- •Історія України як наука: предмет, методологія, джерела
- •Історіографія проблеми генезису українського народу. Періодизація історії України
- •Зародження розвиток і розклад первіснообщинного ладу на території України. Господарська діяльність, культура та вірування трипільських племен
- •Державні об'єднання племен на землях сучасної України: кіммерійці, скіфи, сармати.
- •Античні міста - держави Північного Причорномор'я.
- •Східні слов'яни на території України: господарська діяльність, матеріальна та духовна культура
- •Виникнення Київського князівства та його розвиток за Києвичів. Русь за князя Аскольда
- •Періоди розвитку Київської Русі, її соціально-економічний та політичний розвиток
- •Прийняття християнства. Володимир Великий
- •"Руська Правда" - джерело пізнання державності, господарського та культурного розвитку Київської Русі
- •Культура Київської Русі. Історичне значення Київської Русі
- •Причини та наслідки феодальної роздробленості Київської Русі
- •Південно - Західна Русь. Утворення Галицько-Волинського князівства, його політичний та суспільно - економічний розвиток. Данило Галицький
- •Монгольська навала на українські землі, її наслідки
- •Захоплення українських земель Литовським князівством, Польщею, Туреччиною, Угорщиною. Адміністративно-політичний устрій українських земель
- •Українські землі наприкінці XIV - у першій половині XVI ст. Литовсько-Руське князівство
- •Причини виникнення українського козацтва. Утворення Запорозької Січі та її роль в історії українського народу
- •Люблінська унія та її наслідки для України
- •Берестейська унія 1596 р. Боротьба з нею православної церкви. Петро Могила: просвітитель, реформатор церкви
- •Становлення' вищої освіти України (друга половина XVI -. Перша половина XVII ст.). Роль Києво - Могилянської академії в культурно-освітньому розвитку українського народу
- •Національно-визвольна революція українського народу 1648 - 1654 рр.: причини, характер, рушійні сили
- •Богдан Хмельницький--- видатний політик- і полководець; творець Української козацької держави
- •Переяславсько-Московська угода 1654 р. Політичний та правовий статус України в складі Московської держави
- •Гетьман Іван Виговський. Гадяцька угода. Битва під Конотопом 1659 р.
- •Політичний розвиток в Україні у другій половині XVII ст. Руїна.
- •Боротьба Петра Дорошенка за створення незалежної української держави.
- •Гетьман України і. Мазепа. Його державна, соціально-економічна, культурна діяльність
- •Конституція Пилипа Орлика - перша Конституція України
- •Причини козацьких повстань 20 - 30 рр. Хvп ст., їх значення в розгортанні національно-визвольної революції українського народу під проводом б. Хмельницького
- •Кирило Розумовський. Останнє відновлення гетьманства в Україні
- •Українські землі під владою Речі Посполитої (кінець XVII - середина XVIII ст.)
- •Остаточне покріпачення селянства України (остання третина XVIII ст.)
- •Повстання на Правобережжі та Західній Україні у XVII - XVIII ст. (Коліївщина, опришки).
- •Повстання в Турбаях
- •Ліквідація Запорозької Січі. Українські козацькі формування після зруйнування Запорозької Січі
- •Приєднання Росією Північного Причорномор'я. Заселення та господарський розвиток Південної України.
- •Г.С. Сковорода - видатний просвітитель, філософ, педагог, поет.
- •Занепад кріпосницьких та зародження ринкових відносин в Україні у першій половині XIX ст. Початок промислового перевороту
- •Поширення української національної ідеї в 20 - 40-х рр. XIX ст. У Галичині, "Руська трійця".
- •Вплив подій революції 1848 - 1849 рр. В Австрійській імперії на західноукраїнські землі
- •Культурно-національна політика російського царизму щодо України в другій половині XIX ст.
- •Відродження української національної свідомості. Кирило-Мефодіївське товариство.
- •Революційно-демократичний рух в Україні у другій половині XIX ст. Громади
- •М. П. Драгоманов - видатний вчений та громадсько-політичний діяч.
- •''Братство тарасівців", його роль у розвитку українського національно-визвольного руху.
- •Реформа 1861 р. Та її соціально-економічні наслідки для України
- •Демократичні реформи в Україні в 60-70 роки xiXст.
- •Особливості розвитку капіталізму в Україні (друга половина XIX ст.).
