10.Типи маркетингу та форми міжнародного маркетингу. Сучасні детермінанти форм міжнародного маркетингу.

Типи маркетингу: 1.залежно від геопол.меж діяльності субєктів: внутрішній (в межах націон.кордонів) та міжнародний (за межами нац.кордонів); 2.залежно від обєкту: промисловий, аграрний, банківський, послуг тощо; 3.залежно від ступеня ринкової орієнтованості фірми: стратегічний (марк діяльність, спрямована на створення довгострокової конкурентної переваги шляхом постійного та систематизованого моніторингу бізнес-середовища і потреб ринку та формування на цій основі ефективного марк комплексу) та оперативний (марк діяльність, метою якої є використання певної ринкової ситуації чи швидке пристосування маркет комплексу до неї); 4.залежно від субєкта: мікромаркетинг (марк діяльність стосовно конкретного виду товару, що продукується) та макромаркетинг (марк діяльність відносно широкого кола типів товарів (послуг) або сфер діяльності на рівні як фірми, концерну, фін-промис групи, так і держави в цілому). Форми ММ: 1. Експортний М — маркет діяльність щодо реалізації продукції за межі нац кордонів, за якої відбувається фізичне трансп-ня товару з однієї країни до іншої. 2. Імпортний М— марк діяльність, спрямована на закупівлю (імпорт) товарів або послуг із зарубіжних ринків. 3. Зовнішньоекон М — марк діяльність, зумовлена стабільністю чи зростанням можливостей перебування фір­ми (у вигляді представництва, філіалу з продажу...) на зовн рин­ку, який включає вже, як правило, кілька країн. 4.Транснаціональний М — марк діяльність, що постала з практики функціонування ТНК; мар­кетингова стратегія має бути адаптована до суттєвих вимог окремих ринків, з огляду на велику кількість цільових ринків з'являється кілька маркетингових субстратегій. 5.Мультиреґіональний М — форми та методи марк діяльності, що застосовують фірми, працюючи в окремих регіонах чи в межах інтеграційних угруповань. 6.Глобальний М — маркетингова діяльність фірми, яка роз­глядає світовий ринок як єдине ціле («Весь світ — мій ринок!»). Єдина стратегія компанії для товару, яка підходить усьому світовому (глобальному) ринку та забезпечує конкуренто­спроможність та можливості економії ресурсів,— це сутність останньої стадії розвитку ММ, тобто гло­бального маркетингу.

11.Порівняльна характеристика форм міжнародного маркетингу.

Міжнародна діяльність ґрунтується на використанні таких форм ММ: імпортний, експортний, зовнішньоеко­номічний, транснаціональний, мультиреґіональний, глобальний. 1. Експортний М — маркет діяльність щодо реалізації продукції за межі нац кордонів, за якої відбувається фізичне трансп-ня товару з однієї країни до іншої. При цьому діяльність на внутр ринку залишається пріоритетною, а змістом міжн маркет активності стає: вибір адекватного заруб ринку або країни експорту товару; адаптація чи модифікація товару згідно з вимогами цільового ринку; розвиток експ каналів розподілення; набуття знань та навичок з операцій трансп-ня, страхування та оформлення експдокументації. 2. Імпортний М— марк діяльність, спрямована на закупівлю (імпорт) товарів або послуг із зарубіжних ринків. 3. Зовнішньоекон М — марк діяльність, зумовлена стабільністю чи зростанням можливостей перебування фір­ми (у вигляді представництва, філіалу з продажу...) на зовн рин­ку, який включає вже, як правило, кілька країн. Ця стадія обумовлює необхідність розробки міжн мар­к стратегії та вивчення особливостей бізнес-середовища кожного з цільових ринків. 4.Транснаціональний М — марк діяльність, що постала з практики функціонування ТНК; мар­кетингова стратегія має бути адаптована до суттєвих вимог окремих ринків, з огляду на велику кількість цільових ринків з'являється кілька маркетингових субстратегій. ТНК, розв'язуючи проблему інтернаціоналізації ринків, повин­на: мислити глобально, здійснюючи стратегічний маркетинг; дія­ти локально, здійснюючи маркетинг операційний. На практиці це означає, що розроблена ТНК єдина маркетингова стратегія має бути адаптованою до найсуттєвіших вимог іноземних ринків. 5.Мультиреґіональний М — форми та методи марк діяльності, що застосовують фірми, працюючи в окремих регіонах чи в межах інтеграційних угруповань. Він вимагає знання середовищних особливостей не лише великої кількості ринків (країн), а й регіональ­ної маркетингової об'єднуючої компоненти. 6.Глобальний М — маркетингова діяльність фірми, яка роз­глядає світовий ринок як єдине ціле («Весь світ — мій ринок!»). Єдина стратегія компанії для товару, яка підходить усьому світовому (глобальному) ринку та забезпечує конкуренто­спроможність та можливості економії ресурсів,— це сутність останньої стадії розвитку ММ, тобто гло­бального маркетингу. ГМ у жодному разі не означає необхідності діяльності в усіх країнах світу. Це лише один із критеріїв глобаль­ності компанії. ГМ має два основні виміри:

• регіональна поширеність діяльності;

• стандартизація міжнародного маркетингового комплексу.

12.Сутність відносин між ключовими стейкхолдерами міжнародної діяльності та методи задоволення їх потреб.

13.(14)Маркетингові цінності, стратегії та тактики як детермінанти форм міжнародного маркетингу.

14.(13)Потреби в інформаційно-аналітичному забезпеченні та особливості управління як детермінанти форм міжнародного маркетингу.

15.Основні умови та причини виникнення глобального маркетингу.

Термін «глобальний мар­кетинг ГБ» було введено 1983 р. Теодором Левіттом. ГМ – це марк. діяльність фірми, яка розглядає світовий ринок як єдине ціле. Поняття «ГМ» — це не просто новий термін, а нова маркет. концепція, основними причинами появи якої були: зміни в хар-ках попиту і пропозиції в світі; насиченість внутр. ринків багатьох країн, досягнення піку пропозиції на них; посилення конкуренції між фірмами всередині індустріально розвинутих країн; динамізація міжн. конкурентного середовища і змін лідерів у світовій економіці в останні роки; зниження торговельних бар’єрів унаслідок домовленостей у ході проведення раундів ГАТТ; поглиблення та динамізація інтеграційних процесів у світі; розвиток міжнар. інфраструктурного середовища (транспорт, зв’язок, системи збирання, обробки, передачі та збереження інформації); формування однорідного ринку країн «Тріади» (Пн. Америка, Зх. Європа, Японія) завдяки інтенсивному розвитку зв’язку, транспорту, туризму; критична питома вага «Тріади» у світовій економіці: 70 — 80 % вир-ва та споживання багатьох товарів та послуг здійснюється на території цих країн; необхідність стрімкого розповсюдження технічних та технологічних винаходів унаслідок високого рівня конкуренції всередині «Тріади»; економічна необхідність інтернаціоналізації діяльності внаслідок того, що вартість розробки деяких видів обладнання настільки висока, що досягти окупності можливо лише на світовому рівні; наявність товарів «глобальної природи» (високотехнічне обладнання, унікальні товари, «універсальні» споживчі товари, деякі послуги).