Методика роботи над твором.

Творами учнів ми називаємо зв’язний власний виклад на будь-яку тему.

Твори учнів бувають різних видів і на різні теми. За програмою початкових класів ставиться вимога навчити учнів складати і записувати невеличкі оповідання на теми з оточуючого життя, усні й письмові твори за малюнком і серією малюнків. Тематика учнівських творів різноманітна.

За способом викладу твори бувають розповідні, описові, з елементами судження. Часто спосіб викладу буває комбінований, де поєднуються елементи розповіді, опису, судження.

Твори, як і перекази, бувають усні й письмові, колективні й індивідуальні.

Підготовча робота до складання творів.

Якість будь-якого дитячого твору буде залежати насамперед від підготовки до нього учнів. Перед тим як складати твір, учитель заздалегідь (за 5-10 днів) визначає учням тему твору, пояс­нює як до нього готуватись, добирати матеріалом, над чим і як проводити спостереження.

Перед писанням твору треба зробити з дітьми екскурсію на місця, зв’язані з даною темою, колективний похід в кінотеатр, колективно прочитати якусь книжку і розібрати їх з учнями.

На уроках читання розбираються статті, оповідання, зв’язані з даною темою, вчитель акцентує увагу на фактах, які можна буде використати до даної теми.

На уроках граматики використовуються для вправ, диктантів речення, близькі своїм змістом до теми майбутнього твору.

У підготовчій роботі до складання твору важливе значення має складання словника до даної теми. Часто діти бачать факти, але не можуть їх виразити словами. В цій справі допомагають те­матичні словники, що їх складають учні за завданням вчителя.

Складання плану твору

При підготовці учнів до складання твору важливе значення має робота над планом. Навичок складати план учні набувають під час пояснювального читання. Там вони вчаться ділити оповідання на частини, давати заголовки окремим частинам твору, а потім складають план для переказу оповідання.

План до майбутнього твору на дану тему учні складають спочатку колективно і вже в ІV класі повинні вміти скласти план самостійно.

У розташуванні матеріалу в творі вчитель теж допомагає учням, роз’яснюючи, які саме факти до якої частини твору треба віднести, допомагає розмістити їх доцільно, послідовно.

Працюючи колективно над складанням плану твору, діти доповнюють одне одного, дають різні варіанти висловів, учитель наводить приклади урізноманітнення форм.

Твори за малюнками

Найпоширенішим видом творів у початкових класах є оповідання за малюнками. У читанках і особливо в підручниках з граматики є чимало малюнків для складання за ними творів. До них подаються запитання, що служать планом для складання твору за даним малюнком чи серією малюнків. При складанні учнями твору за поданими до малюнка запитаннями вчитель повинен домогтися того, щоб і відповіді учнів на запитання становили зв’язний, логічний виклад.

Даються часом два-чотири малюнки, за якими треба скласти оповідання без готових запитань. При розборі такого малюнка треба допомогти учням скласти план розповіді. Не слід ставити загальних запитань, вони повинні бути конкретними.

Крім малюнків, поданих у підручнику, для складання творів за малюнком широко використовуються великі картини на різні теми.

Можна також використовувати різні картини на історичні, природничі, географічні теми, картини з ілюстративних журналів.

Важливе значення має правильна організація роботи за малюнком. Підготовка до твору за малюнком починається з вступної бесіди. Учитель відтворює в учнів наявні відомості з даного питання і цим підготовляє їх до ефективного сприймання малюнка. Вивісивши картину, вчитель організовує розгляд їх учнями. Треба навчити учнів "читати картину", тобто розібратись у її змісті, зрозуміти, що в ній головне і що другорядне, що до чого стосується. Учитель повинен дати настанову учням, щоб вони звернули увагу на те, коли це діялося, де, яка обстановка змальована на картині, що на передньому плані, що видно вдалині, які кольори можна відтінити по картині, звуки, хто дійові особи, дати їм імена, що вони роблять.

Якщо малюнок складається з-кількох частин, то розглядається кожна з них окремо, і розбирається за запитаннями зміст кожної час­тини, визначається її заголовок, добирається загальний заголовок, якщо його не подано.

Якщо учні достатньо підготовлені до "читання картин" і можуть самі розібратись в картині, тоді при розборі можна не да­вати учням дрібних запитань, а подати стислий план, за яким учні самостійно відтворять зміст картини.

