4. Дайте класифікацію ландшафтів за ступенем окультуреності (за Ісаченком)

А. Г. Ісаченко виділяє:

1. Незмінені – до них належать ландшафти Антарктиди, Гренландії, гляціально –

Нівальних гірських країн.

2. Слабо змінені – діяльність людини торкнулася окремих компонентів (головним чином біоти), але природні зв’язки не порушені. Сюди належать тундрові, тайгові, пустельні та інші ландшафти.

3. Порушені (сильно змінені) – ландшафти, які зазнали довготривалого стихійного впливу людини. В них порушена літогенна основа, природні зв’язки, структура ПТК. Зустрічаються в усіх зонах, особливо в степовій, яка сильно розорана (порушені ландшафти супроводжують негативні процеси :ерозію, заболочування, засолення, забруднення, кар’єри, терикони)

4. Перетворені (культурні) – ландшафти в яких природні зв’язки змінені людиною на науковій основі для раціонального природокористування (різні меліорації, правильне розміщення угідь, терасування схилів)

5. Чим відрізняються зворотні і не зворотні зміни ландшафтів? Наведіть приклади.

Антропогенні зміни ландшафтів – зворотні в більшості випадків зміни, які є нічим іншим як модифікаціями їх корінної структури при зміні «слабких» біогенних компонентів природи. Лише докоріння зміна «сильних» геоматичних компонентів природи призводить до змін незворотного характеру.

6. Поясніть поняття «стійкість ландшафту», «екологічний ризик»

Стійкість ландшафтів – здатність ПТК зберігати значення своїх параметрів у певних «порогових» межах при впливі зовнішніх природних і антропогенних факторів (навантаження). Стійкість визначається по відношенню до антропогенного (техногенного) навантаження й розглядається в динамічному плані.

Екологічний ризик – ймовірність виникнення в геосистемі вкрай небажаних змін, особливо пов’язаних із загрозою для здоровя людини. Як екоризик розглядається небезпека токсичного забруднення геосистеми та її окремих середовищ, опустинення, дегумуфікація, засоленя грунтів.

7. Чим відрізняються поняття «еволюція ландшафту», «розвиток ландшафту», «саморозвиток»?

Еволюція ландшафту тісно пов’язана з його динамікою, послідовним розвитком. Якісні зміни в окремих ПТК ще тривалий період можуть означати лише динаміку в якісному розумінні. Однак наступає час коли кількісне накопичення елементів нової структури веде до якісного стрибка і заміни попереднього ПТК іншим. Це еволюційний процес. Який складається з незворотньо -поступальних змін. Він може простежуватись наприклад, у послідовному ускладненні морфологічної структури і виникнення нових ландшафтів, що забезпечує їх постійне омолодження.

Розвиток ландшафтів ми можемо простежити у зникнення старих і виникненні нових видів поліморфних одиниць. У процесі розвитку природніх комплексів, зв’язаних з ерозійними формами рельєфу спостерігається постійне їх ускладнення доти, поки ці форми не досягають стану зрілості.

Внутріландшафтні причини сприяють саморозвитку комплексу. Прикладом саморозвитку природного комплексу є заростання озера. Навіть при постійних зовнішніх умовах озеро в процесі розвитку перетворюється в болото. Ландшафт у своєму розвитку намагається наблизитись до повної відповідності між усіма його компонентами, до гармонійності.