3.Поняття, значення і система принципів кримінального процесу.

Принципи (засади) кримінального процесу-це закріплені в законі вихідні положення, правила, що відображають панівні в державі політичні й правові ідеї щодо завдань і способу здійснення судочинства в кримінальних справах, які визначають спрямованість та побудову кримінального процесу загалом, форму й зміст його стадій та інститутів.Основними засадами судочинства є:1)законність;2)рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;3) забезпечення доведеності вини;4)змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості;5)підтримання обвинувачення в судів прокурором;6) забезпечення обвинуваченому права на захист;7)гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;8)забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;9)обов'язковість рішень суду.10)Принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист;11)Принцип всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи;12)Принцип забезпечення недоторканності житла. За юридичною силою джерела, в якому закріплені принципи:

-       конституційні -у Конституції України;

-       інші(спеціальні) - в інших законах, передусім, у Кримінально- процесуальному кодексі України.Залежно від поширеності принципу на галузі права:1)загальноправові -ті, що діють у всіх галузях права, але з певними особливостями в кримінально-процесуальному праві (наприклад, принцип законності);2)міжгалузеві -ті, що діють у кількох галузях права, зокрема й з певними особливостями в кримінально-процесуальному праві (приміром, принцип змагальності);3)галузеві -ті, що діють лише в межах кримінального процесу (до прикладу, принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист).Значення принципів кримінального процесу:1)гарантія дотримання прав і законних інтересів особи при провадженні у кримінальній справі;2)юридична база для тлумачення певних кримінально-процесуальних норм, а також для вирішення суперечностей, що виникають під час кримінально-процесуальної діяльності;3)основа для удосконалення кримінально-процесуальних інститутів і розвитку кримінально-процесуальної форми;4)кожне рішення правозастосувача, яке приймається з порушенням вимог принципів, підлягає скасуванню, а одержана інформація не має доказового значення.

Ознаки принципів кримінального процесу:

1)  вони закріплені в нормах кримінально-процесуального права;

2)вони є основою для удосконалення чинного кримінально- процесуального законодавства;

3)вони є загальними, фундаментальними правовими положеннями у сфері кримінального судочинства;4)норми-принципи діють на всіх або декількох стадіях кримінального процесу і обов'язково в його центральній стадії - судовому розгляді кримінальної справи;

4Поняття суду, його склад і повноваження на стадіях кримінального процесу.

Суд - це єдиний орган держави, наділений правом здійснювати правосуддя [1]. Суддя, який діє одноособово, користується правами суду і постановляє рішення від імені держави. Правосуддя здійснюють професійні судді та народні засідателі [1]. Структура, повноваження і процесуальні правила діяльності судів в Україні визначені Конституцією, Законом України „Про судоустрій", Кримінально-процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Судова діяльність є різновидом юрисдикційної діяльності, якій притаманні універсальні ознаки як правоохоронна, так і правозахисна. Судді самостійні та незалежні в своїй діяльності, вони нікому не підзвітні й мають повноваження, якими їх наділено за відповідним законом, а акти суду, що набрали законної сили, мають силу у конкретній справі. Основним завданням судової діяльності є здійснення правосуддя, що об'єднує кілька форм судочинства, а саме: конституційне, цивільне, кримінальне, адміністративне та господарське [5, с.86].

Чинний Кримінально-процесуальний кодекс України (далі по тексту - КПК) чітко не визначає поняття і класифікацію суб'єктів кримінального процесу. В ньому йдеться про осіб, які беруть участь у справі (статті 19, 20, 22, 53, 87), учасників процесу (глава 3). Такі істотні недоліки призвели до суперечностей у кримінальному процесі.

Пункт 8 статті 32 КПК України передбачає, що "учасники процесу" - обвинувачений, підозрюваний, захисник, а також потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їхні представники. Отже, законодавець не визначає суд як учасника кримінального процесу.

В свою чергу більшість науковців визначають суд (суддю) в якості суб'єкта кримінального процесу та визначають його особливе (головне) місце серед даних суб'єктів. Дана позиція науковців обґрунтовується тим, що суд є представником однієї із гілок державної влади.

Кримінально-процесуальне законодавство передбачає, що під терміном "суд" розуміють Верховний Суд України, Верховний суд Автономної Республіки Крим, обласний, Київський і Севастопольський міські, міжобласний, районний (міський), міжрайонний (окружний) суди, військовий суд, суддя, який одноособово розглядає справу (п.1 ст.32 КПК).

З урахуванням різних класифікацій суб'єктів кримінально-процесуального права суд (суддя) відноситься до наступних категорій суб'єктів: 1) в залежності від інтересу, що його має суб'єкт у кримінальній справі, - до державних органів і посадових осіб, які ведуть кримінальний процес (представляють державні інтереси); 2) в залежності від процесуальної функції суб'єкта - до суб'єктів, які виконують функцію правосуддя [4, с.32-33].

Одним із спірних питань на сьогоднішній день є роль суду в процесі доказування. Одні процесуалісти вважають, що це його обов'язок, а тому суд є суб'єктом доказування. На думку інших суд стоїть над сторонами обвинувачення і захисту в кримінальному процесі, він судить, але не доказує, лише під час судового розгляду він виконує функцію дослідження і оцінки доказів, поданих сторонами. Але, на їх думку, реалізація цієї функції ще не означає участі в доказуванні, оскільки суд не повинен збирати докази.

На перший погляд така позиція нібито правильно відбиває роль суду як органу судової влади. Крім того, законодавець з ст.22 КПК України "всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи" виключив суд як суб'єкта, на якого покладено обов'язок вживати заходів по всебічному, повному і об'єктивному дослідженню обставин справи [7, с.41].

Я підтримую думку С. Стахівського, що хоча суд не повинен збирати докази, але перевірити і оцінити їх - це його обов'язок, оскільки він має прийняти обґрунтоване і законне рішення у справі. Отже суд відіграє значну роль в процесі доказування під час розгляду кримінальної справи.

Отже, суд як особливий суб'єкт кримінального процесу характеризується наступним чином:

1. Судам належать центральне місце в системі правового захисту конституційних та інших правових цінностей. Діяльність судів становить універсальний механізм із захисту й охорони права, відновлення порушеного права, припинення порушеного права, розгляд справ у судовому засіданні.

2. Публічність судової діяльності - суть відкритості, політичної або партійної незаангажованості судів та суддів.

3. Юрисдикційність судової діяльності по кримінальним справам полягає в сукупності правомочностей суб'єктів цієї діяльності з розгляду та розв'язання даної категорії справ.

4. В науковій періодичній літературі присвячено особливу увагу проблемам ролі суду в процесі доказування та судовому контролю на різних стадіях кримінального процесу. Даним проблемам присвячено роботи, зокрема, О. Штурмака [8], І. Курільчука [3], П. Прилуцького [6] та ін.

Процесуальне положення прокурора в стадіях кримінального процесу.