Розібравши зміст картини за запитаннями чи стислим планом, учні розповідають кілька разів складений твір за малюнком усно. При усній розповіді твору треба добре працювати з учнями над пра­вильністю мови, над послідовністю викладу. Вчитель допомагає учням краще, правильніше висловлювати думки, поправляє невдалі вислови сам або викликає на допомогу інших учнів.

Після розповіді учнями змісту картини вчитель сам може пе­реказати чи навіть зачитати заздалегідь підготовлений ним зразок твору за даним малюнком.

При підготовчі до складання твору за малюнком учитель може прочитати додатково вірш чи прозовий уривок до даної теми.

У 1 класі твори за малюнком проводяться переважно усно. У письмовій формі можуть бути лише складені окремі речення, заго­ловки до малюнків.

У 3-4 класах поряд з усними творами за малюнком запроваджу­ються і письмові твори. Перші письмові твори повинні бути колектив­ні, а дані, з набуттям учнями навичок, - індивідуальні.

Учні початкових класів пишуть твори без чернеток, а тому треба привчати їх спочатку всебічно продумувати кожне слово і ре­чення, а потім писати.

Твори учнів за особистими спостереженнями

і за літературним матеріалом

Поряд з роботою над творами за малюнком треба вчити дітей творчо передавати свої враження від життя і книжки, виявляти свої особисті переживання, свій життєвий досвід в умовах (будови) сучасності. Добирати теми для творів треба відповідно до вікових особливостей дітей. Так для 1-4 кл. можна рекомендувати такі теми: у 1-2 класах - "На річці", "Перший сніг", "Каталися на ковзанах", "Ялинка", "Весна прийшла", "Перше травня". Для III-ІV кл. «У таборі», "Влітку на ставу", "На пришкільній ділянці", "На лижах", "Весна", "Купання на річці", "Як я допомагаю мамі вдома".

Твори учнів на задану тему не повинні бути для них несподіваними. До кожної теми учні готуються заздалегідь. Крім того, добирати треба таку тему, щоб вона зацікавила дітей, щоб діти її відчули, пережили. У творах на задану тему учні мають змогу викласти більше особистого, тому такі твори (усні й письмові) будуть мати індивідуальний характер. Якщо твори на такі теми, як "Ялинка", "Наше місто, село", матимуть багато спільного у всіх учнів класу, то твори на теми "Каталися на ковзанах", "Подарунок" будуть індивідуальними.

Роботу над творами на задану тему треба починати з спільних для всіх дітей тем, наприклад: "Що ми бачили на екскурсії?", "Перший сніг", І складаються вони колективно.

На складання письмового твору на дану тему треба відводити не менше 2 уроків. На першому уроці підготовляємо дітей до даної теми: проводиться вступна бесіда, читаються відповідні статті оповідання, вірші, обговорюється примірний план, складається твір усно за цим планом. На наступному уроці ще раз обговорюється тема, вчитель записує трудні слова на дошці, і учні пишуть твір.

Щоб робота з учнями на уроках мови була різноманітною, вчителі запроваджують в усіх класах учнівські твори-мініатюри на 5-10 хв. Їх пишуть на добре відомі дітям нескладні теми. В них висвітлюється один два факти з навколишнього життя. У 1 кл. такий твір буде складатись з 2-3 речень у 3-4 кл. з 5-6 речень. Учні читають багато таких художніх творів, які можуть стати джерелом для їх дитячої творчості.

Одним з видів творчих робіт учнів є твори за поданим початком чи кінцем твору. Такі твори сприяють розвиткові творчої фантазії дітей. У складанні такого твору учням треба допомогти поясненням про те, що, примірно, відбувалося далі чи які події могли передувати даним подіям. Над цим видом твору треба працювати переважно в усній формі і лише згодом, коли учні могли передувати даним подіям. Над цим видом твору треба працювати переважно в усній формі і лише згодом, коли учні набудуть навичок розвивати тему, можна складати і письмові твори такого характеру.

Цікавим видом твору є такий, коли дається стисло в двох-трьох реченнях сюжет для твору, а його треба розвинути. Допомогою в складанні такого виду творів буде колективне розробка з учителем плану. Можна порадити учням прочитати книжку на дану тему. Практикуються в 4 кл. і твори за поданою канвою. Дається лише тема твору на окремі слова або короткі фрази. Учні повинні за допомогою вчи­теля складені на ці слова й вирази речення розташувати в такій послідовності, щоб вийшло зв’язне оповідання.

