1. Сучасний стан і тенденції розвитку аграрного виробництва в Україні.

Ресурсні показники: В сільському господарстві зосереджено 69% земельного фонду, 88% с-г угідь, 15% найманих працівників.

Результатні показники: у 2010 р в сг було створено 8,2% валової доданої вартості. За 11 місяців2011 р експорт сг продукції і харчової промисловості складав 18,4% всього експорту з країни, частка в інвестиціях – близько 8%.

В сг разом з харчовою промисловістю створюється понад 60% загального державного фонду споживання. У результаті реалізації аграрної реформи в Україні головний засіб виробництва – земля – стала об’єктом приватної власності. В результаті розпаювання земель колгоспів понад 22 млн га сг угідь передано у власність 6,5 млн громадян (95% осіб, що подали заяви на заміну сертифікатів на право власності на земельний участок).

У 2011 р 17,4 млн га з числа цих земель передано в оренду сг підприємств. Укладено договори оренди переважно на термін від 3 до 5 р. середній розмір паю – 4 га, орендна плата коливається від 1,5 до 3,5% нормативної грошової оцінки землі (8-20тис за 1 га в 2011 р). в середньому в 2011 р 303 грн, при виконанні закону було б 600 грн. 68% орендної плати видавалось в натуральній формі. 50% всіх сг угідь у користуванні сг підприємств; абсол. Площа 20589600 га, у корист громадян 15898300 га.

У виробництві сг продукції України переважають господарства населення. У 2011 р вони забезпечили 55% ВП. З 1991 р почався спад виробництва сг прод., який тривав до 1999 р (48% 1990р), у наступні роки виробництво нарощувалось і у 2011 р було 81,4% 1991р або 119052 млн грн. у порівняльних цінах 2005 р.

У структурі ВП переважає продукція рослинництва. Порівняно з 1990м р найбільш скоротилась галузь тваринництва. Скоротились Валовий надій молока на 54,7%, м’яса – 53,2%, цукрових буряків – 58%, плодів і ягід – 35%. Зросли обсяги виробництва соняшника у 2,4 рази, зерна на 11%, картоплі на 45%, овочів на 47%.

Станом на 1 липня 2010р в Україні функціонувало 56493 сг підпр, з них 41726 – фермерські господарства, 7769 господарських товариств,4243 приватні підпр., 952 – вир кооперативи і 322 державних підпр, 1481 – ін. форм власності. З прибутком закінчили 2010 р 69% підпр, середній рівень рентабельності – 21,8%, найвища рентабельність винограду і насіння соняшнику, найбільш збиткове виробництво вовни і мяса ВРХ.

2. Принципові підходи до розуміння аграрної політики.

Економічна політика – це поведінка держави відносно національної економіки; певна система дій, спрямованих на заохочення або зміну економічних процесів. Аграрна політика – складова частина економічної та загальної політики держави. Формується аграрна політика в тісному взаємозв’язку з іншими складовими політики – зовнішньоторговельною, промисловою, екологічною, соціальною тощо.

Існує два принципові підходи до розуміння аграрної політики:

1. У вузькому розумінні під аграрною політикою розуміють систему цілей і заходів, спрямованих на розвиток аграрного сектора економіки. У даному випадку «аграрну політику можна визначити як діяльність держави, спрямовану на створення господарсько-фінансових і політичних ринкових умов в аграрному секторі, яка реалізується шляхом впливу на економічні процеси, що протікають у ньому, через форми та методи, найбільш дієві в області аграрної економіки» [8].

2. У широкому розумінні до аграрної політики включають:

   • політику розвитку аграрного сектора;

   • продовольчу політику, що стосується споживання продуктів харчування основними групами і шарами населення;

   • агропромислову політику, пов’язану з проблемами обслуговування сільського господарства, включаючи торгівлю, переробку, сферу виробництва засобів виробництва для сільського господарства;

   • зовнішньоторгову політику.

Таким чином, аграрна політика може бути визначена як сукупність принципів і дій, які здійснює держава у вирішенні комплексу проблем, пов’язаних з функціонуванням агропромислового комплексу (власне сільськогосподарського виробництва, структур агробізнесу, ринку сільгосппродукції, споживання, розвитку сільських територій тощо).

Відповідно до офіційної методики Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР), аграрна політика поділяється на сільськогосподарську (на користь виробників) і продовольчу (на користь споживачів).