- •Столипінська аграрна реформа та її наслідки для українського суспільства.
- •Соціально-економічний розвиток України на початку XX ст.; (1900 і917рр.).
- •Україна в роки революції 1905 - 1907 pp.
- •Виникнення та діяльність політичних партій в Україні (90-ті роки XIX ст. - 1917 p.).
- •Лютнева 1917р. Революція в госп. Піднесення національно-визвольного руху в Україні. Утворення Української Центральної Ради та її діяльність.
- •Україна в період Першої світової війни (1914 - 1918 pp.).
- •Проголошення автономії України. І, II Універсали Центральної Ради
- •III Універсал Центральної Ради. Проголошення Української Народної Республіки
- •IV Універсал Центральної Ради і проголошення незалежної, самостійної держави українського народу. Крути: трагізм української історії
- •М. Грушевський, в. Винниченко - лідери національно-визвольної революції українського народу 1917 - 1920 pp.
- •Брестський договір і Україна. Прикінцевий період діяльності Центральної Ради: причини її падіння.
- •Українське питання на Паризькій мирній конференції (січень 1919 - січень 1920 pp.).
- •Українська держава гетьмана п. Скоропадського. Зовнішня і йнутрішня політика гетьманату та причини його падіння.
- •Відновлення унр. Директорія унр: її склад, внутрішня та зовнішня політика.
- •Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 - березень 1918 pp.).
- •Другий зимовий похід військ унр (кінець 1920 - початок 1921 pp.).
- •Суспільно-політичне життя в Україні після підписання Ризького мирного договору. Участь усрр в утворенні Радянського Союзу
- •Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (зунр). Створення та військові дії уга.
- •Злука (об'єднання) українських земель (22 січня 1919 року) та її значення.
- •Соціально-економічне та політичне становище на західноукраїнських землях у 20 - 30-х pp. XX ст.
- •Україна в період нової економічної політики (1921 - 1928 pp.).
- •Радянська індустріалізація України (1928 - 1939 pp.): суспільно-економічні наслідки.
- •Колективізація в Україні. Голодомор 1932 - 1933 pp.
- •Політика українізації (20 - 30 pp. XX ст.): суспільно-політичний зміст, наслідки.
- •Український націонал-комунізм: хвильовизм. Шумскізм, волобуєвщина.
- •Початок Другої світової війни. Західна Україна під владою сталінського режиму.
- •Фашистський окупаційний режим та антигітлерівський опір в Україні (1941 -1944 pp.).
- •Оун і упа в роки Другої світової війни та у післявоєнний період.
- •Партизанський, антифашистський та підпільний рух в Україні (1941 - 1944 pp.).
- •Україна в післявоєнний період (1945 - 1955 pp.). Голод 1946 - 1947 pp.
- •Соціально-економічний розвиток Української pcp у 1964 - 1985 pp.
- •Українська інтелігенція в русі опору 60 - 80-х pp. XX ст. В'ячеслав Чорновіл, Василь Стус.
- •Дисидентських, правозахисний і національно-визвольний рух в Україні у 60 - 80-х pp. XX ст.
- •Українська pcp в системі міжнародних відносин після Другої світової війни. Створення оон і місце України у цьому процесі
- •Спроби лібералізації суспільно-політичного життя в Україні у період десталінізації (1956 - 1964 pp.).
- •Загострення екологічних проблем в Україні з другої половини XX ст. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •Наростання соціальних проблем в Україні (1985 - 1991 pp.).
- •Становлення багатопартійної системи в Україні (кінець 80-х-90-ті роки XX ст. - до сьогодення).
- •Україна на шляху до незалежності (1990 - 1991 pp.). "Декларація про державний суверенітет України" (16 липня 1990 р.) та її значення.
- •Провал державного перевороту 19-21 серпня 1991 р. В срср та його наслідки. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р.
- •Конституція України - Основний Закон держави (28 червня 1996 p.).
- •Соціально-економічний, політичний, духовний розвиток України у 90 - ті роки XX ст. - до сьогодення
Україна в період Першої світової війни (1914 - 1918 pp.).