Прокурор-це суб'єкт кримінального процесу, що бере участь у всіх його стадіях, здійснюючи при цьому нагляд за дотриманням законів і підтримуючи державне обвинувачення у суді.Формами реалізації повноважень прокурора у кримінальному процесі України є:1.Підтримання державного обвинувачення у суді.2.Здійснення нагляду за дотриманням законів органами, які ведуть оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство.3.Здійснення нагляду за дотриманням законів при виконання судових рішень по кримінальних справах, а також при застосування інших заходів, пов'язаних із обмеженням особистої свободи громадян.4.Прокуратура продовжує виконувати функцію досудового слідства до завершення формування системи досудового слідства і введення в дію законів, які регулюють її функціонування. У стадії порушення кримінальної справипрокурор здійснює нагляд за законністю та обґрунтованістю та відмови у порушенні кримінальної справи. Він має право сам порушити кримінальну справу. У стадії досудового розслідуванняпрокурор здійснює нагляд за законністю діяльності посадових осіб органів дізнання та досудового слідства незалежно від їхньої відомчої належності. Здійснюючи нагляд, він використовує широке коло повноважень,зокрема: він може вимагати для перевірки кримінальні справи, документи, матеріали; скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих і осіб, які провадять дізнання; давати письмові вказівки про розслідування злочинів; У судових стадіях прокурор, який бере участь у розгляді справи, дотримуючись принципу незалежності суддів і підкорення їх лише закону, покликаний сприяти виконанню вимог закону про всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи й постановлення судових рішень, які ґрунтуються на законі. При попередньому розгляді справи суддею участь прокурора є обов'язковою, де він виступає з доповіддю щодо можливості призначення справи до судового розгляду, висловлює свою думку з приводу клопотань, заявлених іншими учасниками розгляду. Основною формою участі прокурора у судовому розгляді справи є підтримання ним державного обвинувачення. У стадії виконання судових рішеньпрокурор здійснює нагляд за законністю їх виконання. Розпорядження прокурора, що стосуються виконання вироків, ухвал і постанов суду, є обов'язковими для всіх органів та осіб, які їх виконують.

Поняття і процесуальний статус обвинуваченого, підозрюваного, їх захисника в кримінальному процесі.

Обвинувачений-це фізична особа, стосовно якої в установленому законом порядку винесено постанову про притягнення її як обвинуваченого. Притягнення як обвинуваченого відбувається на досудовому слідстві, коли слідчим зібрано достатньо доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою. Обвинувачений, у кримінальній справі якого призначено судовий розгляд, є підсудним. Обвинувачений, стосовно якого винесено обвинувальний вирок,є засудженим.Обвинувачений, щодо якого винесено виправдувальний вирок, є виправданим. Обвинувачений зобов 'язаний:- з'являтися за викликом особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду;-не перешкоджати встановленню істини в незаконний спосіб;-виконувати вимоги слідчого щодо участі в провадженні слідчих дій.Обвинувачений має право-знати, в чому його обвинувачують;-давати показання за пред'явленим йому обвинуваченням або відмовитися давати показання та відповідати на запитання;-мати захисника й побачення з ним до першого допиту;-подавати докази;- заявляти клопотання

.Підозрюваний-це фізична особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину чи до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого. Підозрюваний - це короткочасний і необов'язковий суб'єкт стадії досудового розслідування, якщо підстав ні для затримання за підозрою у вчиненні злочину, ні для обрання запобіжних заходів немає, підозрюваний у процесі може взагалі не з'явитися. Підозрюваний зобов'язаний:-з'являтися за викликом особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду;-не перешкоджати встановленню істини в незаконний спосіб;-виконувати вимоги слідчого щодо участі в провадженні слідчих дій;-дотримуватися умов обраного стосовно нього запобіжного заходу. Підозрюваний має право:- знати, в чому його підозрюють, давати показання чи відмовитися давати показання та відповідати на запитання;- мати захисника й конфіденційне побачення з ним до першого допиту;-подавати докази;-заявляти клопотання та відводи;-  вимагати перевірки судом або прокурором правомірності затримання.

Захисник-це особа, що в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надавати їм необхідну юридичну допомогу при провадженні в кримінальній справі. Захисник зобов 'язаний: - використовувати передбачені кримінально-процесуальним законодавством засоби захисту з метою з'ясувати обставини, що спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують або виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого;-  надавати підзахисному необхідну юридичну допомогу;- не розголошувати дані, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням його обов'язків;-  дотримуватися встановленого порядку при розслідуванні та судовому розгляді справи. Захисник має право:- до першого допиту підзахисного мати з ним конфіденційне побачення, а після першого допиту - такі самі побачення без обмеження їхніх кількості й тривалості;- мати побачення із засудженим або з особою, до якої застосовано примусові заходи медичного чи виховного характеру;- брати участь у судових засіданнях;- ставити в судовому засіданні питання підсудному, потерпілому, свідкам, брати участь у дослідженні інших доказів;- подавати докази, заявляти клопотання й відводи, оскаржувати дії та рішення особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора та суду. одна й та ж особа не може бути захисником двох і більшої кількості підозрюваних, обвинувачених або підсудних, якщо інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого.

Поняття і процесуальний статус експерта. Поняття експертизи, її види, порядок призначення і проведення.

Експерт- це особа, що має наукові, технічні чи інші спеціальні знання та призначена в порядку, встановленому законом, проводити експертизу та давати за її результатами висновки. Експертом може бути призначена будь-яка особа, що має необхідні спеціальні знання для висновків з досліджуваних питань незалежно від того, чи працює вона в спеціальній експертній установі та є професійним експертом, чи не працює в такій установі й проведення експертиз не належить до кола її службових обов'язків. Експерт зобов 'язаний:- з'явитися за викликом і дати правильний висновок на поставлені запитання;- повідомити в письмовій формі орган, який призначив експертизу, про неможливість дати висновок, якщо питання, поставлене перед експертом, виходить за межі його компетенції чи якщо надані йому матеріали недостатні для висновків ;- на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді дати роз'яснення щодо даного ним висновку;- заявити самовідвід за наявності передбачених законом обставин. Експерт має право:- ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються експертизи, та подавати клопотання про надання нових матеріалів, необхідних для висновку;- з дозволу особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора чи суду бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і ставити особам, яких допитують, запитання, що стосуються експертизи;- вказувати у висновку експертизи на факти, що мають значення для справи, щодо яких експертові не було поставлено запитання.

Судова експертиза — це дослідження експертом на основі спеці­альних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять ін­формацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства . Призначення та проведення судової експертизи — це слідча дія, яка являє собою особливу, передбачену законом форму одержання нових знань, що мають значення для кримінальної справи, за допо­могою проведення досліджень особами, які володіють спеціальними знаннями в галузі науки, техніці, мистецтві, ремеслі. Фактичною підставою для призначення експертизи є потреба в на­укових, технічних або інших спеціальних знаннях, які необхідні для вирішення певних питань при провадженні в кримінальній справі. призначення судової експертизи є обов' язковим: 1) для встановлення причин смерті; 2) для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень;3) для визначення психічного стану підозрюваного або обвинувачено­го при наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності; для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирі­шення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати. Види: криміналістична (почеркознавча, авторознавча, технічна експертиза документів, фототехнічна, технічна експертиза мате-ріалів і засобів відеозвукозапису, портретна, трасологічна, баліс-тична, вибухових пристроїв, вибухових речовин і продуктів ви-буху, матеріалів і речовин); ґрунтознавча; біологічна; інженерно-технічна (автотехнічна, транспортно-трасологічна, пожежно-технічна, будівельно-технічна); економічна, у т. ч. бухгалтерська; товарознавча, у т. ч. автотоварознавча; комп’ютерної техніки та програмних продуктів; психологічна.

Поняття доказування і характеристика елементів доказування.

Докази у кримінальному процесі-це різноманітні фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, й інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Елементи 1.Побудова (висунення) та динамічний розвиток версій у кримінальній справі.Версія— це обґрунтоване зібраними матеріалами припущення слідчого, особи, що провадить дізнання, про форми зв'зку і причини певних явищ розслідуваної події (або події загалом) як одне з можливих пояснень встановлених на цей час фактів і обставин справи. Версії відіграють важливу роль у доказуванні, сприяючи всебічному, повному й об'ктивному дослідженню обставин справи. Висунуті версії під час подальшого провадження в справі можуть доповнюватися, змінюватися, замінюватися іншими, а деякі з них - простовуватися (відпадати). У кожній справі є, як мінімум, дві версії: 1) подія злочину сталася; 2) події злочину не було.

