
- •Загальна характеристика діяльності, її психологічний зміст.
- •Психологічна структура діяльності
- •3. Дайте порівняльну характеристику людської діяльності та активності тварин.
- •4.Назвіть основні види діяльності та коротко охарактеризуйте їх.
- •6. Стадії соціалізації особистості.
- •7. Охарактеризуйте соціальні і психологічні умови становлення особистості
- •8.Соціальні ролі. Соціальні установки
- •1. Дайте визначення поняттю «група». Охарактеризуйте їх види.
- •2.Проаналізуйте види відносин в групі.
- •3.Розкрийте сутність феномену конформізму.
- •4. Керівництво і лідерство у малій групі.
- •Визначення поняття «комунікація». Основні види комунікації
- •2. Охарактеризуйте механізми сприйняття людини людиною та ефекти соціальної перцепції.
- •4. Дайте визначення маніпуляції та опишіть її основні прийоми.
- •5. Розкрийте суть психосоціального явища «харизма».
- •2. Закономірності психічного розвитку людини.
- •3. Поняття про життєву кризу та критичний період.
- •6. Розкрийте сутність навчання як головної умови психічного розвитку.
- •1. Дайте характеристику психологічного розвитку дитини від народження до року. В чому полягає сутність кризи 1 року.
- •5. Молодшим шкільним вважається вік від 6-7 до 11-12 років.
- •Дайте загальну характеристику підліткового віку (провідна діяльність, новоутворення підліткового віку, розвиток взаємовідносин в підлітковому віці і т.Д.).
- •2. Проаналізуйте основні труднощі підліткового віку. «Підліткова криза».
- •Криза підліткового віку
- •Симптоми кризи
- •3. Поясніть, де і чому існує проблема підліткового віку
- •5. Чим можна пояснити підвищений рівень тривожності у ранньому юнацькому віці?
- •6. Перерахуйте та поясніть типові характерологічні риси людей раннього юнацького віку. (13)
- •1. Визначення поняття «дорослість». Специфіка психічних процесів у період дорослості.
- •Специфіка психічних процесів
- •2. Проаналізуйте поняття «біологічний вік», «психологічний вік» та «розумовий вік».
Семінар 8
Загальна характеристика діяльності, її психологічний зміст.
Діяльність – це зовнішня (фізична) і внутрішня (психічна) активність людини, що регулюється усвідомлюваною метою. Це специфічний вид активності людини, який спрямований на пізнання і творче перетворення оточуючого середовища, включаючи себе і умови свого існування. Суттєвою відмінністю діяльності людини від поведінки тварин є те, що вона регулюється усвідомлюваною метою. Поведінка тварин спрямована на задоволення біологічних потреб є генетично заданою. Вона має пристосувальний характер. Поведінка людини регулюється суспільно встановленими нормами задоволення потреб. Поняття діяльності є найбільш загальним у психології. Тому його дослідженню надається особливе значення. У вітчизняній психології існує дві теорії діяльності: теорія індивідуальної діяльності, розроблена О.М.Леонтьєвим, і теорія спільної (сумісної) діяльності, розроблена Б.Ф.Ломовим. Останній вважав, що теорія індивідуальної діяльності є лише частковим випадком більш загальної теорії спільної діяльності, бо ніяка індивідуальна діяльність неможлива без діяльності багатьох інших людей.
Основною характеристикою діяльності є її предметність „Власне, в самому понятті діяльності уже імпліцитно міститься поняття її предмету. Вираз „безпредметна діяльність” позбавлений всякого змісту. Діяльність може здаватися безпредметною, але наукове дослідження діяльності необхідно вимагає відкриття її предмету. При цьому предмет діяльності виступає двояко: первинно – у своєму незалежному існуванні, як такий, що підкоряє собі і перетворює діяльність суб’єкта, вторинно – як образ предмету, як продукт психічного відображення його властивостей, яке здійснюється в результаті діяльності суб’єкта і інакше здійснюватися не може.
Психологічний зміст діяльності
Діяльність є цілеспрямованим процесом взаємодії людини з навколишнім світом. У ній людина реалізує своє ставлення до світу, людей, предметів, явищ і до самої себе. У діяльності ніби "зливається" людська індивідуальність, її сутність і об'єктивний світ. Дієвість механізму такої взаємодії розкривається у виявленні функціонального^призначення кожного структурного елемента діяльності, що у своїй сукупності характеризують діяльність як систему.
Традиційно виокремлюють два рівні психологічної структури діяльності: мікроструктуру (рис.171) й макроструктуру. Мікроструктура діяльності: мотив - ціль - спосіб, засіб - результат. "Навіщо робити?", "чому робити?", "чим і як робити?", "що вдалося зробити?" - от психологічна мікроструктура діяльності.
У МАКРОСТРУКТУРІ ДІЯЛЬНОСТІ можна виокремити 4 основні блоки:
• спонукально-ціннісний (мотиви, цілі);
• прогностично-проективний (прогнозування, вибір, плану вання);
• виконавчо-реалізуючий (способи, засоби, результат);
• оцінно-порівняльний (аналіз, виявлення неузгодженості в результатах і процесі їхнього досягнення
Психологічна структура діяльності
Психологічна структура діяльності
Традиційно виокремлюють два рівні психологічної структури діяльності: мікроструктуру й макроструктуру.
У макроструктурі ДІЯЛЬНОСТІ можна виокремити 4 основні блоки:
спонукально-ціннісний (мотиви, цілі);
прогностично-проективний (прогнозування, вибір, планування);
виконавчо-реалізуючий (способи, засоби, результат);
оцінково-порівняльний (аналіз, виявлення неузгодженості в результатах і процесі їхнього досягнення).
Мікроструктура діяльності:
Потреба – нужда, що переживається людиною, як життєва необхідність, без якої не може існувати або соціальне «я».
Фізичні – їжа, сон тощо
Соціокультурні потреби – повага, спілкування тощо
Духовні потреби
Мотив – спонукає людину до певної дії.
Мета – образ бажаного результату.
сам процес – спосіб здійснення діяльності
кінцевий результат – орієнтація на кінцевий результат
Знаряддя – за допомогою чого опосередковується людська діяльність.
Спосіб дії – шлях виконання. Залежність від характерних особливостей людини і ціннісного складу.
Ступінь самостійності – роль суб’єкта діяльності або роль агента діяльності.
Суб’єкт діяльності – продукує ідею, створює план дії тощо.
Агент діяльності – виконує чиїсь дії.
Значимість результату діяльності – значима для чогось градація.
Системоутворювальним чинником діяльності є мотив. При цьому, як правило, діяльність полімотивована, тобто її спонукає багато мотивів, їхня ієрархія. Провідні мотиви здебільшого визначають спрямованість діяльності. Однак у певних ситуаціях на неї можуть впливати мотиви, які не мали спочатку спонукальної сили. Діяльність є сукупністю дій, кожна з яких має свою мету. Отже, мета є системоутворювальним чинником дії. Дія є одиницею аналізу діяльності, тому що містить усі її ознаки, а отже, містить акт свідомості - постановку та утримання мети, спрямованість поведінки.
Діючи, людина відчуває зворотний вплив з боку предмета діяльності, ситуації, здобутих результатів. Вони мають формуючий характер, розвиваючи саму особистість.