляху важливих історичних подій. В 1737 році тут пройшла на Крим армія генерал - фельдмаршала П.П. Ласси, а в 1771 році, у тил турецьким військам - корпус генерал-майора Щербатова. Ряд подій, що тут відбувся, також пов'язаний з іменем Суворова.

Прагнучи до підриву економіки Ханства, Росія в 1778 році вивела із Криму більше 30 тисяч православних греків. Одна з колон переселенців рухалася по Арабатської Стрілці на Генічеськ. Тут був проведений і перший вдячний молебень “За щасливий кінець греків із Криму”. Керував усією операцією Олександр Васильович Суворов. Був він тут і коли інспектував фортеці. А коли в Криму спалахнуло татарське повстання, з Херсона на придушення було спрямовано три козачі полки. На чолі із Суворовим вони рушили прискореним маршем по стрілці на Салхат (селище Старий Крим) і Карасу-Базар (місто Білогірськ). Повсталі розбіглися, а трохи пізніше на Білій скелі був підписаний акт про “добровільне” приєднання Криму до Росії.

Під час Кримської війни 1853-1856 р.р. місто Генічеськ було одним з найближчих тилів російської армії. Тут розташовувалися склади з більшим запасом провіанту й фуражу.

Генічеський загін військ півроку протистояв кораблям і десантам супротивника, який усіма силами намагався відрізати Крим від Росії, щоб позбавити його підживлення з півночі. Одним з командирів загону була талановита людина й воєначальник, князь Лобанів-Ростовський - випускник Імператорського Московського університету, що встиг повоювати на Кавказі. Це при його участі невеликими силами була відбита перша й найдужча ворожа атака на місто. І хоча було ушкоджено багато казенних і приватних будинків, затоплено на рейді 11 грецьких і фінляндських пароплавів, основний задум супротивникові все-таки не вдався. Щоб не пустити флот супротивника до Чонгару, у протоці Тонкому були затоплено 28 суден. За командування генічеським загоном і захист Чонгара, князь був нагороджений Золотою шаблею.

Продовживши екскурсію, пройдемо через сквер Слави. Колись тут була площа, на якій в 1822 році побудували храм Успіня Божої Матері. Під час вищезгаданого обстрілу міста він був сильно ушкоджений, тому, в 1857 році будується новий дерев'яний храм, а в 1870 - на цьому ж місці - з керченського каменю, спорудили Успенський кафедральний собор із дзвоном в 107 пудів (1,7 тонни). У радянські роки, в епоху войовничого атеїзму, храм був зруйнований дощенту.

Через центр міста, проїхавши на вулицю Червоного жовтня у дворі видно Будинок культури. Він був побудований на початку минулого століття. Це був знаменитий театр “Гігант”. Тут працювала чудова аматорська трупа, регулярно ставилися спектаклі, а влітку гастролювали заїжджі артисти. У цьому театрі врочисто святкувалося трьохсотріччя Будинку Романових.

Улітку 1912 року тут відбувся курйозно-комічний випадок з 18-літнім Леонідом Утьосовим і його трупою. Гастрольна трупа артистів прибула в Генічеськ. Але публіка в театр не йшла. Тому, щоб збільшити збори, потрібно було придумати що-небудь екстраординарне. Щаслива думка зробити свого танцюриста жителем екзотичних країн рятувала ситуацію. Афіші повідомили, що в театрі починає гастролювати бразильський негр Джон Джонсон. Генічани, можливо, вірили в “бразильця” не більше, ніж самі артисти, але цікаво було глянути, що ж покажуть.

У післявоєнні роки в театрі “Гігант” працювала професійна трупа. Майстерність її артистів не тільки не уступала Херсонському театру, але найчастіше перевершувало його. У стінах “Гіганта” починав свою блискучу діяльність відомий кінооператор, лауреат Сталінської премії, Сергій Якович Уралов. З його участю створювалися такі фільми, як “Олександр Невський”, “Хлопець із нашого міста”, “Тринадцять”. У центрі міста, по вулиці Леніна, там, де зараз кафе “Манхетен-Експрес”, до революції було фойє ще одного театру “Ренесанс”. Тут починав свій трудовий шлях відомий кінооператор, двічі лауреат Державної Премії, Заслужений діяч мистецтв РСФСР - Михайло Мойсейович Глидер.

При виході знадвору Будинку культури, по праву сторону, відкривається вид на Храм Різдва Пресвятої Богородиці. У колишні роки він перетерпів два закриття з розгарбуваннями й руйнуваннями.

В 1990 році були відновлені, нарешті, його купол і барабан, а в 2003 році прибудована дзвіниця.

Перетнувши навпростець сквер проспекту Миру, вийдемо до дороги, що веде до спорткомплексу медучилища. Колись тут був центральний в'їзд у двір одного з найбільших на Україні млинів, що належав Я.О.Тронику. Випускав млин великий асортименти високосортного борошна. Словник Брокгауза й Єфрона за 1914 рік повідомляє, що “кращі у світі макарони - італійські спагеті, а кращі італійські спагеті виготовляються з Генічеського борошна”.

Млин проіснував до Великої Вітчизняної війни. Під час окупації він був зруйнований, а після війни знесений. Міцність кладки із червоної цегли була така, що ці руїни не піддавалися розбиранню, і при зносі їх доводилося підривати.

Поруч із млином були хлібні комори. Під час війни німці містили в них наших військовополонених. Місцеві жителі неодноразово надавали їм допомогу у втечі з неволі. Один із цих комор уцілів до тепер - він знаходиться поруч із магазином “Тріумф”.

