27.Платежi за забруднення та критерiї нарахування

Платежi за забруднення навколишнього середовища с складовою частиною фiнансового механiзму охорони довкiлля та рацiонального використання природних ресурсiв. Основу платежiв становлять нормативи плати за забруднення навколишнього середовища.

Втрати вiд забруднення можна класифiкувати за двома видами: економiчний i соцiальний.

Економiчнi втрати спричиняються через погiршення виробництва певних об’сктiв i втрат продукцiї; соцiальнi — як наслiдок негативного впливу на здоров’я та жи-гтсдяльнiсть людини (квороби, втрати працездатностi, велика смертнiсть).

Сучасна полiтика держав в галузi охорони навколишнього середовища вiд забруднення будусться на принципi «забруднювач платить». В цьому принципi вiдображена полiтика покладення на забруднювачiв вiдповiдальностi за всi дiї, що спричиняють шкоду навколишньому середовищу.

В системi регулювання суспiльних вiдносин в галузi охорони довкiлля плата за забруднення несе велике рiзноманiтне навантаження— стимулююче, координацiйне, контролююче.

Розмiри платежiв за забруднення навколишнього природного середовища встановлюються на пiдставi лiмiтiв та фактичних обсягiв викидiв i скидів забруднювальних речовин, розмiщення вiдходiв, а також базових нормативiв плати за них i вiдповiдних регулювальних коефiцiєнтiв.

Плата за забруднення навколишнього середовища в межах установлених лiмiтiв корегується за регiонами Украни iз застосуванням коефiцiєнтiв, що враховують територiальнi екологiчнi особливостi, та коефiцiентiв iндексацiї базових нормативiв плати.

За понадлiмiтнi виквди i скиди забруднювальних речовин i розмiщення вiдходiв установлюсться пiдвищений розмiр плати на пiдставi базового нормативу плати, коефiцiснта iндексацiї, коефiцiєнтiв, що враховують територiальнi екологiчнi особливостi, i коефiцiєнтiв кратностi плати за понадлiмiтнi викиди i скиди забруднювальних речовин i розмiщення вiдходiв. У разi вiдсутностi на пiдприємствi затверджених у встановленому порядку лiмiтiв викидiв i скидiв забруднювальних речовин та розмiщення вiдходiв нормативи плати за викиди i скиди забруднювальних речовин та розмiщення вiдходiв установлюються як за понадлiмiтнi.

Платежi пiдприсмств за викиди i скиди забруднювальних речовин i розмiщення вiдходiв у межах встановлених лiмiтiв (тимчасово погоджених величин) вiдносяться на витрати виробництва, а при перевищеннi лiмiтiв провадяться за рахунок прибутку, що залишасться у розпорядженнi пiдприємств.

Крiм цього, законом також передбачено платежi за пошкодження природних ресурсiв (зниження родючостi рунтiв, продуктивностi лiсу i водоймищ) вiдповiдно до встановлених нормативiв.

Вiдповiднi платежi стягуються з пiдприсмств незалежно вiд форм власностi i вiдомчої належностi. Внесення плати за забруднения не звільняє пiдприемства вiд дотримання заходiв по охоронi навколишнього середовища, а також сплати штрафних санкцiй за екологiчнi правопорушення i вiд повного вiдшкодування шкоди.