2.Збирання доказів-це діяльність особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду, що здійснюється відповідно до процесуальної форми, в межах їхніх повноважень, і полягає в пошуку, виявленні джерел фактичних даних, вилученні й отриманні необхідної інформації та її фіксації.

Перевірка доказів- це діяльність особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду з ретельного, всебічного й об'єктивного визначення достовірності фактичних даних і доброякісності джерел їх отримання для правильного встановлення обставин кримінальної справи. Перевірці підлягають як фактичні дані, так і їхні джерела; як кожний доказ окремо, так і сукупно з іншими. Докази перевіряють державні органи та посадові особи, від яких залежить прийняття процесуальних рішень. Інші суб'єкти процесу лише беруть участь у перевірці доказів.4. Оцінка доказів- це розумова (логічна) діяльність особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду, яка полягає в тому, що ці посадові особи, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді доказів сукупно, законом та правосвідомістю, вирішують питання про допустимість, належність і достовірність доказів та їх достатність для обгрунтування процесуального рішення.5. Обґрунтування висновків у справі, яких дійшли суб'єкти доказування, - це підтвердження правильності висновків, що містяться у кримінально- процесуальному рішенні, сукупністю доказів (фактичне обґрунтування) та посиланнями на відповідні норми права (юридичне обґрунтування). Такі висновки формулюються на офіційних засадах і мають бути переконливими для всіх осіб - як учасників конкретного кримінального процесу, так і для решти членів референтної групи, до якої, крім посадової особи, що обґрунтовує рішення, суб'єктів, які здійснюють відомчий контроль і прокурорський нагляд, адвокатів (захисників обвинуваченого та представників потерпілого), належать й інші юристи.

Поняття джерел доказів, їх види та характеристика.

Згідно з чинним кримінально-процесуального законодавства джерелами доказів є:-показання свідків,потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого;висновок експерта, речові докази;протоколи слідчих та судових дій;протоколи відповідних додатків, що складені уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів;інші документи. Показання свідків — це найбільш поширений вид джерел доказів. Це пояснюється тим, що КПК мінімально обмежує коло осіб, що можуть бути допитані як свідки. Як свідка може бути викликано кожну особу, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи. Свідок може бути допитаний про обставини, що підлягають встановленню в даній справі, зокрема про факти, які характеризують особу обвинуваченого, підозрюваного іпотерпілого і його взаємовідносини з ними.  Підозрюваний має право давати показання щодо обставин, які стали підставою для його затримання або застосування запобіжного заходу, а також щодо всіх інших відомих йому обставин по справі . Як різновид показань підозрюваного й обвинуваченого розрізняють повне або часткове визнання чи заперечення ними своєї вини в інкримінованому злочині, самообмову, обмову та алібі.  

Самообмова -  це показання підозрюваного або обвинуваченого, в яких вони зізнаються у вчиненні злочину, якого в дійсності не вчинили, у більш тяжкому злочині, ніж учинили насправді, або ж беруть на себе всю вину за вчинений злочин.

Обмова — це такі показання підозрюваного чи обвинуваченого, в яких він викриває інших осіб у вчиненні інкримінованого йому або іншого злочину.

Алібі — це твердження підозрюваного чи обвинуваченого про те, що він не міг бути виконавцем інкримінованого злочину, бо в момент його вчинення перебував у іншому місці. Обов'язок перевірки алібі лежить на органі дізнання, слідчому, прокуророві та судді.

Висновок експерта як доказ у кримінальній справі — це сукупність фактичних даних та відомостей, зібраних у кримінальній справі, що містяться в його повідомленні органу дізнання, слідчому, прокурору та суду, встановлених у результаті досліджень матеріальних об'єктів, проведених особою, обізнаною в певній галузі науки, техніки чи інших спеціальних знань і з використанням цих знань. Речові докази— це приєднані до справи постановою особи, яка провадить дізнання,  слідчого, прокурора, судді або ухвалою суду предмети, що були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, тобто всі предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності обвинуваченого . Протокол — це документ про проведення слідчих і судових дій, про їх зміст і наслідки .У протоколі слідчої дії повинно бути зазначено: місце і дата його складання; посади і прізвища осіб, що проводять дію; прізвища осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії, адреси цих осіб; роз'яснення їх прав і обов'язків; зміст проведеної слідчої дії, час її початку і закінчення; всі істотні для справи обставини, виявлені при виконанні даної слідчої дії.  Документи є джерелом доказів, якщо в них викладено або засвідчено обставини, що мають значення для справи. У тих випадках, якщо документи зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій, наприклад, знаряддям вчинення злочину, вони є речовими доказами.

Поняття, види і значення запобіжних заходів. Підстави і процесуальний порядок обрання запобіжних заходів

.Запобіжні заходи- це частина заходів процесуального примусу, спрямованих на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого через певне обмеження їхніх особистих прав.

Система запобіжних заходів: підписка про невиїзд,  особиста порука, порука громадської організації чи трудового колективу,   застава, затримання - тимчасовий запобіжний захід,  взяття під варту, нагляд командування військової частини, віддання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи . Загальні цілі застосування запобіжних заходів у кримінальному процесі :  запобігання-  спробам ухилитися від дізнання, слідства чи суду; перешкоджанню встановленню істини в кримінальній справі; продовженню злочинної діяльності;  забезпечення: виконання процесуальних рішень. Загальними підставами застосування запобіжних заходів є достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений: 1) намагатиметься ухилитися від: слідства та суду чи виконання процесуальних рішень (ухилявся без поважних причин від явки за викликом; ігнорував письмове зобов'язання про явку); 2) перешкоджатиме встановленню істини в справі чи продовжуватиме злочинну діяльність. Процесуальний порядок застосування підписки про невиїзд:  складання органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею постанови, а судом - ухвали про обрання цього запобіжного заходу; оголошення постанови суб'єктові, стосовно якого обрано підписку про невиїзд, і роз'яснення йому відповідних прав та обов'язків; відібрання підписки (окремого документа), в якій вказується місце та дата її відібрання, прізвище, ім'я, по батькові, адреса обвинуваченого, зміст зобов'язання, оголошення про наслідки порушення. Цей документ підписують обвинувачений і особа, котра відібрала підписку. Процесуальний порядок застосування особистої поруки: громадяни, що виявили бажання взяти на себе обов'язок із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки до відповідних органів, подають до органів дізнання, слідчого, прокурора чи суду відповідну заяву; перевірка даних про осіб поручителів і їхні відносини з обвинуваченим; складання постанови про обрання запобіжного заходу у виді особистої поруки; кожний поручитель дає письмове зобов'язання про те, що він забез­печить належну поведінку обвинуваченого та його явку до органів дізнання, слідчого, прокурора, суду.; у разі відмови поручителя від узятого на себе зобов'язання його заміняють іншим поручителем або обирають щодо обвинуваченого інший запобіжний захід; Процесуальний порядок застосування громадської поруки: ознайомлення громадської організації чи трудового колективу з характером обвинувачення; прийняття на загальних зборах колективу громадської організації рішення про поручительство й оформлення його постановою;  складання постанови чи ухвали про обрання запобіжного заходу у виді поруки громадської організації чи трудового колективу; забезпечення виконання постанови може бути доручено конкретній особі; Процесуальний порядок застосування нагляду командування військової частини: складання постанови про застосування запобіжного заходу у виді нагляду командування військової частини;  направлення постанови командиру військової частини й одночасно його повідомлення про суть справи.; встановлення нагляду командиром військової частини, про що повідомляється орган, який обрав цей запобіжний захід. Процесуальний порядок застосування застави: винесення постанови про застосування запобіжного заходу у виді застави; складання протоколу про прийняття застави, що підписується особою, яка внесла заставу, й особою, що її прийняла; запобіжний захід у виді застави щодо особи, котра перебуває під вартою, до направлення справи до суду може бути обрано лише з дозволу суду, який приймав рішення про взяття під варту, а після надходження справи до суду - судом; Процесуальний порядок застосування взяття під варту: орган дізнання чи слідчий вносить за згодою прокурора подання до суду. Таке саме подання може внести прокурор. якщо в поданні ставиться питання про взяття під варту особи, що перебуває на волі, суддя має право своєю постановою дати дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого та доставку його в суд під вартою. Затримання в такому разі не може тривати більше, ніж 72 годин, а коли особа перебуває за межами населеного пункту, в якому діє суд, - не більше за 48 годин з моменту доставки затриманого в цей населений пункт; суддя вивчає матеріали кримінальної справи, надані органами дізнання, слідчим, прокурором, допитує підозрюваного чи обвинуваченого, а в разі потреби бере пояснення в особи, в провадженні якої

перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він з'явився, і виносить постанову.

