17 . Закон спадної граничної корисності блага та пояснення споживчої поведінки.

Кожна людина намагається задовольнити в першу чергу ті потреби, які мають для неї найбільшу корисність.

Корисність блага — це здатність економічного блага задовольняти одну або декілька людських потреб. Корисність — поняття індивідуальне. Те, що корисне для однієї людини, може бути зайвим для іншої. Розрізняють загальну та граничну корисність. Корисність вимірюють в умовних одиницях корисності — ютилях (від англ. utility — u).

Будь-якому збільшенню кількості блага Q відповідає приріст зональної корисності TU. Однак, якщо загальна корисність із кожною додатковою одиницею блага поступово збільшується, то гранична корисність із кожною додатковою одиницею зменшується.

Закон спадної граничної корисності: у процесі збільшення кількості споживаного товару або послуги його корисність від споживання кожної додаткової одиниці зменшується.

Лінія граничної корисності має від’ємний нахил, що відповідає зворотному зв’язку між вжитою кількістю блага та його граничною корисністю (рис. 1, с. 7). Лінія загальної корисності показує пряму залежність між кількістю спожитого блага й зростанням загальної корисності від його споживання (рис. 2, с. 7).

18. Причини, типи, показники та економічна роль інфляції.

Інфляція - багатогранний, складний процес, який чітко відображає всі основні проблеми й суперечності економіки. Причини виникнення інфляції: 1. надмірне збільшення пропозиції грошей (класичний приклад — монетизація дефіциту державного бюджету (причина гіперінфляції в Україні в 90-х роках ХХ-го сторіччя)); 2. обмеження пропозиції (інфляція пропозиції), що зазвичай викликає зростання цін на сировинні товари, а також на товари з вищою ступінню обробки через вторинні ефекти; 3. надлишковий споживчий попит в економіці (інфляція попиту), причиною якого може бути надто м'які кредитні умови та ін.; 4. інфляція в інших країнах за суттєвих обсягів імпорту (імпортована інфляція), підвищення цін на імпортні товари; 5. девальвація національної валюти (збільшує ціну імпортованих товарів, погіршує економічні очікування); 6. зростання очікувань щодо зростання цін в майбутньому.

За величиною темпів розрізняють такі види інфляції :

повзуча інфляція — яка проявляється в тривалому поступовому зростанні цін;

галопуюча інфляція — зростання цін темпами в межах 10-50% в річному вимірі;

гіперінфляція — з дуже високими темпами зростання цін (сотні, тисячі та ін. відсотків зростання цін в річному вимірі).

Формула для гіперінфляції - 3.8•10²⁷

Точно вимірювати цінову інфляцію можна за допомогою індексу цін за певний період (рік, квартал, місяць). Для вимірювання інфляції на практиці найчастіше застосовують два види індексів цін:

> індекс Леспейреса (індекс споживчих цін);

> індекс Пааше (дефлятор ВВП).

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які придбаває населення для невиробничого споживання. Розраховувати індекс споживчих цін можна за такою формулою:

Для виявлення динаміки загального рівня цін використовують також індекс Пааше. Це найбільш широкий показник, який характеризує інфляційні зміни всіх цін. Він характеризує зміни в часі загального рівня цін на всі товари і послуги, що реалізовані кінцевим споживачем. Індекс Пааше, який обчислюють для набору товарів і послуг, що входять до ВВП країни, називають дефлятором ВВП:

де q₁ - обсяг виробництва у розрахунковому році.

Індекс споживчих цін і дефлятор ВВП дають дещо різні результати щодо динаміки загального рівня цін, оскільки дефлятор ВВП точніше враховує реальну структуру особистого і виробничого споживання, ніж попередній індекс. Між цими двома індексами цін є три основні відмінності: