12.Механізм фіскальної політики, види, інструменти та наслідки.

Дискреційна фіскальна політика. Одним з основних інструментів макроекономічного регулювання є фіскальна політика. Під фіскальною політикою розуміють сокупність мір, які приймаються урядовчими органами по зміні державних витрат та оподаткування. Її основними задачами є: забезпечення стійких темпів економічного росту, досягнення високого рівня зайнятості, зниження інфляції. Фіскальна політика в залежності від механізмів її регулювання на зміну економічній ситуації ділиться на дискреційну та автоматичну фіскальну політику (політику вбудованих стабілізаторів). Під дискреційною політикою розуміють усвідомлене маніпулювання урядом державними витратами та податками. Її ще називають активною фіскальною політикою. Вона може здійснюватися за допомогою як прямих, так і непрямих інструментів. До перших відносять зміну державних закупок товарів та послуг, трансфертних платежів. До других – зміни в оподаткуванні (ставок податків, податкових пільг, бази оподаткування), політику швидкої амортизації.

Автоматична фіскальна політика. На практиці рівень державних витрат, податкових надходжень може змінитися навіть у випадку, якщо уряд не прийме відповідних рішень. Це пояснюється існуванням вбудованої стабільності, яка визначає автоматичну (пасивну, недискреційну) фіскальну політику. Вбудована стабільність заснована на механізмах, які працюють у режимі саморегулювання та автоматично реагують на зміни стану економіки. Їх називають вбудованими (автоматичними) стабілізаторами. До них відносять:

Зміни податкових надходжень. Сума податків залежить від величини доходів населення та підприємств. В період спаду виробництва доходи почнуть зменшуватися, що автоматично зменше податкові надходження до казни. Отже, збільшаться доходи, які залишаються у населення, підприємств. Це дозволить у значній мірі заповільнити зниження сукупного попиту, що позитивно відразиться на розвиванні економіки. Таку ж саму дію надає прогресивність податкової системи. При зменшенні об’єму національного виробництва зменшуються доходи, але й одночасно знижуються податкові ставки, що супроводжується зменшенням як абсолютної суми податкових надходжень до казни, так і їх долі у доходах суспільства. В наслідок спад сукупного попиту буде більш м’яким.

Системи допомог по безробіттю та соціальні виплати. Вони також надають автоматичну антициклічну дію. Так, збільшення рівня зайнятості веде до росту податків, за рахунок яких фінансуються допомоги по безробіттю. При спаді виробництва збільшується число безробітних, що скорочує сукупний попит. Однак одночасно зростають і суми виплат допоміг при безробітті. Це підтримує споживання, уповільнює падіння попиту та противодіє наростанню кризи. У такому ж автоматичному режимі функціонують системи індиксації доходів, соціальних виплат. Існують і інші форми вбудованих стабілізаторів: програми допомоги фермерам, збереження корпорацій, особисті збереження та ін.

Вбудовані стабілізатори зм’якшують зміни у скупному попиті і цим допомагають стабілізувати випуск національного продукту. Саме завдяки їх дії змінився розвиток їх циклу: спади виробництва стали менш глибшими та більш короткими. Раніше це було неможливо, так як податкові ставки були нижче, а допомоги по безробіттю та соціальні витрати незначними.

Головний недолік недискреційної фіскальної політики у тому, що її інструменти (вбудовані стабілізатори) включаються негайно при найменшій зміні економічних умов, тобто тут майже відсутній часовий лаг.

Недолік автоматичної фіскальної політики у тому, що вона тільки допомагає зглажувати циклічні коливання, але не може їх усунути. Слід відмітити, чим вищє ставки податків, чим більші трансфертні платежі, тим більш дієва недискреційна політика.

Види фіскальної політики. В залежності від мети проводиться стимулююча або стримуюча фіскальна політика. У періоди спаду виробництва необхідно збільшувати державні витрати, знижувати податки або робити і те і інше, тобто проводити стимулюючу політику. У короткому періоді вона зм’якшує економічний цикл. У довгому – зниження податків може призвести до стимулювання економічного росту. Так було у 80-ті роки у розвинутих країнах, де податкові реформи, у наслідок яких були знижені ставки податку на прибуток корпорацій, прибуткового податку, сприяли підйому економіки.

