105. Ціноутворення в готельному господарстві

Процес ціноутворення в готельному господарстві складається з таких етапів: 1) визначається повна собівартість однієї ліжко-доби; 2) визначається прибуток як добуток відсотка рентабельності і повної собівартості; 3) нараховується готельний збір, нараховується податок на додаткову вартість, сумуються всі розраховані показники й у такий спосіб визначається ціна одного місця в номері в добу (ліжко-доби).

Ціни на готельні місця залежать також від категорії номеру та його міс­цезнаходження. Так, наприклад, застосовуються знижки на місця в номе­рах, розташованих поряд з приміщеннями, в яких працюють двигуни; у приміщеннях, що знаходяться вище 4-го поверху за відсутності ліфта та ін.

У зарубіжній практиці широко відомі два методи визначення цін на го­тельні номери: метод «великого пальця» та формула Хаббарта.

Метод «великого пальця» визначає вартість номеру в розмірі $1 на кожні $ 1000, витрачених на будівництво й умеблювання кожного номе­ру, виходячи з 70% завантаження готелю. Однак, такий підхід до визна­чення ціни має кілька недоліків. Якщо завантаження готелю нижче 70%, то для отримання запланованого доходу доведеться підвищувати ціни на номери. Крім того, такий метод ціноутворення не враховує внесок додат­кових послуг до загального доходу готелю, а також вплив інфляції.

106. Ведення туристичної документації

Розроблений тур документально оформляється відповідно до діючих вимог. Технологічна документація по туру включає:

• технологічну картку (картку туристичного маршруту), що містить необхідні для роботи відомості з даної подорожі;

• графік заїзду туристичних груп та туристів-індивідуалів, складений на певний термін (залежно від тривалості та сезонності туру);

• бланк ваучера (путівки); лист бронювання; бланк угоди з клієнтами ( з туристом);

• угоди з партнерами-постачальниками послуг; калькуляцію туру (з зазначенням вартості окремих складових);

• картосхему маршруту, його опис та графік руху;

• пам`ятка з організації туру (строки подання заявок на бронювання місць в готелях, закладах харчування, строки замовлень на транспорт, бланки цих заявок; пункти пересадок та графік руху транспорту за маршрутом, час можливого очикування тощо).

Маршрутно-транспортний автобусний тур, крім зазначеної документації, містить маршрутний лист (паспорт автобусного тура), в якому зазначається як схема маршрута та технологія обслуговування, так і технічні характеристики автобуса, кілометраж та стан автошляхів, певні обмеження та заборони на рух автотранспорту, придорожні пункти відпочинку та харчування, санітарні стоянки тощо, а також тексти дорожньої інформації.

При обслуговування конференцій, симпозіумів, ярмарок та інших масових заходів як національного, так і міжнародного значення, до зазначеної вище документації додаються списки учасників, завірені туристичними фірмами-партнерами.

Склад і зміст технологічної документації турів передбачені нормативними документами. Тури та їх технологічна документація повинні відповідати нормативним вимогам, спрямованим на захист прав споживачів. Вони контролюються в процесі проведення сертифікації туристської продукції. Технологічна документація комплектується в папку турів (або напрямів).

У набір технологічної документації для кожного туру обов’язково включаються: -технологічна картка туристської подорожі за маршрутом, - графік завантаження туристського підприємства групами туристів в невизначений час, -інформаційний листок до путівки туристської подорожі, -бланки путівок, -лист бронювання, -договори з партнерами-постачальниками послуг (готелями, транспортними компаніями), -калькуляція або розрахунок вартості туру, -опис маршруту, -графік руху по маршруту, -карта-схема маршруту, -текст шляхової інформаці(для автобусних турів), -опис технологічних особливостей туру, -тексти памяток для туристів, -довідкові матеріали по маршруту, -варіанти рекламних проспектів та буклетів.