Характеристика стадії порушення кримінальної справи

Порушення кримінальної справи є першою, початковою стадією кримінального процесу. Стадія порушення кримінальної справи не зводиться тільки до відповідного процесуального акта — постанови або ухвали про її порушення чи відмову в цьому. Вона включає в себе систему процесуальних дій і правовідносин, зокрема прийняття, розгляд і перевірку заяв і повідомлень про злочин, вжиття заходів щодо відвернення і припинення злочинів, прийняття рішень про порушення кримінальної справи або про її відмову, прокурорський нагляд за законністю та обґрунтованістю вказаних дій, перевірку судом за скаргами заінтересованих осіб законності та обґрунтованості постанови прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи.Необхідною передумовою для порушення кримінальної справи є наявність законних приводів і підстав.Кримінально-процесуальний кодекс України передбачає такі приводи для порушення кримінальної справи:1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян. 2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з речовим доказом; 3) явка з повинною — це особиста, добровільна, зроблена з власноїініціативи заява особи про вчинений нею злочин органу дізнання або досудового слідства, прокурору або суду. 4) повідомлення, опубліковані в пресі. 5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. Підстави для порушення кримінальної справи мають містити два необхідних елементи: 1) наявність ознак злочину в події, що стала відомою органу дізнання, слідчому, прокурору або суду; 2) наявність достатніх даних, наоснові яких встановлюються ознаки злочину.

Характеристика стадії досудового розслідування. Загальні положення досудового розслідування.

У ході досудового провадження необхідно всіма встановленими законом засобами зібрати і перевірити докази, здійснити кримінальне переслідування щодо особи, яка вчинила злочин, притягнути цю особу як обвинуваченого, застосувати заходи, що забезпечать її неухилення від слідства та суду, забезпечити реалізацію прав потерпілого від злочину і т. д. Таким чином, стадію досудового розслідування можна визначити як діяльність органів дізнання, дізнавача, слідчого, прокурора щодо збирання, перевірки й оцінки доказів, на підставі яких встановлюються обставини, що мають значення в справі, викривається і притягується як обвинувачений особа, що скоїла злочин, застосовуються заходи з виявлення обставин, які сприяли вчиненню злочинів, приймаються заходи щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Ця стадія має, по-перше, чітко окреслені межі в системі кримінального процесу — від постанови про порушення кримінальної справи до винесення остаточного рішення, яким завершується провадження розслідування; по-друге, стадія має свою процесуальну форму та свій зміст, що визначаються її завданнями. Завдання стадії досудового розслідування полягають у: 1) швидкому та повному розкритті злочину та притягненні осіб, винних у його вчиненні, до участі в справі як обвинувачених і охорони від необґрунтованого притягнення осіб, не причетних до вчинення злочину; 2) вжиття заходів до відшкодування шкоди, завданої злочином; 3) виявлення причин вчинення злочину та умов, які цьому сприяли, і вжиття заходів до їх усунення Загальні положення (умови) досудового розслідування — це вста­новлені законом правила, що відображають найбільш характерні риси та особливості досудового розслідування, визначають найбільш сут­тєві вимоги, які пред'являються до порядку провадження процесуаль­них дій і прийняття рішень. У них містяться правові вимоги, які забез­печують виконання в цій стадії принципів і завдань кримінального процесу. До таких умов слід віднести норми КПК, які регулюють: 1) своєчасний початок досудового розслідування; 2) додержання правил про підслідність кримінальних справ; 3) строки досудового розслідування; 4) об'єднання і виділення кримінальних справ; 5) взаємодію слідчого з органом дізнання; 6) використання групового (бригадного) методу розслідування; 7) направлення окремого доручення слідчим; 8) недопустимість розголошення даних досудового розслідування; 9) використання науково-технічних засобів та методів при розкритті й розслідуванні злочинів; 10) заявления і вирішення клопотань та деякі інші правила і положення.

Підслідність і підсудність кримінальних справ. Складання процесуальних документів при проведенні досудового розслідування.

Підслідність кримінальних справ — сукупність встановлених законом ознак справи, за якими вона належить до відання того чи іншого органу розслідування. Розрізняють п'ять видів П.: предметна (родова), персональна, альтернативна, за зв'язком справ, територіальна. За предметною (родовою) П. орган, який розслідуватиме справу, визначається за характером скоєного злочину, його кваліфікацією. За цією ознакою розмежовується компетенція в частині розслідування між різними органами попереднього слідства: слідчими прокуратури, органів внутрішніх справ і органів СБ України. Так звана персональна П. визначається суб'єктом злочину.  Альтернативна П. означає, що справа розслідується органом попереднього слідства того відомства, який порушив кримінальну справу. Територіальна П. означає попереднє розслідування проводиться в тому районі, де скоєно злочин. Слідчий, встановивши, що справа йому не підслідна, зобов'язаний провести всі невідкладні слідчі дії і передати справу прокурору для направлення її за підслідністю, склавши про це мотивовану постанову. Підсудність кримінальної справи — це сукупність юридичних ознак (властивостей) справи, на підставі яких кримінально- процесуальний закон визначає, в якому саме суді і в якому складі суддів має розглядатися і вирішуватися по суті справа. Кожна слідча чи інша процесуальна дія слідчого або особи, яка провадить дізнання, повинна фіксуватися в одному або кількох процесуальних документах, форму яких визначено законом. Ці документи повинні фіксувати підстави, місце, час і порядок проведення слідчої чи процесуальної дії, її результати, засвідчити всебічність, повноту та об’єктивність прийняття органом розслідування процесуальних рішень, забезпечення прав учасників процесуальної дії.  Основними процесуальними документами, які складають під час провадження розслідування, є: постанови, протоколи, обвинувальний висновок. Серед інших слід виділити подання слідчого, окреме доручення, доручення органу дізнання, заперечення проти вказівок прокурора. Постанова – це рішення органу дізнання, слідчого і прокурора, а також рішення, які виніс суддя одноособово чи апеляційний суд. Протокол – Визнається як документ, пов’язаний з проведенням слідчих і судових дій, про їх зміст і наслідки. Обвинувальний висновок — підсумковий документ до судового слідства, який додається до справи при направ¬ленні її до суду. В ньому орган розслідування і прокурор остаточно формулюють своє ставлення до винності обви¬нуваченого у вчиненому злочині. Доручення і вказівки органу дізнання викладаються слідчим у письмовій формі, причому він має право вста¬новити строк для їх виконання. Лише в окремих випад¬ках, при спільній роботі слідчого з працівником органу дізнання, наприклад, під час огляду місця події, вони можуть даватись в усній формі. Такі доручення і вказівки слідчого є для органів дізнання обов'язковими. На основі процесуальних документів прокурор і суд можуть зробити висновок про неповноту розслідування. Істотне порушення кримінально-процесуального закону й повернути справу на додаткове розслідування. Їх зміст є предметом дослідження під час судового слідства в суді першої інстанції при перегляді судових рішень у апеляційному та касаційному порядку, а також в порядку виключного провадження. 