У цілях зниження темпів інфляції реалізують стримуючу фіскальну політику. Вона заключається в скороченні державних витрат, збільшенні податків або разом тих і інших мір.

У короткому періоді стримуюча політика дозволяє скоротити сукупний попит і тим самим допомогає зниженню інфляції попиту. У довгому періоді вона може призвести до спаду виробництва та росту безробіття.

ІНСТРУМЕНТИ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

Сутність податків. Податки – це платежі, які обов’язково збільшують у дохід держави юридичні та фізичні особи (підприємства, організації, громадяни). Як праило, ці виплати не тільки обов’язкові, але й безкоштовні й примусові. Податки необхідні, так як держава з їх допомогою діє на більшість економічних та соціальних процесів. Вони допомагають заохочувати або стримувати визначені види діяльності, направляти розвиток тих чи інших галузей чи регіонів, регулювати кількість грошей та грошовий обіг, діяти на інвестиційну активність підприємців, функціонування ринку коштовних папер, рівновага між сукупним попитом та сукупною пропозицією. І хоч податки в більшості викликають обурення, ніж схвалення, без них ні сучасне суспільство, ні держава існувати на можуть.

Призначення податків виявляється в їх функціях – фіскальної та економічної. Фіскальна функція складається у формуванні грошових доходів держави. Акумульоваі через оподаткування засоби держава використовує на будування доріг, великих господарських об’єктів, об’єктів соціального призначення (лікарень, шкіл, дитячих садків, басейнів, бібліотек), на утримання науки, захист навколишнього середовища. Частина засобів йде на охорону здоров’я та розвиток медицини: удосконалення виробництва лікарської техніки, захист здоров’я метрі та дитини, проведення медичних дослідів. Значна частнина засобів йде на розвиток системи середьньої загальної, спеціальної та вищої освіти, у тому числі на виплату заробітньої плати викладачам та стипендії студентам. З цих же засобів держава утримує дома для пенсіонерів, виплачує пенсії та допомоги за інвалідністю, оказує допомогу хворим та непрацездатним членам суспільства, утримує державний апарат, армію, органи охорони порядку.

Ефект мультиплікатору. Згідно кейнсіанського підходу, використання податків як важливого інструменту фіскальної політики може стимулювати ділову та інвестиційну активність, так як зниження податків залишає в розпорядженні підприємців значно велику частину грошових засобів, ніж величина зниження рівня податку

Тут спрацьовує ефект мультиплікатору. Економічний зміст цього ефекту наступний. При зниженні ставки податку збільшується рівень розподіленого доходу, що призводить до збільшення ефективного попиту у всіх сміжних сферах економіки за аналогією з механізмом інвестиційного мультиплікатору. При пониженні ставок податку з t1 до t2 змешується величина податкових надходжень до бюджету з T1 до T2, що призводить до росту розподіленого доходу та зміщенню положення функції попиту вниз. В наслідок положення рівноваги А1 в економіці переміщується також праворуч та рівноважний ВВП збільшується (з Y1 до Y2).

Таким чином, завдяки мультиплікативному ефекту та падінню ставки пропорційного податку, підвищується кут наклону лінії сукупного попиту, що призводить до росту рівноважного ВВП.

Але це положення торкається тільки пропорційних податків. Саме тому вони грають роль автоматичних стабілізаторів економіки.

Досліди відомого економіста А. Лаффера по впливу податкової ставки на величину ВВП та доходи державного бюджету показали, що при рості податкової ставки (t) до 30-40% достатньо високими темпами ростуть і ВВП, та доходи державної казни. Потім темпи приросту доходів бюджету заповільнюються, а при перетині 50%-ого бар’єру податкової ставки ділова активність затухає, збільшуються масштаби тіньової економіки, знижуються доходи бюджету.

ВПЛИВ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ НА ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ

Державний бюджет. Державний бюджет – кошторис доходів та витрат держави на визначений період, частіше всього на рік, створена з указанням джерел надходження державних доходів та направлень витрачання засобів. Бюджет має дохідну та витрачальну частини, які повинні бути сбалансовані.

