Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
наші шпори всі питання.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
11.09.2019
Размер:
156.9 Кб
Скачать
  1. Розірвання трудового договору з неповнолітнім на вимогу його батьків або інших осіб (ст.199 кЗпП).

Дана стаття встановлює важливу гарантію охорони трудових прав неповнолітніх, сутність якої полягає у наданні права визначеному колу осіб вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім. Так як неповнолітній через певні причини може не розуміти шкоди, яку спричиняє його здоровю, фізич чи псих.розвитку виконання його трудових обов’язків, недостатньо знати свої права та обов’язки у труд.відносинах, перебувати під впливом керівників та інш.працівників, закон визначає осіб, які можуть захистити його інтереси шляхом розірвання труд.договору. до таких осіб належать: батьки, усиновителi i пiклувальники неповнолiтнього, а також державнi органи та службовi особи, на яких покладено нагляд i контроль за додержанням законодавства про працю. Вони мають право вимагати розiрвання трудового договору з неповнолiтнiм, у тому числi й строкового, коли продовження його чинностi загрожує здоров'ю неповнолiтнього або порушує його законнi iнтереси.

  1. Вік, з якого допускається прийняття на роботу ( ст. 188 кЗпП).

Чинним законодавством встановлено одночасно три вікових критерії, які обумовлюють мод живість прийняття на роботу неповнолітньої особи. В ч.1 ст 188 КЗпП визначено можливість прийняття на роботу лише осіб, яким виповнилось 16 р.; в ч.2, як виняток, допускається прийняття на роботу лише осіб, які досягли 15-ти років, але ставить вимогу, відповідно до якої потрібна згода одного з із батьків або особи, що його замінює. Слід зазначити, що в законі не визначено, в якій саме формі повинна бути надана така згода. Ч.3 статті допускає залучення до роботи осіб, по досягненні ними 14р., за таких умов: вони повинні бути учнями ЗОШ, ПТУ і серед.спец.навч.закладів; виконувана учнями робота повина бути легкою та не завдавати шкоди їх здоровю; робота не повинна порушувати процес навчання та здійснюватись у вільний від навчання час; залучення до роботи означеного кола осіб можливе лише за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

  1. Особи, які підлягають (не підлягають) страхуванню на випадок безробіття.

Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи – підприємці.

Роботодавці, які набувають статусу платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття це:

- юридичні особи - з дня взяття їх на облік;

- фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, - з дня укладення трудового договору (контракту) з найманим працівником;

- фізичні особи, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, -в день укладення трудового договору (контракту) з першим із найманих працівників.

Страхуванню на випадок безробіття не підлягають: працюючі особи, які отримують або мають право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років, а також особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку; іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.