У читанках для початкових класів дається чимало завдань для розповіді за аналогією. Такі розповіді в усній чи письмовій формі є свого роду творами учнів. Цінність таких творів полягає в тому, що учні набувають навичок ширше осмислювати прочитане, співставля­ти зміст прочитаного з подібними явищами, фактами з оточуючого життя, з прочитаним про щось подібне з інших джерел.

На літературному матеріалі з читанок учні можуть складати інші види творчих робіт: творчі роботи із зміною часу, місця, поширенням сюжету. Так, прочитавши уривки з роману М.Горького "Мати" учні 4 класу можуть вже за ним скласти усний і письмовий твір.

Робота над описами

У роботі вад описами і розвитком мови учнів найпоширенішою формою є твори розповідного характеру, але поряд з цим треба вчити дітей і описів.

Складаючи оповідання в 1-2 кл. учні повинні вміти вкраплювати в них опис місцевості, предметів, явищ. Роботу над описом треба вести за певною системою, в певній послідовності.

Так, у читанці для 2 кл. у статті "Пізня осінь" картину осені подано так: "Настала пізня осінь... На сірому небі не було жодного просвіту: всюди висіли низькі й густі хмари.

Вживані поряд з розповіддю описи допомагають образному уявленню тих предметів, подій. Такі місця, уривки опису, особливо вірші, варто заучувати учням напам’ять.

Починати роботу над складанням опису треба з близького дітям предмета чи явища. Щодо методики складання твору-опису, то що роботу треба пов’язувати із спостереженням дітей над описуваними місцями, предметами, явищами.

У 4 кл. треба привчати дітей до опису зовнішнього вигляду людей, опису пейзажу.

При складанні розповідних творів учні вставляють в розповідь елементи опису. Так у творі за малюнком "Знову двійка" треба подати стислий портрет учня, матері.

Твори з елементами судження вимагають уміння узагальнювати, синтезувати явища, якщо давати оцінку явищам і подіям.

У 4 кл. можна складати навіть окремі твори-судження, звичайно при великій допомозі з боку вчителя. Так, учні можуть складати твори по темі: "Ким я хочу стати", "Моя любима книга".

35. Загальні вимоги до перевірки письмових робіт

Контроль якості виконання письмових робіт – важливий стимул розвитку грамотності і писемного мовлення учнів.

Учитель повинен систематично перевіряти та оцінювати якість виконання письмової роботи учнями, оскільки це дає йому можливість визначити рівень їхніх знань, умінь і навичок і планувати навчально-корекційну роботу на діагностичній основі.

Усі письмові роботи, зокрема диктанти, перекази, твори, а також самостійні роботи навчального і контрольного характеру слід перевіряти до наступного уроку.

Перевірку слід закінчувати роботою над помилками (колективною чи самостійною).

Письмову роботу над помилками виконують у зошитах для контрольних робіт після їх перевірки, а продовжують закріпленням правильних написань, дії на наступних уроках в робочих зошитах.

Кожен вид помилок як з мови, так і з математики потребує від учителя відповідного способу виправлення.

Графічно неправильно написану літеру або цифру вчитель підкреслює і на полях чи в окремому рядку (для практичного виправляння) дає зразок правильного їх написання. Погана каліграфія свідчить про не усвідомлення учнем алгоритму дії під час написання літери (звідки починати, куди вести, де закінчити), тому під час роботи над графічними помилками варто запропонувати учням, аналітичні вправи для по елементного аналізу та синтетичні – на конструювання різних літер з однакових елементів тощо. Таким вправлянням необхідно приділяти якнайбільше уваги на початковому етапі навчання письма, бо виправляти набуту школярами неправильну графічну навичку практично неможливо.

Помічену в слові помилку чи неправильно вжите слово вчитель перекреслює, а саме виправлення має зробити учень, користуючись орфографічним, перекладним чи тлумачним словником, правилом в підручнику або порадившись з учителем, з кимось з однокласників.

Під час формування графічних навичок допускається підкреслювання неправильної форми літери чи цифри, виправлення їх, показуючи цим, де саме учень припускається помилки, неправильність нахилу показується похилою лінією поряд зі знаком, який дитина написала неправильно.

