54. Продуктивність праці та резерви його підвищення

Продуктивність праці – це показник ефективності трудових витрат. Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт або послуг, що виробляє один працівник за одиницю робочого часу) або кількістю робочого часу, що витрачається на одиницю виготовленої продукції.

Методи вимірювання продуктивності праці:

1. Прямий:

• виробіток – це кількість продукції, виготовленої за одиницю робочого часу.

ПП(прод. праці) = V/T, де V, обсяг продукції, робіт або послуг, T – чисельність працівників або трудовит. в годинах.

2. Обернений

Трудомісткість – характер. трудовит. і годинах для виготовлення одиниці продукції.

t(трудомісткість)=1/ПП=T/V

Резерви підвищення продуктивності

Резерв – це нереалізована можливість здійснення якогось явища.

Чинники, які впливають на підвищення продуктивності об’єднують в наступні групи:

1. Матеріально-технічні чинники.

2. Економічні чинники.

3. Організаційні чинники.

4. Соціальні чинники

5. Природні умови та географічне розміщення підприємств.

Для визначення зростання прод. праці у відсотках у плановому році необхідно:

1. Розрахувати чисельність працюючих в базовому році по обсягу виробництва в плановому році:

ч=Vплан/ППбаз.

2. Визначити зменшення або збільшення чисельності працюючих дельта ч під впливом різних факторів зростання продуктивності праці.

3. Визначити планову продуктивність праці

4. Визначити зростання продуктивності праці в плановому році, порівняно з базовим роком.

55. Організація оплати праці

Оплата праці складається з основної з/п та додаткової оплати праці.

Основна визначається тарифними ставками та залежить від результатів праці. Додаткова залежить від кінцевих результатів діяльності підприємства.

Основним організаційно-правовим інструментом обґрунтування диференціації з/п є тарифно-посадова система . Основні її елементи:

1. тарифно-кваліфікаційні довідники у вигляді Єдиного тарифного кваліфікаційного довідника робіт розробленого Міністерством Праці України – це збірник нормативних актів, що містить кваліфікаційні характеристики робіт і професій

2. тарифна сітка і тарифні ставки

Тарифна сітка встановлює співвідношення в оплаті праці працівників різної кваліфікації. Вона є переліком тарифних розрядів і відповідних тарифних коефіцієнтів.

Тарифна сітка формується на основі тарифної ставки робітника 1ого розряду( яка приймається за одиницю) та тарифних коефіцієнтів.

Форми заробітної праці:

1. Відрядна форма – оплата праці за фактичний обсяг виготовленої продукції.

2. Почасова – коли оплата праці здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками.

Системи оплати праці:

1. Відрядні системи:

• пряма відрядна система – коли заробіток працівника розраховується множенням кількості виготовленої продукції та розцінки за одиницю продукції.

• непряма відрядна система – коли з/п залежить не від його особистого виробітку, а від результатів праці працівників, яких від обслуговує.

• відрядно-преміальна система – коли заробіток складається з відрядного заробітку та премії за досягнення певних результатів.

• відрядно-прогресивна система – передбачає оплату робіт, виконаних у межах норми за звичайними розцінками, понад норми – за підвищеними.

• акордна система – полягає в тому, що розцінки встановлюються не за окремі операції , а за комплекс робіт з зазначенням кінцевого терміну виконання.

2. Почасова система:

• проста почасова оплата – заробіток розраховується множенням годинної тарифної ставки відповідного розряду на кількість відпрацьованих годин.

• почасово-преміальна – крім тарифного заробітку, премія.

• система оплати за посадовими окладами – є різновидом почасово-преміальної системи.