28.Вплив великих міст на природу і людину

У великих містах переплелися як позитивні, так і негативні сторони науково-технічного прогресу й індустріалізації. Створено нове екологічне середовище з високою концентрацією антропогенних факторів. Одні з них, такі як забруднення атмосферного повітря, високий рівень шуму, електромагнітні випромінювання, є безпосереднім продуктом індустріалізації, інші, такі як зосередження підприємств на обмеженій території, висока щільність населення, міграційні процеси і т.д. - наслідок урбанізації як форми розселення. Підприємства Дніпропетровська скидають у р. Дніпро значний об'єм неочищених стічних вод. Серйозні екологічні проблеми виникають у Дніпропетровську в зв'язку з утилізацією та складуванням відходів металургійного, коксохімічного ті ін. виробництв. Також спостерігаються небезпечні геологічні процеси, пов'язані з наявністю лесових товщ та розвитком техногенного підтоплення. Не набагато краща ситуація і в столиці. У 2004 р. від антропогенних джерел забруднення в атмосферне повітря Києва надійшло 209,9 тис. т шкідливих речовин, у тому числі 175,1 тис. т - від пересувних джерел, насамперед автотранспорту. Саме він відіграє провідну роль у загальному забрудненні атмосфери. Порівняно із 1990 роком питома частка легкових автомобілів зросла в 1,85 рази, це спричинює збільшення загазованості міста, появу смогу, тощо. На сьогоднішній день таких екологічно-небезпечних міст в Україні нараховується 17, проживання в кожному з них в тій чи іншій мірі шкодить здоров'ю людини.

Екологічні проблеми урбанізації

Урбанізація (від лат. Urbanus - міський) - історичний процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства, який охоплює зміни в розміщенні продуктивних сил, і насамперед у розселенні населення, його демографічної структури, способі життя та культури.

Міста іноді переростають в міські агломерації (від лат. Agglomero - накопичую, приєдную), поглинаючи передмістя і утворюючи зони суцільної забудови, функціонально тісно пов'язані з ядром міста (щоденні трудові поїздки, звані "маятниковими міграціями",і т.д.). Таке зростання стимулюється розвитком транспорту. Міські агломерації стали сьогодні основною формою розселення в індустріально розвинених країнах.

Але й агломерації не є вищою формою концентрації населення. У США, Японії і Західній Європі склалися скупчення агломерацій, майже злилися пояса великих міст - мегалополіси: Босваш (Бостон - Вашингтон) в США, Токайдо на тихоокеанському узбережжі Японії, в "єдину Європу" такий мегалополіс формується від південному сході Великобританії до південно-заході Франції (за вигнуту форму його називають "банан").

Всі форми концентрації населення мають ряд важливих екологічних проблем, які потребують швидкого вирішення. Основними проблемами міст (особливо великих) є те, що вони концентрують всі види забруднення навколишнього середовища, надаючи прямий і непрямий вплив на величезні території (наприклад, в США непрямий вплив позначається на 35% території).

Міста дають 80% всіх викидів в атмосферу і 3/4 загального обсягу всього забруднення навколишнього середовища. Всі міста світу щорічно "викидають" в навколишнє середовище до 3 млрд. тонн твердих відходів, понад 500 м3 промислових і побутових стоків, близько 1 млрд. тонн аерозолів. Особливо сильний вплив на навколишнє середовище роблять великі міста та агломерації, їх забруднююча і тепловий вплив простежується на відстані 50 км.

Однією з особливо гострих проблем великого міста є вода. Останнім часом більшість великих міст відчувають дефіцит чистої прісної води. Хоча для задоволення життєвих потреб людини досить 5 л води, витрата води в місті складає в середньому від 150 до 200 л, а в ряді промислових центрів - до 500 л у день на душу населення. Незважаючи на те, що споживання води неухильно збільшується через ріст населення Землі, головну погрозу представляє не це, а прогресуюче забруднення рік, озер і підземних вод. Тиф, дизентерія, викликані бактеріями, що потрапляють через брудну воду в організм людини.

Забруднення води стало предметом інтенсивного вивчення, тому що кількість людей, що страждають хворобами, що передаються через забруднену воду, обчислюється мільйонами.

Крім того, міста змінюють природні ландшафти. У них формуються міські антропогенні ландшафти. Ще однією проблемою урбанізації є те, що цей процес носить стихійний характер і важкокерованими. "Міський вибух" в країнах, що розвиваються призводить до так званої "нетрищної урбанізації", пов'язаної з припливом незаможного сільського населення у великі міста.