Поняття і класифікація слідчих дій. Загальні вимоги проведення і оформлення слідчих дій.

слідчі дії — це передбачені кримінально-процесуальним законом і здійснювані з метою збирання і перевірки доказів заходи, що складаються з сукупності пошукових, пізнавальних і засвідчуваних прийомів, які обумовлені своєрідним поєднанням у кожному з них загальнонаукових методів пізнання, відповідаючих особливостям слідів злочину і пристосованих для ефективного виявлення, сприйняття і закріплення доказової інформації. Основу слідчих дій складають окремі методи пізнання — візуальне спостереження,розпитування,сприйняття, пошук, порівняння (ідентифікація), відтворення, дослідження, які супроводжуються закріпленням (фіксацією та засвідченням) одержаної доказово інформації чи висновків дослідження в відповідних процесуальні документах.  КПК передбачає та регламентує проведення таких слідчих дій: 1.огляд (місця події, предмета, документів, місцевості, приміщень, трупа); 2.обшук;3.виїмка(предметів,документів);4.огляд і виїмка поштово-телеграфної кореспонденції;5.зняття інформації з каналів зв'язку;6.накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію; Загальні умови виробництва слідчих дій наступні.:  1.Наявність порушеної кримінальної справи (ст.109 КПК).  2.Наявність спеціального підстави для виробництва саме цього слідчої дії.  3.Слідча дія здійснюється особою, яка прийняла справу до виробництва, або за його дорученням.  4.Протоколювання. Результати та хід виробництва слідчої дії оформляються протоколом. Без складання відповідного протоколу виробництво слідчої дії безглуздо. слід дотримувати процесуальні вимоги допроведення слідчої дії, а саме - документарне закріплення ввигляді протоколу. Протокол про виробництво слідчої дії складається в ходіслідчої дії або безпосередньо після його закінчення слідчим. У протоколі вказується: місце і дата виробництва слідчогодії, час його початку і закінчення, посада та прізвище особи,яка склала протокол, прізвище, ім'я та по батькові кожної особи, що брав участьу слідчій дії, а в необхідних випадках і його адресу, змістслідчої дії та виявлені при його виробництві істотні длясправи обставини. Якщо при виробництві слідчої діїзастосовувалося фотографування, кіно-, відеозйомка, звукозапис або буливиготовлені зліпки та відбитки слідів, то в протоколі також мають бутивказані технічні засоби, застосовані при проізведстве відповідногослідчої дії, умови та порядок їх використання, об'єкти докоториметі кошти були застосовані, і отримані результати. 

Характеристика допиту і очної ставки: поняття, порядок проведення і оформлення.

Допит являє собою процесуальний розпитування однієї особи (свідка, потерпілого, підозрюваного,обвинуваченого) з метою отримання від нього усних свідчень і їх процесуальної фіксації. Допит як слідча дія необхідно відрізняти від зовні схожих з ним заходів: отримання або витребування пояснень, опитування громадян. Підставою для проведення допиту є відомості про те, що цій особі можуть бути відомі будь-які обставини, що мають значення для розслідування і вирішення кримінальної справи. До таких відомостей належить будь-яка, в тому числі непроцесуальна, інформація. Місцем виробництва допиту зазвичай служить кабінет слідчого, прокурора і т.д. У той же час слідчий з тактичних міркувань має право провести допит і в місці перебування допитуваного, але не має права викликати його в інше місце. Час доби допиту визначається за загальними правилами - з 6 до 22 годин. У невідкладних ситуаціяхдопускається проведення допиту в нічний час. Тривалість безперервного допиту обмежена 4 годинами, а загальна тривалість допиту протягом дня - 8 годинами. Очна ставка являє собою почерговий допит у присутності один одного раніше допитаних осіб, між показаннями яких є істотні суперечності. Підставою для проведення очної ставки є наявність істотних протиріч в раніше даних показаннях. Істотне протиріччя - це розбіжність у свідченнях, породжує розумне сумнів в тих обставинах, встановлення яких потрібно для прийняття процесуальних рішень. Спеціальним умовою очної ставки є обов'язковий попередній допит її учасників. Очна ставка може бути проведена між будь-якими особами, які раніше були піддані допиту. На відміну від звичайного допиту на очній ставці спочатку з'ясовується, чи знають її учасники один одного і в яких стосунках перебувають між собою. Потім особи по черзі дають свідчення за обставинами, щодо яких є їх суперечливі свідчення . Після цього їм можуть бути задані питання слідчим. З дозволу слідчого учасники очної ставки можуть задати питання один одному. Оголошення раніше даних свідчень допускається тільки після дачі показань на очній ставці. Особливістю фіксації ходу і результатів очної ставки є почергова запис свідчень з посвідченням їх щоразу підписом допитуваного.

Обшук і виїмка. Поняття, види, підстави і порядок проведення та оформлення.

Обшук проводиться в тих випадках, коли є достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини в справі чи забезпечення цивільного позову, знаходяться в певному приміщенні або місці чи в якої-небудь особи. Обшук проводиться також і в тому випадку, коли є достатні дані про те, що в певному приміщенні або місці знаходяться розшукувані особи, а також трупи чи тварини. Обшук проводиться за вмотивованою постановою слідчого з санкції прокурора чи його заступника, за винятком житла чи іншого володіння особи. Постанова судді про проведення обшуку оскарженню не підлягає. На постанову судді про відмову в проведенні обшуку протягом трьох діб з дня її винесення прокурором може бути подана апеляція до апеляційного суду. Виїмка проводиться у випадках, коли є точні дані, що предмети чи документи, які мають значення для справи, знаходяться в певної особи чи в певному місці.Виїмка проводиться за вмотивованою постановою слідчого.Виїмка матеріальних носіїв секретної інформації та/або документів, що містять банківську таємницю, проводиться тільки за вмотивованою постановою судді і в порядку, погодженому з керівником відповідної установи.Обшуки і виїмки, крім невідкладних випадків, повинні провадитись удень. Обшук і виїмка провадяться в присутності двох понятих і особи, яка займає дане приміщення. Перед обшуком або виїмкою слідчий пред'являє постанову особам, що займають приміщення, або представникові підприємства, установи чи організації, де проводиться обшук або виїмка, і пропонує їм видати зазначені в постанові предмети або документи, а також вказати місце, де переховується злочинець. У разі відмови виконати його вимоги слідчий проводить обшук або виїмку в примусовому порядку. Про проведення обшуку або виїмки слідчий складає протокол у двох примірниках . В протоколі зазначаються: підстави для обшуку або виїмки; приміщення чи інше місце, в якому було проведено обшук або виїмку; особа, у якої проведено обшук або виїмку; дії слідчого і результати обшуку або виїмки. Обидва примірники протоколу, а також опис вилучених предметів підписують слідчий, особа, у якої проводився обшук або виїмка, та запрошені особи, що були присутні. ругий примірник протоколу обшуку або виїмки, а також другий примірник опису вручається особі, у якої проведено обшук або виїмку.

Поняття, значення і механізм притягнення особи як обвинуваченого.