Стилістичні і лексичні помилки підкреслюють у тексті хвилястою лінією, а в процесі роботи над ними найтиповіші колективно обговорюють, внаслідок чого неправильно побудовані речення удосконалюють шляхом розгляду різноманітних пропозицій, потім записують у зошит. Після цього школярам пропонують зробити решту виправлень самостійно чи в парі з однокласником.

Пунктуаційні помилки вчитель виправляє власноруч, але в процесі їх опрацювання вимагає від дітей аргументованого пояснення надписаних чи дописаних пунктуаційних знаків на основі правил чи наведення відповідних прикладів.

За такої організації перевірки письмової роботи в учнів формуються вміння здійснювати самоперевірку, надавати взаємодопомогу, уразі потреби користуватися довідковою літературою, насамперед – словниками.

До виправлення помилок у письмових роботах учнів учитель має підходити диференційовано: у зошитах сильніших учнів ставити помітку на полі в рядку, в якому допущено помилку; у середніх – можна підкреслити слово з помилкою, а саме виправлення пропонується зробити учням самостійно. Виправляти повністю записи потрібно в зошитах слабких учнів, подаючи правильний зразок. Такий підхід до перевірки учнівських зошитів потребує повторного їх перегляду.

36. Вимоги до планування програмного

матеріалу з мови.

Планування дає вчителеві перспективу в його роботі, допомагає заздалегідь передбачити труднощі і продумати заходи до уникнення чи переборення їх.

При плануванні навчального матеріалу з мови учителеві слід враховувати склад учнів даного класу, ступінь підготовленості і розвитку їх, недоліки в знаннях учнів з мови, якість засвоєння окремих розділів програми з мови в попередньому класі, чверті. Необхідно також мати на увазі особливості роботи даної школи (сільської чи міської) і оточення, в якому вона знаходиться.

Плануючи навчально-виховну роботу мови, учитель продумує, як забезпечити послідовність і своєчасність виконання програми, визначає основні методи, прийоми для опрацювання кожного розділу, теми, намічає практичні роботи, види усних і письмових робіт.

Плануючи роботу, вчитель керується навчальним планом і програмами початкової школи.

У навчальному плані дається потижневий розподіл годин з мови по класах.

Програма з мови визначає зміст і обсяг навчальної роботи за розділами: «Читання і розвиток мови», «Граматика, правопис і розвиток мови».

У програмах мови дається для кожного класу перелік тем з визначенням кількості годин на кожну тему; визначається також загальна кількість годин на кожну чверть і в цілому на рік по кожному розділу програми.

Перед тим, як планувати роботу з мови, учитель ознайомлюється з «Пояснювальною запискою» до програми, в якій визначаються освітньо-виховні цілі, подається загальний огляд змісту читання, граматики і правопису та розвитку мови.

У практиці роботи початкових класів учитель застосовує переважно два види планів:

1. План роботи на півріччя за чвертями (календарний план);

2. План-конспект на кожний урок.

Для кожного класу складаються два календарні плани уроків з мови:

1. з читання й розвитку мови;

2. з граматики й правопису, та розвитку мови.

У 1-класі в календарний план навчання письма включаються програмні вимоги з навчання каліграфії.

Плануючи роботу з мови на рік учитель повинен враховувати, що робота над зв'язною мовою учнів проводиться як на уроках читання так і на уроках граматики та правопису. Іноді при потребі вчитель виділяє один-два уроки на тиждень на спеціальні заняття з розвитку мови учнів (на переказ чи твір).

Знаючи кількість навчальних тижнів на чверть, рік і кількість годин на тиждень з кожного виду роботи, вчитель розподіляє теми програми за календарем, а при погодинному розподілі програмного матеріалу на основі розкладу уроків визначає дату проведення кожного окремого уроку.

Для планування роботи з мови вчитель повинен мати програму для 1-4 класів, підручники з мови для даного класу («Читанку» й «Рідну мову»). Крім того, вчителеві необхідно мати деякі посібники, а саме: збірники переказів, диктантів для початкових класів, методичні розробки з читання, граматики й правопису, з розвитку мови. Необхідно також враховувати наявність у школі чи в учителя набору репродукцій картин художників та іншого матеріалу для унаочнення уроків читання, письма, розвитку мови, наявність діа­фільмів, матеріалів для програмового навчання, інших технічних засобів для навчання мови.