4. Порівняно з ливарним виробництвом обробна промисловість, особливо окремі її напрямки, значно менше впливає на навколишнє середовище.

Основні способи обробки матеріалів слідуючі (наступні):

• Обробка різанням : основними забруднювачами є стружка, пил від обробки та відходи мастильно-охолоджуючої рідини.

• Обробка тиском в холодному стані: відходи матеріалу дуже незначні.

• Електротермічна обробка : При цьому процесі в повітря можуть надходити шкідливі гази, які характерні для електрозварювальних робіт (оксид вуглецю, оксид азоту, фтористий водень) і які потребують тих же способів боротьби з ними.

• Електронно-променева обробка: При цьому кількість шкідливих газів виділяється менше ніж при електродуговій зварці.

Лазерна обробка, хімічне фрезування, шліфування, полірування і фарбування не причиняють значної шкоди навколишньому середовищу, хоча окремі прийоми вимагають регенерації робочих рідин, очищення їх від мастильно-фарбувальних домішок, затримання пилу і шкідливих газів в місцях проведення технологічних операцій.

5. З усіх пилогазових викидів із сталеплавильних агрегатів найбільша кількість припадає на мартенівські печі.

• Найбільш раціональніше буде застосовувати для очищення газів мартенівських електрофільтри типу Ега, які забезпечують при швидкості газу 1 - 1,2 м / сек ступінь очищення 98 - 99%. 

• поліпшення конструкції кисневих фурм і використання газо-кисневої продувки;

• Виключити наявність в відведених газах мартенівських печей окислів сірки та азоту, що призводить до того, що стічні води мартенівських газоочисток мають кислу реакцію і набувають корозійні властивості, так як оксиди у воді;

• Знизити витрати палива;

• виключення простоїв печі на підварки пода в міжремонтні періоди;

• Запровадження ефективної системи очищення мартенівських газів;

• удосконалити технологію переробки та використання відходів виробництва;

• впровадити нову, більш ефективну систему охолодження печей.  застосуванням деяких удосконалень, переведення виробництва сталі на іншу, більш сучасну технологію.

Комплексна контрольна робота № 30 з дисципліни „Техноекологія”

1. Надайте загальну характеристику впливу технологічних процесів на гідросферу.

2. Охарактеризуйте географію розташування теплових електростанцій та опишіть їх сировинну базу.

3. Дайте загальну характеристику металургійного комплексу України.

4. Опишіть принцип роботи дизельного та карбюраторного двигунів внутрішнього згорання.

5. Порівняйте різні види транспорту за їх економічною вигідністю та впливом на навколишнє середовище.

1. Гідротехнічне будівництво, яке проводиться в усіх державах світу для задоволення зростаючих потреб населення, промисловості, сільського господарства у воді, впливає на водні об’єкти. Воно призводить не тільки до позитивних, але й до негативних наслідків, які завдають непоправної шкоди водним екосистемам, порушують їх природні умови, погіршують якість води, знижують біопродуктивність.

Основні фактори, які впливають на водні об’єкти при гідротехнічному будівництві, є водний

режим, гідродинамічні та морфометричні характеристики, термічний режим, а також об’єм та

вміст різних речовин, що надходять з водами, які охолоджують теплові та атомні енергооб’єкти.

Вони діють на абіотичні параметри та біоту водних екосистем, викликаючи гідрофізичні,

гідрохімічні та гідробіологічні зміни, дуже впливаючи на процеси, що визначають якість води та біопродуктивність.

Наслідки впливу гідротехнічного будівництва на екосистеми водних об’єктів можна поділити на такі групи:

А. Морфометричні параметри:

• зміна окреслення та протягу берегової лінії;

• перерозподіл глибин;

• зміна площі водного дзеркала.

Б. Гідрофізичні параметри:

• збільшення та зменшення водності;

• перерозподіл водного стоку в часі та просторі;

• зміна швидкості течії;

• зміна гідродинамічного режиму по вертикалі та площі акваторії;

• зміна водообміну;

• зміна термічного режиму.

В. Гідрохімічні параметри:

• зміна загальної мінералізації та іонового вмісту;

• зміна газового (кисневого) режиму;

• збільшення вмісту органічних та біогенних речовин;

• зменшення вмісту таких біогенних речовин, як фосфор та залізо, за рахунок седиментації.

Г. Токсикоекологічні та радіоекологічні параметри:

• збільшення вмісту важких металів, пестицидів, радіонуклідів;

• зміна режиму трансформації та міграції токсикантів в екосистемах;

• збільшення індексів біотестів.

Д. Гідробіологічні та біопродуктивні параметри:

• зміна складу флори та фауни гідробіонтів;

• зникнення рідкісних та цікавих видів;

• зменшення кількості (майже до повного зникнення) важливих господарських видів;

• розвиток шкідливих видів, які викликають біологічні перешкоди, захворювання

промислових тварин та людини;

• зміна складу гідробіоценозів;

• деградація суспільств гідробіонтів;

• зменшення біопродуктивності;

• погіршення рибогосподарського використання водних об’єктів: умов нересту цінних видів

риб, їх кормової бази, розмірів та складу промислових стад;

• збільшення біологічного забруднення;

• поява “цвітіння” води, обростання схилів каналів, заростання та заболочування водоймищ

та водотоків;

• погіршення умов деструкції органічної речовини та самоочищення;

• порушення балансу продукційно-деструкційних процесів.