Притягнення особи як обвинуваченого — один із найважливіших процесуальних актів, спрямований на практичну реалізацію функції обвинувачення та забезпечення захисту прав і законних інтересів особи, щодо якої порушено кримінальну справу і ведеться розслідування, який полягає в винесенні постанови про притягнення як обвинуваченого;пред'явленні обвинувачення; роз'ясненні обвинуваченому його прав та наданні можливостей щодо їх реалізації і допитіобвинуваченого. Обвинувачений — особа, щодо якої у встановленому законом порядку винесено постанову пропритягнення як обвинуваченого. Підставою притягнення особи як обвинуваченого є наявність системи неспростовних доказів, що підтверджують винність особи у вчиненні конкретного злочину. Це означає, що на момент винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого: — висунуті всі можливі, в тому числі і взаємовиключні версії у справі; — усі версії у справі, включаючи алібі підслідного, всебічно перевірені; — усі версії, крім однієї — про винність підозрюваного,—спростовані зібраними доказами, а версія про винність особи знайшла підтвердження системою незаперечних доказів; — у справі зібрано таку сукупність допустимих та достовірних фактичних даних (доказів), яка дозволяє зробити однозначний висновок про вчинення злочину особою, яка притягається до відповідальності, та виключає будь-які сумніви щодо її провини — відсутні обставини, що виключають кримінальну відповідальність особи, яка вчинила злочин.

Поняття, підстави і порядок зупинення досудового розслідування

зупинення провадження по кримінальній справі — це встановлена кримінально-процесуальним законом особлива, виняткова процесуальна форма, що застосовується до порівняно невеликої кількості кримінальних справ і тільки у випадках, якщо в справі відсутній основний учасник кримінального судочинства — обвинувачений (підсудний) або не встановлено особу, що притягується як обвинувачений. Рішення про необхідність зупинення досудового слідства приймається:1) якщо місцезнаходження обвинуваченого невідоме;2) якщо психічне або інше захворювання обвинуваченого перешкоджає закінченню провадження в справі;3) якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин. слідство зупиняється мотивованою постановою слідчого, копія якої направляється прокуророві. Якщо в справі притягнуто двох або кількох обвинувачених, а підстави для зупинення справи стосуються всіх обвинувачених, слідчий має право виділити і зупинити справу щодо окремих обвинувачених або зупинити провадження в усій справі 

Поняття і форми закінчення досудового розслідування. Підстави прийняття рішень.

Закінчення досудового розслідування — заключний етап діяльнос­ті по кримінальній справі, коли немає необхідності в проведенні ще яких-небудь слідчих або інших процесуальних дій і всі обставини, що становлять предмет доказування, дослідженні всебічно, повно і об'єктивно. Досудове слідство визнається закінченим, коли всебічно, повно і об'єктивно дослідженні всі обставини, що становлять предмет дока­зування в кримінальній справі.Законом передбачено такі форми закінчення досудового слідства:-складання обвинувального висновку;-складання постанови про закриття кримінальної справи;-складання постанови про направлення справи до суду для ви­рішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру -складання постанови про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кри­мінальної відповідальності. Дізнання у справах закінчується:-складанням постанови про направлення справи для проваджен­ня досудового слідства, яка затверджується прокурором. складанням мотивованої постанови про закриття справи. Закінчуючи досудове розслідування, слідчий повинен системати­зувати матеріали і технічно оформити справу. Практикою вироблено дві основні форми систематизації матеріалів кримінальної справи, тобто послідовності їх розташування: хронологічну і тематичну.

Характеристика стадії попереднього розгляду справи суддею.

У справі, що надійшла від прокурора, суддя з'ясовує щодо кожного з обвинувачених такі питання:1) чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла;2) чи немає підстав для закриття справи або її зупинення;3) чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог кпк;4) чи немає підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу.Попередній розгляд справи здійснюється суддею одноособово з обов'язковою участю прокурора. Про день попереднього розгляду справи повідомляються також інші учасники процесу, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Попередній розгляд справи починається з доповіді прокурора щодо можливості призначення справи до судового розгляду. При попередньому розгляді справи ведеться протокол. Справа повинна бути призначена до попереднього розгляду не пізніше десяти діб, а у разі складності справи - не пізніше тридцяти діб з дня надходження її до суду .За результатами попереднього розгляду справи суддя своєю постановою приймає одне з таких рішень:1) про призначення справи до судового розгляду;2) про зупинення провадження в справі;3) про повернення справи прокуророві;4) про направлення справи за підсудністю;5) про закриття справи;6) про повернення справи на додаткове розслідування.

Загальні положення судового розгляду.

Судовий розгляд – четверта стадія українського кримінального процесу, яка є центральною і найважливішою. Суть її полягає в тому, що суд з участю суб'єктів процесу досліджує в судовому засіданні всі докази й постановляє вирок. Якраз у цій стадії реалізуються завдання право суддя. Суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи. Судове засідання в кожній справі відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку. Розгляд тими самими суддями інших справ до закінчення початої справи не допускається.  Обвинувач, підсудний, захисник, потерпілий, а також цивільний позивач і цивільний відповідач та їхні представники в судовому розгляді користуються рівними правами щодо подання доказів, участі в дослідженні доказів і за явлення клопотань. Розгляд справи в суді провадиться тільки щодо обвинувачених і лише за тим обвинуваченням, за яким їх віддано до суду. Під час судового розгляду до закінчення судового слідства прокурор вправі змінити пред'явлене особі обвинувачення. Зміна обвинувачення не допускається, якщо цим будуть порушені правила про підсудність чи обов'язковість проведення досудового слідства. У цьому випадку за наявності до того підстав прокурор заявляє клопотання про повернення справи на дослідування. Суд своєю ухвалою (постановою) закриває справу, якщо прокурор відмовився підтримувати державне обвинувачення і потерпілий не вимагає продовження розгляду справи. Якщо під час судового розгляду справи будуть встановлені підстави для закриття справи, суддя або суд, вислухавши думку учасників судового розгляду й висновок прокурора, своєю постановою або ухвалою закриває справу.

Характеристика стадії судового розгляду кримінальної справи.

Судовий розгляд справи складається з п'яти частин: підготовчої частини судового засідання; судового слідства; судових дебатів; останнього слова підсудного; постановлення і проголошення вироку, постанови або ухвали. Підготовча частина судового засідання починається з його відкриття. У призначений для розгляду справи час суддя або головуючий відкриває судове засідання й оголошує, яка справа розглядатиметься. Потім суддя або головуючий оголошує про явку до суду прокурора, підсудного, захисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та їхніх представників, перекладача, свідків, експертів і спеціалістів і повідомляє про причини неявки відсутніх. Судове слідство – центральна частина судового розгляду, в якій суд та інші учасники процесу досліджують усі докази, необхідні для вирішення справи.Починається судове слідство з читання обвинувального висновку. Після допиту підсудного суд опитує учасників судового розгляду, чи бажають вони доповнити судове слідство і чим саме. У випадках заявлення клопотань суд їх обговорює і розв'язує, про що виносить ухвалу, а суддя – постанову. Після розв'язання клопотань і виконання додаткових дій головуючий оголошує судове слідство закінченим і переходить до судових дебатів. Допит потерпілого провадиться перед допитом свідка за тими ж правилами, що й свідка. Перед дачею кожним з них показань головуючий встановлює їхню особу, попереджає про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, а свідка – й про кримінальну відповідальність за відмову дати показання. Свідки допитуються по одному за відсутності інших, ще не допитаних свідків. Після закінчення судового слідства суд переходить до судових дебатів, які є важливою складовою частиною судового розгляду. В ході дебатів підводяться підсумки судового слідства, провадяться аналіз та оцінка зібраних і досліджених у суді доказів, робляться висновки в справі. Суд не вправі обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Суддя або головуючий зупиняє учасників судових дебатів лише в тих випадках, коли вони в промовах виходять за межі справи, що розглядається. Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. Право останньої репліки належить захисникові, а коли його немає – підсудному. Репліка являє собою коротке заперечення на промову, виголошену тим чи іншим учасником судових дебатів. Після промови захисника або підсудного суддя чи головуючий оголошує судові дебати закінченими й надає підсудному останнє слово. У ньому підсудний повідомляє суду все, що він вважає за потрібне сказати перед видаленням суду до нарадчої кімнати для постановлення вироку. Суд не вправі обмежувати тривалість останнього слова підсудного певним часом. Ставити запитання підсудному під час останнього слова не дозволяється. Заслухавши останнє слово підсудного, суд негайно переходить до нарадчої кімнати для постановлення вироку, про що суддя або головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання. Відповідно до закону вирок може бути двох видів: обвинувальним або виправдувальним Суд виносить обвинувальний вирок, коли винність підсудного у вчиненні злочину доведена. Розв'язавши в нарадчій кімнаті всі питання, що підлягають вирішенню, суд переходить до складання вироку. Кожен вирок незалежно від його виду й характеру складається з трьох частин: вступної, мотивувальної та резолютивної.

