
- •1. Предмет та основні поняття екології.
- •3 . Суть та значення законів Лібіха, Шелфорда та Мітчерліха-Баулє
- •4 .Охарактеризуйте чисельність, щільність та просторову структуру популяції людини
- •5. Охарактеризуйте водно-сольовий обмін у водних організмів. Пойкілоосмотичні і гомойоосмотичні організми.
- •6.Закони в.І.Вернадського: закон єдності „організм-середовище” та закон біогенної міграції атомів.
- •7. Значення світла для живих організмів. Класифікація рослин за відношенням до фотоперіоду
- •8.Розкрийте суть поняття „екологічний фактор”. Сучасна класифікація екологічних факторів.
- •9Типи взаємодії між організмами.
- •10 Поняття сукцесії. Основні типи сукцесій.. Типи сукцесій
- •Деградаційні сукцесії
- •Сукцесії в лісових біоценозах
- •.Вікові піраміди та їх типи. Криві зміни чисельності популяцій.( також в зошиті)
- •12 Різновиди екологічних ніш ( в зошиті) . Закон Гаузе.
- •13Теорія моно- та поліклімаксу. В зошиті
- •14 .Трофічна структура біоценозу
- •Основні біогеографічні правила.
- •19 Екологічні групи організмів за відношенням до освітленості
- •21 Суть та значення законів Рюбеля та Вільямса.
- •Наведіть класифікацію фізіологічних адаптацій у тваринних організмів.
- •Опишіть світлозалежні реакції фотосинтезу.
- •Значення тепла для живих організмів. Екологічні групи організмів за відношенням до температурного фактора.
- •Поясніть загальні закономірності адаптації. Адаптогенні фактори. Адаптація людини до різних екстремальних кліматичних умов.
- •Охарактеризуйте процес розкладу рослинних решток в l, f, та h шарі підстилки ґрунту під дією різних угруповань мікроорганізмів.
- •53. Охарактеризуйте симбіотичну та патогенну мікрофлору, її значення для організму людини.
- •54. Опишіть мікробні екосистеми тварин: ендо- та екзосимбіонти риб, комах, жуйних тварин.
- •57. Механізми адаптацій організмів до низьких температур.
- •58. Охарактеризуйте явище гемолізу та його типи. Чи відбувається гемоліз за нормальних умов у живих організмах.
- •59. Опишіть фотохімічні реакції фотосинтезу.
- •61. Опишіть методики визначення хск та бск5. Розкрийте суть показників і зазначте відмінності. Методика визначення бск в природних і стічних водах.
- •70. Який вид випромінювання має найбільшу проникаючу здатність?
- •72.Охарактеризуйте механізми адаптації до жаростійкості і посухостійкості рослин.
- •73.Проаналізуйте мутаційний процес як головний постачальник елементарного еволюційного матеріалу. Типи генетичного тягаря.
- •74.Розкрийте значення фумігації у боротьбі з небезпечними організмами. Охарактеризуйте відомі Вам фумігати та методи знезараження підкарантинних матеріалів.
- •75. Значення води для живих організмів. Вміст води в організмі різних живих організмів.
ВІДПОВІДІ НА ДЕК
1. Предмет та основні поняття екології.
Термін “екологія” був вперше вжитий німецьким біологом Е. Геккелем у 1866р. В 2-томній праці, присвяченій морфології організмів. У буквальному розумінні екологія – наука про місце зростання часто вживане таке визначення:
Екологія – наука про взаємодію в живій природі, а детальніше – це наука про взаємодію живих істот між собою і з навколишньою неорганічною природою; про зв’язки в над організованих системах, структуру і функціонування цих систем.
Відомий американський еколог Юдін Одум дає, на його, “найкоротше і найспеціальніше” визначення: екологія – це “біологія навколишнього середовища”.
Предметом вивчення екології є переважно системи розміщення вище рівня організмів, - популяцій й угрупування ін. словами, екологія вивчає сукупність живих організмів, які взаємодіють між собою, утворюючи із оточуючим середовищем певну єдність (систему), в межах якої здійснюється процес трансформації енергії й орган. речовини.
Екологія є складовою частиною біології. Загальна екологія займається дослідженням усіх типів екосистеми. (е.с.)
Дуже широким є спектр підрозділів екології в котрий входять спеціалізовані екологічні науки в залежності від об’єкта та предмета дослідження, а також їх визначення:
Екологія – частина біології, що вивчає відносини організмів між собою та НПС, називається біоекологією.
До складу біоекології включається екологія особин (аутоекологія), популяцій (демекологія) та спільної (синекологія).
Аутекологія вивчає взаємозв’язки представників виду з оточуючим середовищем. Вона вивчає межі стійкості виду і його ставлення до різних екологічних факторів: тепла, світла, вологи, родючості і т. п., а також досліджує дію середовища на живі організми.
Синекологія аналізує стосунки між особинами, що належать до різних видів даного угруповування организмів, а також між ними і довкіллям.
Демекологія – популярна екологія, вивчає структуру виду: біологічну, статеву, вікову, етіологічну.
Прикладна екологія – як наука базується перш за все на різних галузях екології – фізіології, генетики, біофізики, але вона також пов’язана з ін. природними науками – фізикою, хімією, геологією, географією, математикою. Вона не може бути відділена від моралі права, економіки, оскільки лише в союзі з ними можна докорінно змінити ставлення людини до природи.
Екологією за розмірами об’єктів вивчення поділяють на географічну або ландшафтну екологію, об’єктами вивчення котрої є крупні е. с., географічні процеси, та на глобальну екологію вчення про біосферу Землі.
Стосовно предметів вивчення екологія поділяється на екологію: мікроорганізмів, грибів, рослин, тварин, людини, сільськогосподарську, прикладну, інженерну та загальну екологію.
За середовищем та компонентами розрізняють екологію: суші, прісних водоймищ, морську, морську, високогірну, хімічну тощо.
За підходами до предмета вивчення виділяють аналітичну та динамічну екологію.
В часовому аспекті розрізняють історичну та еволюційну екологію.
З прикладної екології за науковими напрямками витікають промишлена, с/г екологія, екологія енергетики тощо.
Як ви бачите, екологія – різногалузева наука, яка включає в себе величезну кількість підрозділів.
Отже, сучасне тлумачення терміну “екологія” як галузі знань полягає в розгляді та розкритті закономірностей розвитку сукупностей організмів, предметів, компонентів спільнот та спільнот загалом у взаємодіях в системах біогеоценозів, нообіогеоценозів, біосфері з точки зору суб’єкта або об’єкта, котрий є центральним в цій системі.