Е. Параметри якості води:

• зміна загальної мінералізації та іонового вмісту;

• зниження вмісту розчиненого кисню;

• збільшення мутності, концентрації завислих речовин;

• збільшення РН;

• збільшення концентрації органічної речовини;

• поява багатої біомаси фітопланктону (“цвітіння” води);

• погіршення бактеріологічних показників – загальної чисельності, сапрофітних бактерій,

бактерій групи кишкової палички;

• наявність фенолів, що утворюються при розкладанні фітогенного органічного матеріалу;

• збільшення гідробіологічних індексів;

• збільшення кольоровості води;

• поява токсинів синьо-зелених водоростей.

Характер та ступінь впливу гідротехнічного будівництва в різних водних об’єктах різні. Штучне регулювання русла річок впливає на їх водний режим як вище, так і нижче греблі; змінюється об’єм стоку, його розподіл в часі, швидкість течії, розподіл потоку за поперечним та повздовжнім профілем водного об’єкту.

Ці зміни гідрофізичних та морфометричних факторів дуже впливають на структурно-

функціональні характеристики суспільств гідробіонтів, процеси біологічного самоочищення та забруднення, що призводить до зміни показників якості води, біопродуктивності, а виходячи з цього, – і умов господарського використання річок.

2. На ТЕС України виробляють близько 50% всієї електроенергії України. Найбільші ТЕС розташовані в Донбасі (Вуглегірська, Старобешівська, Миронівська, Курахівська й ін.), на Придніпров'ї (Придніпровська, Криворізька), у Харківській (Зміївська), Київській (Трипільська), Івано-Франківській (Бурштинська), Львівській (Добротвірська) областях, у Запоріжжі, Мелітополі, Одесі й ін. Більшість цих електростанцій виробляє й тепло (ТЕЦ).

Основні ТЕС України розташовані в:

1. Донецьку:

- Луганська,

- Вуглегірська,

- Миронівська,

- Старобешевська,

- Слов’янська,

- Курахівська,

- Ізуєвська.

2. Придніпров’ї:

- Запоріжська,

- Криворіжська 1,

- Криворіжська 2,

- Придніпровська.

3. Харківській області:

- Зміївська,

- Готвольдовська.

4. Західній частині України:

- Добротвірська,

- Бурштинська,

- Калуська.

5. Вінницькій області:

- Ладижинська.

6. Київській області:

- Трипільська.

Вугілля

Основна частка електроенергії, що виробляється в Україні, належить ТЕС (60% – 1994 р., 58,4% – 1995 р., 52% – 1997 р.). Але частка вугілля в структурі енергоресурсів, що використовуються для виробництва електроенергії та тепла, складає 32-34% (34% – 1995 р.). Виробництво електроенергії на ТЕС України, які використовують вугілля, – процес екологічно не чистий. Крім цього, для підтримки стійкого горіння низькореакційного високозольного палива (типу антрацитів та пісного вугілля з зольністю 25-40% при проектних не більше 20%) доводиться додатково використовувати імпортовані мазут та газ.

Вугілля буре – вища теплота згоряння вологої беззольної маси менше 24000 кДж/кг (5700 ккал): Б1 – волога 40%, Б2 – від 30% до 40%, Б3 – менше 30%. Буре вугілля поділяють на класи. Кам’яне вугілля – теплота згоряння вологої беззольної маси 24000 кДж/кг (5700 ккал/кг), вихід летких речовин більше 9% (табл. 2.1.8). Антрацитове (А) вугілля – теплота згоряння вологої беззольної маси 24000 кДж/кг, вихід летких речовин – 9%. Напівантрацитове (ПА) – перехідні від кам’яних до антрацитових. Вихід летких речовин Vг від 220 до 330 см3/г, антрацити – менше 220 см3/г.

Зв’язна гірська порода

Вивантаження твердого палива, що використовується ТЕС (табл. 2.1.10), з усього технологічного процесу – найбільш трудомістка задача енерговиробництва. В результаті порушення стандарту на тверде паливо, що відбувається з вини вугледобувних або вуглевиробничих, переробних підприємств та через недосконалість техніки транспортування на ТЕС замість вугілля з нормованими якісними характеристиками потрапляє гірська порода, що ускладнює роботу.

Деревина, дрова

Деревина, дрова – пиляні або звичайно розколоті дерева, призначені для використання як палива.

Деревина всіх порід дерев, що використовуються як паливо, має 50 % вуглецю. Тому теплота

згоряння деревини різних порід в абсолютно сухому стані у розрахунку на 1 кг однакова: близько

18800 кДж (4500 ккал) з відхиленням не більш як 3-5%. Теплота згоряння деревини у розрахунку

на 1 дм3 різна і складає в середньому, кДж (ккал): для дуба 12500 (3000), берези 10900 (2600),

чорної вільхи 8400 (2000), сосни 7500 (1800), ялини та осики 7100 (1700). За теплотою згоряння

100 кг сухої деревини відповідає 31 кг нафтових залишків, 43 кг кам’яного вугілля, 50 кг сухого

та 120 кг напівсухого торфу. У паливному господарстві питома вага деревини знижується незначно.