14.2. Розроблення плану продуктивності праці

!!!!! приріст обсягів продукції у результаті її зростання:

де ΔП_пр — частка приросту обсягу продукції за рахунок зростання продуктивності праці, %;

Δч — приріст чисельності працюючих, %;

ΔQ — приріст обсягу продукції, %.

Виявлення впливу кожного фактору на загальний абсолютний приріст продуктивності праці. У цьому зв’язку величину середнього виробітку можна показати у вигляді таких співмножників:

де П — середній річний (місячний, квартальний) виробіток продукції на одного працівника, грн;

г — середній годинний виробіток одного робітника, грн;

с — середня тривалість робочого дня, год.;

д — середня кількість робочих днів, що припадає на одного робітника, дн.;

у — частка робітників у середньообліковій чисельності працівників промислово-виробничого персоналу, осіб.

Отже, добуток середнього погодинного виробітку на середню тривалість робочого дня визначає середній денний виробіток. Перемноживши їх на середню кількість днів роботи одного робітника, одержимо середню річну (місячну, квартальну) продуктивність праці од­ного робітника. Перемноживши останню величину на частку робітни­ків у середньообліковій чисельності промислово-виробничого персо­налу, визначають рівень продуктивності праці на одного працюючого.

Вплив кожного окремого фактора можна визначити за формулами:

фактора г: ΔП_г = (г₁ – г₀) · с₁ · д₁ · у₁;

фактора с: ΔП_с = г₀(с₁ – с₀) · д₁ · у₁;

фактора д: ΔП_д = г₀ · с₀(д₁ – д₀) · у₁;

фактора у: ΔП_у = г₀ · с₀ · д₀(у₁ – у₀),

де символи 1 і 0 відповідно належать до звітних і базисних (планових) значень показників.

14.3. Планування й аналіз чисельності працівників

загальна потреба підприємства в кадрах (Ч) визначається відношенням обсягу виробництва (О_в) до запланованого виробітку на одного працюючого (В):

Ч = О_в / В.

Для визначення чисельності основних робітників за трудомісткістю розрахунок виконується за формулою:

де Ч_пл — планова чисельність основних робітників, осіб;

Т_пл — плановий обсяг робіт, нормо-год.;

К_в.н — плановий відсоток виконання норм часу;

Ф_пл — плановий фонд робочого часу одного середньооблікового робітника, год.

На деяких дільницях чисельність окремих груп основних робітників, зайнятих на одних і тих самих роботах, можна визначити за нормами виробітку:

де Р — плановий обсяг робіт у натуральних одиницях виміру;

Н_в — планова норма виробітку в тих самих одиницях за 1 годину.

На апаратурних і агрегатних роботах чисельність основних робітників, зайнятих контролем і спостереженням за агрегатами, визначається за нормами обслуговування (у хімічній, нафтопереробній, металургійній промисловості та ін.):

де М — кількість одиниць устаткування;

З — кількість змін;

К_об — коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової (у перервних виробництвах визначається відношенням номінального часу до явочного, в безперервних — відношенням календарного до явочного);

Н_о — норма обслуговування, тобто кількість одиниць устаткування, яке має обслуговуватися одним робітником або бригадою робітників.

де Ф — фонд робочого часу (за зміну, місяць);

Т_н.о — норма часу обслуговування.

!!!!!!! Нормативи чисельності допоміжних робітників визначаються через норми обслуговування або норми часу обслуговування.

або

де Р — обсяг робіт;

Н_о — норма обслуговування, виражена в таких самих одиницях, що й обсяг роботи;

Ф — фонд робочого часу (за зміну, місяць);

Т_н.о — норма часу обслуговування для відповідного періоду.

Чисельність допоміжних робітників, для яких не можна установити обсяг робіт, норму обслуговування, розраховується за робочими місцями. Сюди можна віднести: кранівників, комірників, комплектувальників та ін.

Розрахунок можна зробити за формулою:

де О — кількість робочих місць;

З — число змін;

К_об — коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової.

Нормативи чисельності професіоналів, фахівців

Н_ч = Ч_п · І,

де Н_ч — норматив чисельності професіоналів, фахівців з вищою або середньою спеціальною освітою;

Ч_п — чисельність професіоналів, фахівців;

І — значення вибраного техніко-економічного показника діяльності підприємства.

Нормативний коефіцієнт насиченості в кожному плановому періоді розраховується відношенням нормативної чисельності професіоналів, фахівців до середньооблікової чисельності працівників.

Загальна потреба визначається множенням нормативного коефіцієнта насиченості професіоналами, фахівцями (К_н) на планову чисельність працівників у даному році (Ч_п.п):

Ч_с = К_н · Ч_п.п.

Відповідність керівників і професіоналів, фахівців кваліфікаційній категорії:

де А_б — середній атестаційний бал даної функціональної групи керівників, професіоналів і фахівців;

Б — конкретний атестаційний бал;

Ч — чисельність керівників, професіоналів, фахівців, які мають даний атестаційний бал (за трибальною системою — «відмінно», «добре», «задовільно»).

Загальна потреба в профе­сіоналах і фахівцях (Ч_ф) являє собою суму чисельності професіоналів і фахівців на підприємстві на початок планового періоду (Ч_фб) і величини додаткової потреби в них (Д_ф):

Ч_ф =Ч_фб + Д_ф.