Найбільший темп будівництва в дореволюційну епоху Генічеськ мав наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття. Про стиль адміністративної забудови можна судити по вцілілих будинках банків: ( банк “Аваль” (Санкт-Петербурзький комерційний) і Управління юстиції (Кустарний банк)). До революції існувала й спеціальна вантажопасажирська лінія: Генічеськ - Глазго.

Далі проїхавши по проспекту Миру, і звернувши ліворуч, вулиця Махарадзе приведе у міський парк ім. Т. Г. Шевченка. Закладений він був на безводному пустирі в 1936 році комсомольцями шкіл. Воду для поливу носили здалеку, вручну. Під час війни парк був майже повністю вирубаний окупантами. Тут, у парку, знаходиться братська могила радянських воїнів, що загинули в боях за Генічеськ. Щороку, 9 травня, жителі від малого до великого приходять сюди, щоб вшанувати пам'ять захисників Батьківщини й згадати про страшні дні минулої війни [40].

Арабатська Стрілка - вузька і довга коса, що простягнулася майже на 120 км від Генічеська у Херсонській області до Керченського півострова Криму. В адміністративному відношенні південна частина Арабатської Стрілки належить Автономній Республіці Крим, а її північна частина - Херсонської області. Уздовж коси розташовані села Генічеська гірка, Щасливцево, Стрілецьке.

Сьогодні Арабатська стрілка - це унікальне місце відпочинку та оздоровлення. Північна, ширша і піднесена частина Арабатської Стрілки, містить озера Чекракське і Генічеське, в яких ведеться видобування солі.

Протягом 16-го і 17-го століть косу неодноразово використовували для нападів на Крим, спочатку запорізькі, потім донські козаки. Вона багато разів ставала місцем військових дій. Тут знаходиться Арабатська фортеця (Арабат)- зведена близько трьохсот п'ятдесяти років тому. Фортеця має форму неправильного багатокутника. Вона обнесена високою і могутньою оборонною стіною з виступами - бастіонами, гарматними бійницями, укріпленими воротами і прихованою хвірткою - патерна. До стіни примикає глибокий рів, який при необхідності заповнювався морською водою. Всі оборонні споруди добре збереглися на відміну від внутрішнього кріпосного двору, будівлі якого розібрали на камінь жителі сусіднього села Арабат.

Цитадель вперше випробувала хоробрість російського солдата 17 червня 1771 під час російсько-турецької війни. Тоді один із загонів армії В.М. Долгорукова, очолюваний князем Щербатовим, подолав за чотири доби 110-кілометровий шлях по безлюдній і безводній Арабатській стрілці і зухвалим штурмом заволодів фортецею. Пізніше про фортецю згадали тільки під час Кримської війни. Після невеликого ремонту в ній розмістили гарнізон з артилерійськими знаряддями. У 1855 році цей гарнізон прийняв бій з англо-французької ескадри і перешкодив висадці десанту, який повинен був перерізати комунікації, що зв'язували Крим з Росією. З тих далеких часів фортецю остаточно втратила своє значення.

У суворі роки Громадянської та Великої Вітчизняної воєн, район, прилеглий до фортеці, був сильно укріплений. Звідси розпочиналися Акманайські позиції. Ковпаки дотів з темними очницями амбразур і зараз ще маячать серед степової рівнини. Неподалік знаходиться Акманайський вал, насипаний імовірно для захисту від скіфів близько двох з половиною тисяч років тому. Він зберігся погано.

З високих кам'яних стін фортеці відкривається огляд ближніх і дальніх околиць. Перший великий населений пункт в херсонській частині Арабатської стрілки - село Стрілецьке. Раніше воно називалося Чокрак по невеликому солоному озері, розташованому неподалік. У села доопрацьовується газове родовище. Природний газ, видобутий з свердловин, пробурених на суші і в морі - зі спеціальних платформ, добре відомих з берега, по газопроводу, прокладеному через Сиваш, надходить до Криму. Стрілецьке пов'язане автобусним сполученням з Генічеськом.

Село Стрілецьке майже непомітно переходить в село Щасливцеве. За ним знаходяться Генічеська Гірка і Генічеськ. У Генічеській Гірці в 1982 році споруджено меморіал морякам-артилеристам, що відбив спробу гітлерівців прорватися до Криму по Арабатській стрілці в 1941 році.

Все азовське узбережжя між Стрілецьким і Генічеської Гіркою щільно забудовано дитячими оздоровчими таборами, базами відпочинку та пансіонатами. На базі Північно-Сиваського родовища гарячих мінеральних вод працює водолікарня.

З Генічеської Гірки в Сиваш виступає великий півострів складної конфігурації висотою до сімнадцяти метрів, використовуваний радгоспом “Азовський” для випасу худоби та вирощування зернових культур. Окремі частини півострова називаються Генічеський Кут, Чонгарській Кут, Семенівський Кут і Коянловскій Кут. У центрі півострова знаходиться Генічеське солоне озеро, в якому здавна добували поварену сіль.

В даний час по Арабатській Стрілці проходить шлях з Генічеська на Керченський півострів Криму. На косі йде активне будівництво пансіонатів, баз відпочинку, готелів, а також видобуток солі. Відокремлюючи затоку Сиваш від Азовського моря, Арабатська стрілка дає можливість з'єднатися цим водам через невелику протоку Тонка. Внаслідок цього у Сиваші в 16 разів зростає концентрація солі за рахунок природного випаровування, коли вода рухається уздовж коси з півночі на південь. Щорічно Сиваш з Азовського моря отримує майже 12 мільйонів тонн різних солей - з'єднань брому, натрію, магнію та інших цінних мінералів. Не так давно на Арабатській стрілці були виявлені мінеральні води, які пройшли дослідження в Українському НДІ курортології та фізіотерапії. Ці води успішно використовуються для лікування.