Роль бюджету у національній економіці значна. Він є частиною фінансів країни, яку контролює держава, цьому за допомогою бюджету держава має змогу втручатися в ринкові механізми. По-друге, бюджет є способом акумуляції грошових засобів для рішення крупних, глобальних економічних проблем. По-третє, наявність бюджету дозволя вирішувати складні соціальні проблеми (бідності, безробіття, голоду, здоров’я нації та ін.).

Державний бюджет складається урядом та стверджується, приймається вищіми законодавчими органами. Таким чином, у руках держави з’являються значні фінансові інструменти дії на економічні процеси. Як правило, це державні закупки, трансфертні платежі (TR), інвестиції (I). Державні закупки – це попит уряду на товари та послуги. Соціальні виплати (трансферти) – це платежі, які виплачуються без відповідного надання їх отримувачам яких-небудь товарів та послуг.

Між державним бюджетом та величиною ВВП є тісний взаємозв’язок. Якщо уявити, що сума державних закупок товарів та послуг – постійна величина, яка не залежить від рівня доходів, то при низькому рівні доходів буде спостерігатися дефіцит, а при високому – надлишок бюджету .

. Класична та кейнсіанська концепції фіскальної політики. Мається ряд заперечень, які торкаються ефективності проведення фіскальних заходів в економіці. Згідно класичної концепції, фіскальна політика розглядається як інструмент фінансового забезпечення виконання державою своїх функцій, але не як стабілізаційна політика. Класична концепція заснована на радикальній рівності, згідно якій фіскальна дія викличе не зміну величини ВВП, а перерозподіл грошових засобів між приватним та державним сектором в силу дії ефекту «витиснення» при нейтральності грошей. Цьому на графічнихінтерпретаціях класиків крива LM та крива AS (мал. 6) мають вид вертикальних прямих. У першому випадку це пояснюється тим, що попит на гроші у класиків не залежить від ставки відсотка, а у другому – тим, що в наслідок повної загрузки виробничих потужностей об’єм пропозиції строго зафіксований.

При рості державних витрат відбувається збільшення ефективного та сукупного попиту. При цьому крива AD зсувається праворуч. Зростає також об’єм інвестицій у наслідок росту сукупних доходів, з цього виходить, що крива IS посунеться праворуч. Рівновага у моделі IS-LM встановиться на новому рівні при ставці відсотка i1. Потім підвищення ставки відсотку з i до i1 викличе зниження ділової активності, об’єм інвестицій впаде. Таке падіння компенсується за розміром об’ємом росту державних витрат. Таким чином, на інвестиційному ринку нічого не зміниться: загальний об’єм інвестицій залишиться тим самим, збільшиться лише доля державних інвестицій в їх загальному об’ємі та зменшеться доля приватних. Об’єм ВВП залишиться тим самим, але при рості рівня цін з Р1 до Р2. Таке явище отримало назву «ефект витиснення». Таким чином, за думкою неокласиків, фіскальна політика не оказує дієвого впливу на макродинаміку.

Держава з метою виходу з кризису збільшує державні витрати на величину dG, в наслідок чого крива IS зсувається праворуч, ефективний попит зростає з Y0 до Y1, а ставка відсотку збільшується з I0 до I1. В наслідок росту ефективного попиту крива сукупного попиту також зсувається праворуч з AD0 до AD1. Це викличе, у свою чергу, ріст попиту на працю та ріст зайнятості з N0 до N1 при незмінній пропозиції праці. Таким чином, в наслідок стимулюючої фіскальної політики у короткостроковому періоді спостерігається економічна активність.

Зниження реальних касових залишків викликає ріст попиту на гроші, у наслідок чого крива LM зсувається у ліво до положення LM1, та нова рівновага на ринку товарів та грошей встановлюється рпи ВВП рівному Y2 та номінальній відсотковій ставці I2.

Зменшення заробітньої платні зсуває криву попиту на працю в положення ND2. Так як пропозиція праці не змінюється, тоді зайнятість зростає до N2.

Таким чином, у наслідок фіскальних заходів в економіці спостерігається економічна активність при деякому рості рівня цін, але у короткостроковому періоді.