29.Типи ділових культур за р. Льюісом: критерій виділення, характерні особливості, напрями врахування в міжнародній маркетинговій діяльності.

У 1996 р. англ. дослідник Річард Льюіс ввів новий критерій: організація часу. Згідно з ним культури поділяються на три типи: моноактивні, поліактивні, реактивні. Моноактивні — культури, в яких заведено планувати своє життя, складати розклади, організовувати діяльність у певній послідовності, займатися лише однією справою в даний момент (американ­ці, англійці, німці, швейцарці, північні європейці). Поліактивні — динамічні, легкі у спілкуванні народи, які звикли робити багато справ одразу, планувати їх черговість не за розкладом, а за ступенем відносної привабливості, значення того чи того заходу в даний момент (латиноамериканці, араби, південноєвропейці). Реактивні — культури, що надають пріоритетного значення ввічливості та повазі, віддають перевагу мовчазному та спокійному вислуховуванню співбесідника. Обережно реагує на пропозиції іншої сторони; діяльність організовується не за суворим і незмінним планом, а залежно від змін контексту як реакція на ці зміни (азійські країни, Китай, Японія, Фінляндія).

30.Логіка дослідження політико-правового середовища цільової зарубіжної країни.

Міжн політ-правове серед — сукупність чинни­ків політ. та правового характеру, які позитивно чи негативно впливають на ММД фірми. Вивчення чинників політико-правового середовища цільових країн необхідне для прийняття маркетингових рішень щодо: до­цільності виходу на іноземний ринок; моделей присутності фірми на іноземному ринку (експортування, спільне підприємництво, інвестування); маркетингової стратегії проникнення на ринок або розширення присутності на ньому; розробки окремих елементів маркетингового комплексу; стратегії та тактики ведення комер­ційних переговорів. Метою дослідження політико-правового середовища є визна­чення рівня політичного ризику та розробка стратегій його змен­шення. Для цього насамперед аналізуються політичне середови­ще та можливі дії країни, яка досліджується, а також власної. Політичні фактори досліджуваної країни: —політичний клімат,—уряд,—національний суверенітет,—національна безпека,—національний добробут,—національний престиж, —групи тиску, —рівень корупції. ↓ Дії уряду досліджуваної країни: — неформальне втручання у бізнес,—обмеження типу «купуй у своїх»,—нетарифні бар'єри,—субсидії,—умови діяльності, —умови власності,—бойкоти,—конфіскації. ↓ Міжнар правові та політичні фактори→Визначення політ ризику←Політ та правові умови власної країни. ↓ Стратегії зменшення політичного ризику.

31.Методи оцінки рівня політичного ризику та стратегії його зменшення.

Методи оцінки рівня політичного ризику.Політ ризик у МЕД — мож­ливість, вірогідність завдання збитків або ускладнення діяльності вна­слідок економічних дій уряду іншої країни, зумовлених політичними цілями країни чи непередбаченими політичними обставинами (револю­ціями, страйками, війнами тощо). Можна виділити два типи політичного ризику залежно від можливого охоплення суб'єктів МЕВ: загальний та галузевий ризик. Загальний ризик стосується усіх закордонних суб'єктів підприємницької діяльності, що опе­рують на певному національному ринку, а галузевий — тільки певної галузі (сфери діяльності). Загальний та галузевий ризики можуть бути зумовлені як суспільними, так і урядовими чинни­ками, які, в свою чергу, поділяються на внутрішні (зумовлені внутрішньою політикою уряду) та зовнішні (зумовлені зовнішні­ми/ міжнародними умовами та процесами) чинники.

Для визначення рівня політичного ризику використ такі методи: аналіз дій держави у минулому (цей метод ґрунту­ється на дослідженні стереотипів політичної поведінки уряду, які зумовлені соціально-культурними та історичними чинниками розвитку країни); аналіз міркувань експертів (у ролі експертів можуть виступати: співробітники самої фірми, які, як правило, часто відвідують країну і спілкуються з представниками уряду, бізнесу, політичним діячами; професійні експерти, які працюють в урядових установах або міжнародних організаціях).

Стратегії зменшення політ ризику. З метою запобігання можливим втратам внасл дії політ чинників фірми використов різні стратегії зменш політ ризику, які поділ за критерієм часу на: превентивні (до інвестування/уклад контракту) та операційні (після інвестув/уклад контр), за критерієм джерела мінімізації ризику – на внутр та зовн.

Стратегія мініміз політ ризику у міжнар бізне­сі — сукупність заходів (дій) фірми на зарубіжному ринку з метою змен­шення або елімінації дії негат чинників політико-правового сере­довища країни, що приймає, на міжнародну маркет діяльність фірми.

До інвестування/укладання контракту: Внутрішні: • Мінімізація інвестицій • Місцеві позики • Створення спільн під­пр. • Робота за управлінським контрактом • Франчайзинг • Вертикальна інтеграція/ Зовнішні: * Держ страхування, *Приватн страхув, *Гарантії сторони, що приймає.

Після інвестування/укладання контракту: Внутрішні: • Мінімізація інвестицій та місцевої власності • Набуття статусу VІР • Маркетингова інтегра­ція • Збільшення ринкової «влади» Зовнішні: *Приватне страхування, *Міжнар юридичні норми