Характеристика апеляційного провадження

Завдання апеляційного провадження визначаються контрольною (перевірною) функцією цієї стадії щодо рішень, ухвалених судами першої інстанції (місцевими судами). Такими завданнями є:виявлення помилок матеріального (кримінально-правового)і процесуального характеру, допущених місцевими судами в процесірозгляду і вирішення кримінальних справ; вжиття передбачених законом заходів до усунення виявленихпомилок шляхом скасування або зміни судового рішення, що ненабрало чинності, а також постановлення замість останнього нового рішення (вироку). У стадії апеляційного провадження беруть участь: суд у складі трьох професійних суддів апеляційного суду (ч. 4ст. 17 КПК); особи, які мають право подати апеляцію (апелянти):засуджений, його законний представник і захисник — у частині,що стосується інтересів засудженого;виправданий, його законний представник і захисник — у частинімотивів і підстав виправдання;законний представник, захисник неповнолітнього та сам неповнолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховногохарактеру, — у частині, що стосується інтересів неповнолітнього;законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичногохарактеру; обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законнийпредставник і захисник — у частині мотивів і підстав закриттясправи; обвинувачений, щодо якого справу направлено на додатковерозслідування, його законний представник і захисник — у частинімотивів і підстав направлення справи на додаткове розслідування; У стадії апеляційного провадження для виконання її завдань застосовують притаманні тільки для неї процесуальні засоби: ознайомлення сторін із матеріалами кримінальної справи ;оповіщення учасників процесу про надходження апеляції шляхом:направлення їм повідомлень;поміщення оголошення на дошці об'яв суду;доповідь судді при попередньому розгляді справи апеляційнимсудом;висловлення учасниками апеляційного провадження думокЩодо питань, винесених на попередній розгляд справи апеляційним судом;підготовчі дії;роз'яснення прав учасникам;вирішення апеляційним судом клопотань учасників;доповідь головуючого або одного із суддів;давання доручень судупершої інстанції;судові слідчі дії (в разі провадження судом апеляційної інстанції судового слідства) давання пояснень ;

Характеристика касаційного провадження

Завдання касаційного провадження зумовлено контрольною (перевірною) функцією цієї стадії щодо рішень, ухвалених місцевими судами як судами першої інстанції та апеляційними судами як судами першої або другої інстанції. Такими завданнями є:виявлення помилок матеріального (кримінально-правового)і процесуального характеру, допущених місцевими і (або) апеляційними судами при постановленні рішень у кримінальних справах;вжиття передбачених законом заходів до усунення виявленихпомилок шляхом скасування або зміни незаконних і необгрунтованих рішень місцевих та (або) апеляційних судів. У стадії апеляційного провадження беруть участь: 1. Суд у складі трьох професійних суддів • колегія суддів палати Верховного Суду України з кримінальних справ; колегія суддів військової палати Верховного Суду України. Касаційні скарги на: вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції; вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку мають право подати: особи, яким надано право на подання апеляцій ;прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чиапеляційної інстанції, чи прокурор, який затвердив обвинувальнийвисновок. За учасниками касаційного провадження зберігаються всі ті права, що вони їх мали на попередніх стадіях кримінального процесу, в тому числі й у стадії апеляційногопровадження. Окрім того, учасників наділено правами, які дозволяють їм обстоювати власні інтереси в цій стадії:право давати пояснення з приводу поданих касацій;право підтримувати касації або відмовитися від них. У стадії касаційного провадження для виконання її завдань застосовують такі процесуальні засоби:ознайомлення сторін із матеріалами кримінальної справи; повідомлення про надходження касаційних скарг і подання насудові рішення; давання пояснень; витребування і прийняття нових матеріалів ; підготовчі дії; роз'яснення прав учасникам;вирішення касаційним судом клопотань учасників;доповідь головуючого або одного із суддів

Характеристика стадії виконання вироку, постанови, ухвали суду

Виконання вироку — стадія кримінального судочинства, характер­ною особливістю якої є те, що вона не пов'язана з дослідженням єди­ного для попередніх стадій предмета доказування та оцінкою зібраних по справі доказів, а спрямована на реалізацію судових рішень, що на­брали законної сили. Виконання обвинувального вироку включає три етапи: 1) звернен­ня вироку до виконання; 2) приведення його до виконання та 3) трива­лий у часі процес фактичного виконання покарання. Стадія виконання вироку, ухвали і постанови суду є завершальною, оскільки при реалізації її завдань досягається найбільша ефективність правосуддя.це є завершальною стадією кримінального процесу, яка починається з набранням вироком, ухвалою і постановою законної сили і в якій реалізуються всі рішення суду, сформульовані у вироку, ухвалі й постанові щодо винності підсудного, призначення вин-ному покарання, відшкодування шкоди, завданої злочином, тощо.Основний зміст стадії виконання вироку, ухвали й постанови визначають питання, що так чи інакше пов'язані процесуальною діяльністю суду, який: звертає вирок, ухвалу і постанову до виконання; безпосередньо виконує деякі свої рішення, зокрема, виправдувальний чи обвинувальний вирок, за яким призначено те чи інше покарання; вирішує процесуальні питання, пов'язані з виконанням вироку (про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; конфіскацію майна; обмеження волі; тримання в дисциплі-нарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне по-збавлення волі тощо); здійснює контроль за проведенням вироку довиконання.

Характеристика стадії перегляду справ за нововиявленими обставинами.

Обов'язковою умовою розгляду справи за нововиявленими обставинами є те, що обставини, які приводяться як привід для поновлення справи, повинні бути абсолютно новими, раніше невідомими слідчим органам і суду, такими, що у матеріалах справи не висвітлені й вимагають окремого розслідування. Такі нововиявлені обставини, як фальсифікація доказів, завідомо неправильний переклад, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, завідомо неправильний висновок і пояснення судового експерта, зловживання прокурорів, дізнавачів, слідчих і суддів повинні бути установлені вироком суду, а за неможливості його постановлення — матеріалами розслідування. Поновленню справи за такими нововиявленими обставинами обов'язково повинне передувати порушення кримінальної справи, притягнення до кримінальної відповідальності й засудження осіб, винних у фальсифікації доказів, у дачі свідомо неправдивих показань тощо. До інших нових обставин належать: —дані про вчинення злочину іншою особою, а не тим,кого засуджено в справі; —виявлення живою особи, що вважалася вбитою; —виявлення факту неосудності засудженого в момент вчинення ним суспільно небезпечного діяння; —дані про невинуватість засудженого в тій або іншій частині злочинів, що ставляться йому у вину; —виявлення раніше не відомих учасників злочину; Клопотання про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами вправі подавати учасники процесу .клопотання про перегляд справи за нововиявленими обставинами заінтересовані особи подають прокурору, який вирішує питання про призначення розслідування нововиявлених обставин або відмовляє в цьому. В разі призначення розслідування прокурор особисто або через органи дізнання чи слідчих проводить розслідування цих обставин.  Приводом для порушення розслідування нововиявлених обставин є: —заяви засудженого, підозрюваного, його захисника,законного представника; —після смерті засудженого — заяви його близьких Родичів, захисника; —заяви потерпілого, його представника; —повідомлення державних, громадських, приватних підприємств, установ, організацій і посадових осіб; —повідомлення в пресі; —явка з повинною особи, що заявила про здійснення нею злочину, за який засуджена інша особа; —безпосереднє виявлення прокурором відомостей про нововиявлені обставини.

