- •3. Договір.
- •5. Інституції Юстиніана .
- •9. Джерела пізнання римського приватного права
- •12.26.Кодификация Юстиниана (роль, новели)
- •13.Конкубінат.
- •14. Система цив. Процессу.
- •16.Поняття володіння.
- •17.Іпотека.
- •18. Правоздатність.
- •19. 19. Особливості екстраординарного процесу.
- •20.Поняття зобов'язання
- •21.Наслідки невиконання зобов'язання
- •24. Понятя суду, судового процесу.
- •25.Фідуціарна угода
- •28.Дієздатність.
- •34. Визначення та предмет рцп.
- •37.Условия вступления в брак:
- •39.Підстави виникнення зобов'язань
- •40.Відмінність едиктів магістраів від едиктів імператора.
- •42.Юридичні особи
- •45. Рабська пекулія.
- •46.Види конституцій імператорів (рос)
- •48.Відмінність реальних контрактів від консенсуальних
- •49.Батьківська влада.
- •50.Петіторний захист.
- •52.Види права власності
- •53.Сервітути
- •54.Поняття права на чужі речі (рос)
- •58.Учасники і сторони процессу.
- •60.Припинення шлюбу.
- •61.Посесорний захист.
- •63.Набуття та припинення права власності (рос)
- •Поняття спадкування
- •66. Види володіння (рос)
- •76. Особливі засоби преторського захисту
- •78. Система речових прав
- •79. Захист володіння
- •80.Діяльність юристів як джерело правоутворення.
- •84.Поняття шлюбу
- •85.Позадоговірні зобов”язання.
- •87.Роль претора в легісакційному і формулярному проццесах.
- •90.Поняття та зміст права власності (рос)
- •90.Поняття та зміст права власності (рос)
Поняття спадкування
Институт наследственного права в системе римского гражданского права представляется как бы независимым, отдельно стоящим, не связанным с другими видами имущественных прав.
Наследование — это переход имущества после смерти его собственника к другим лицам. Под имуществом принято по-
нимать совокупность прав и обязанностей умершего. Следовательно, в состав наследства входят как права, так и обязанности, актив и пассив, наличное имущество умершего и его долги, которые он не успел погасить при жизни. Переход имущества или имущественных прав и обязанностей, принадлежавших определенному лицу, возможен только после его смерти. Наследования имущества при жизни его собственника не бывает. Совокупность правовых норм, регулирующих порядок перехода имущества умершего к. другим лицам, называется наследственным правом. Как правовой институт, наследование неразрывно связано с правом собственности. Лицо, после смерти которого осталось имущество, называется последователем. Им может быть только физическое лицо. Юридическое лицо не умирает, оно прекращается, но и в этом случае право наследования у него не наступает.
Лица, к которым переходит в установленном законом порядке имущество умершего, называются наследниками. Ими могут быть как физические, так и юридические лица. Оставшееся после смерти собственника имущество (права и обязанности) принято называть наследственным имуществом или просто наследством. Это совокупность прав и обязанностей умершего, определяемая на момент смерти наследователя. Переход имущества умершего (преемство) к другим лицам возможен по одному из двух правовых оснований — либо по завещанию, либо по закону. Вместе с тем преемство в правах и обязанностях умершего могло быть двояким по характеру — либо универсальным, либо сингулярным.
65. Правовий статус жінки у Римі
Сім'я у Римі утворювалася за допомогою шлюбу. Питанням правового регулювання шлюбних відносин римські юристи приділяли значну увагу. Разом з тим вони надто ідеалізували сім'ю. Зокрема, римський юрист Модестін дає таке визначення шлюбу: "Шлюб - це союз чоловіка і жінки, поєднання всього життя, спільність божого і людського права". Це явно ідеалістичне формулювання шлюбу маскувало цілковите підкорення жінки владі чоловіка.
І як би не змінювався її правовий статус протягом усієї історії Риму, вона завжди залежала від батька, чоловіка, брата, опікуна. Причому мова йде не про традиційну моральну чи фактичну залежність, а про правову нерівність, і римляни ніколи цього не приховували.
Шлюб cum manu. Як уже відомо, жінка в римській сім'ї тривалий час була позбавлена всяких прав і цілком підпадала під владу чоловіка. Влада чоловіка над жінкою називалася m a n u s; такий шлюб, коли жінка підкорялася владі чоловіка, відомий під назвою cum manu. Перебуваючи у цьому шлюбі, жінка підпадала в повну особисту і майнову залежність від чоловіка, а якщо він сам був під владою свого батька, то й від домовладики. Жінка була на становищі дочки у батьків свого чоловіка. Вона втрачала агна-тичні родинні зв'язки зі своїми батьками, братами і сестрами й іншими родичами та близькими їй людьми. Отож влада чоловіка в цьому шлюбі була безмежна.
Шлюб sine manu. За своїми принципами цей шлюб був повною протилежністю шлюбу cum manu. Вступ у такий шлюб не тягнув за собою зміни правоздатності жінки. Вона або зберігала за собою статус рєrsona sui juris (якщо мала його), або продовжувала підпадати під владу батька. Отже, кровні зв'язки з попередньою сім'єю не переривалися, не виникало й агнатське споріднення між жінкою та сім'єю чоловіка. Чоловік за умов шлюбу sine manu не мав жодної влади над жінкою. Подружжя в особистому відношенні вважалися рівноправними суб'єктами.
Із запровадженням шлюбу sine manu стався великий переворот в історії римського сімейного права. Жінка виходить з-під влади чоловіка і формально стає незалежною особою.