Перегляд справи Верховним Судом України. Міжнародне співробітництво у кримінальних справах.

Підставами для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є:1) неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень;2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Особи вправі подати заяву про перегляд судового рішення після його перегляду в касаційному порядку. Заява про перегляд судового рішення Верховним Судом України подається у письмовій формі. Заява підписується особою, яка її подає. До заяви додається оформлений належним чином документ, що підтверджує повноваження особи, яка її подає. Справа розглядається Верховним Судом України на його засіданні. Засідання Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Верховного Суду України. У засіданні бере участь Генеральний прокурор України або його заступник. Строк розгляду справи Верховним Судом України не може перевищувати одного місяця з дня відкриття провадження у справі. Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності зазначену норму закону, та для всіх судів України. У міжнародних договорах регулюються питання надання правової допомогиу кримінальних справах, видачі злочинців, передачі засуджених для відбуванняпокарання в країни їх громадянства, захисту прав своїх громадян під час кримінальногопереслідуванні їх в іншій державі, обмін оперативною та правовоїінформацією, а також проведення спільних профілактичних заходів. 

Провадження в порядку протокольної форми досудової підготовки матеріалів.

Протокольна форма досудової підготовки матеріалів — це спрощена процедура досудового діловодства, яка застосовується щодо очевидних злочинів, що не становлять складності в вирішенні питань доказування та не мають великої суспільної небезпеки, і яка покликана забезпечити оптимальну процесуальну економію та можливість судового розгляду у таких справах. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів являє собою одну з форм дізнання, яке провадиться без порушення кримінальної справи засобами та методами, що характерні для стадії перевірки заяв і повідомлень про злочини. Особливості юридичної природи протокольної форми досудової підготовки матеріалів характеризуються такими рисами:ця діяльність регламентується кримінально-процесуальним законом, отже, має процесуальний характер;суб'єктом її здійснення є орган дізнання;форма діяльності органу дізнання при здійсненні протокольного досудового провадження визначається виключно кримінально-процесуальним законом та є різновидом процесуальної форми;протокольна форма застосовується у зв'язку з подією злочину та є засобом реалізації норм кримінального права. Викладені особливості дозволяють вважати протокольну форму досудової підготовки матеріалів одним із видів дізнання, що провадиться у справах, у яких досудове слідство не обов'язкове. Головна особливість протокольної форми — спрощення процесуальної процедури встановлення обставин вчиненого злочину та забезпечення прав учасників процесу на досудовому етапі судочинства. До числа злочинів, по яких здійснюється досудова підготовка матеріалів у протокольній формі, належать: Зараження венеричною хворобою,Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей,Крадіжка,Грабіж,Викрадення шляхом демонтажу електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання,Шахрайство,Умисне знищення або пошкодження майна,Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю,Зайняття забороненими видами господарської діяльності. Строк протокольної форми досудової підготовки матеріалів встановлено 10 днів. У виняткових випадках цей строк може бути продовжено відповідним прокурором, але не більш як до 20 днів.

Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх.

Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину минуло 16 років, і лише за вчинення деяких найбільш тяжких злочинів (вбивство, умисне заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоров‘я, зґвалтування, крадіжка, грабіж, розбій, злісне або особливо злісне хуліганство та ін..  - з 14 років . При провадженні попереднього слідства і розгляді справ щодо неповнолітніх в суді, крім обставин, які підлягають доказуванню в кожній кримінальній справі ,необхідно з‘ясувати: 1) точний вік неповнолітнього; 2) стан його здоров‘я і загального розвитку, при наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов‘язану з душевним захворюванням, має бути з‘ясовано чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі керувати ними; 3) характеристику особи неповнолітнього; 4) умови його життя і виховання; 5) обставини, які негативно впливали на його виховання; 6) наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність. у справах неповнолітніх найчастіше провадиться судово-психіатрична, а також комплексна судово-психіатрична і судово-психологічна експертиза. У справах про злочини неповнолітніх провадження попереднього слідства є обов‘язковим.Воно провадиться слідчими ОВС або прокуратури. Ведення таких справпокладається на слідчих, які спеціалізуються на них.  Неповнолітній викликається до слідчого, прокурора чи суду через його батьків або інших законних представників. Участь захисника обов‘язкова, відмова не може бути прийнята. Взяття під варту може застосовуватись лише за тяжкістю злочину. Пред‘явлення обвинувачення та допит провадяться в присутності захисника, а якщо неповнолітній не досяг 16 років або його визнано розумово відсталим, то, за розсудом слідчого або прокурора або за клопотанням захисника, - і в присутності педагога або лікаря, батьків чи інших законних представників неповнолітнього. Специфічні запобіжні заходи до неповнолітнього: передача під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників або ж під нагляд адміністрації дитячої установи, якщо він у ній виховується . до осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років або суспільно небезпечне діяння до виповнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність, суд може застосувати такі примусові заходи виховного характеру: 1) зобов‘язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) застереження; 3) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за його згодою, а також окремим громадянам на їх прохання; 4) покладання на неповнолітнього, який досяг 15 віку і має майно або заробіток, обов‘язку відшкодувати заподіяні збитки; 5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.

Провадження у справах публічного, приватного і приватно-публічного обвинувачення.

Справи про умисне нанесення тяжкого тілесного ушкодження або побоїв без обтяжуючих обставин, а також самоправство щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян, порушуються за скаргою потерпілого, якому і належить право підтри-мувати обвинувачення (ст. 27 КПКУ). Це справи приватного обвинувачення.Вони підлягають закриттю за примиренням сторін до видалення суду для постановления вироку. Справи про згвалтування без обтяжуючих обставин порушуються не інакше як за скаргою потерпілої, але не закриваються за примиренням сторін. Прокурор може в будь-який момент вступити в справу, порушену суддею за скаргою потерпілого, і підтримувати обвинувачення в суді, коли цього вимагає охорона державних або громадських інтересів чи прав громадян. Вступ прокурора в справу не позбавляє потерпілого його прав, але справа в цих випадках за примиренням сторін закриттю не підлягає. Такі справиназиваються справами приватно-публічного обвинувачення. Суддя,одержавши від потерпілого скаргу з проханням порушити справу,приймає одне із таких рішень: 1) залишає скаргу без розгляду, якщо вона не відповідає вимогам, та повертає її особі, яка подала скаргу; 2) відмовляє в порушенні кримінальної справи або надсилає її за належністю прокурору; 3) порушує кримінальну справу і призначає її до розгляду. На постанову про відмову в порушенні кримінальної справи протягом семи діб з дня її винесення особа, яка подала скаргу, має право подати апеляцію до апеляційного суду. Підсудному не пізніше як за три доби до дня слухання справи повинні бути вручені копія скарги потерпілого, копія постанови судді про порушення кримінальної справи та повістка про виклик його в судове засідання. Зустрічні обвинувачення можуть бути об'єднані в одну справу. Судовий розгляд цих справ відбувається в загальному порядку, однак замість обвинувального висновку оголошується скарга потерпілого.