Перша світова війна була наслідком загострення політичних, економічних і колоніальних протиріч великих держав, які напередодні війни утворили два військово-політичні блоки: Антанту (В.Британія, Франція, Росія) і Троїстий союз, до якого входили спершу Німеччина, Австро-Угорщина, Італія -> Четверний союз (замість Італії Туреччина та Болгарія). Всі учасники блоків мали агресивні наміри приєднання чужих територій та встановлення контролю над джерелами сировини і ринками збуту. Трагедія українського народу полягала в тому, що він був позбавлений державності, розшматований Російською імперією та Австро-Угорською монархією, а його землі стали об'єктом експансії воюючих сторін. Загарбання українських земель було невід'ємною частиною агресивних планів учасників ворогуючих блоків. Найбільш далекосяжні плани щодо України виношувала Німеччина: розгромити Російську імперію, відторгнути від неї Україну, долучивши її разом із Прибалтикою, Польщею та Кавказом до складу майбутньої світової імперії. Австро-Угорщина претендувала на Поділля й Волинь. Не меншими були й зазіхання російського самодержавства. Прикриваючись "ідеєю об'єднання всіх руських земель" під владою російського царя, воно планувало акцію приєднання Галичини, Буковини, Закарпаття. З початком війни українські землі перетворилися на театри воєнних дій, а самі українці, позбавлені власної державності, повинні були воювати за чужі інтереси і фактично брати участь у братовбивчому протистоянні — адже в російській армії знаходилося 3,5 млн. українців, а в австро-угорській — 250 тис. Бойові дії на території України розпочались у серпні 1914 р., коли, російський Південно-Західний фронт генерала Іванова силами чотирьох армій завдав удару по Галичині. За 33 дні Галицької битви російські армії просунулися на 200 км, оволодівши Львовом, Перемишлем, Чернівцями, відкинули австро-угорські війська за річки Сян і Дунаець, вийшовши до Карпат. На початку 1915 р. російське військо просувалося на захід, заволоділа значною частиною Карпат і просувалася на Краків. 2 травня 1915 р. німецькі війська прорвали фронт у районі Горліце. Російська армія була змушена залишити Галичину, Буковину, частику Волині, Польщу, Литву й Курляндію.
Проголошення автономії України. І, II Універсали Центральної Ради
Для підтвердження своїх повноважень і надання їм більшої ваги Центральна Рада скликала 6—8 квітня Український національний з'їзд. Її головою більшістю голосів знов обрали М.Грушевського. Делегати доручили Центральній Раді домагатися від Тимчасового уряду автономії України. 16 травня 1917 р. Рада відрядила до Петрограда свою делегацію на чолі з В.Винниченком. Українська делегація подала "Декларацію Української Центральної Ради" з домаганням автономії України. Вимоги Центральної Ради було відхилено; питання про надання автономії Україні також відхилено, Тимчасовий уряд не визнав Центральну Раду як виразника волі українського народу. За таких умов розпочалася підготовка до скликання 2-го військового з’їзду. Політика Росії спонукала Центральну Раду до активних дій. 10 червня 1917 р. УЦР схвалила і врочисто проголосила на цьому військовому з'їзді свій І Універсал. Основними положеннями І Універсалу були такі: проголошення національно-територіальної автономії України, надання Центральній Раді статусу найвищого державного органу в Україні, проголошення необхідності скликання Установчих зборів — законодавчого органу Української держави. 28 червня Центральна Рада створила тимчасовий революційний уряд — Генеральний секретаріат на чолі з В.Винниченком, який водночас виконував обов'язки генерального секретаря внутрішніх справ.
Дру́гий універса́л Украї́нської Центра́льної ра́ди — державно-правовий акт, універсал Української Центральної Ради, що зафіксував домовленості між Української Центральною Радою та Тимчасовим урядом Росії. Проголошений Володимиром Винниченком 3 (16) липня 1917 року в Києві, на урочистому засіданні Педагогічного музею як відповідь на телеграму Тимчасового уряду Центральній раді.
Згідно з Універсалом, Тимчасовий уряд визнавав право України на автономію, а УЦР та Генеральний секретаріат - органами державної влади в Україні. Натомість, УЦР змушена була погодитися на те, що остаточно питання про форму автономії буде вирішено Всеросійськими Установчими зборами та визнати, що Україна не претендує на повну державну незалежність. Центральна рада приймала умови ТУ про розширення її складу за рахунок представників національних меншин України. Вона взяла зобов'язання розробити проекти законів про українську автономію для їх розгляду Установчими зборами Росії. Щодо армії, то в Універсалі було зазначено« Що ж торкається комплектування українських військових частин, Центральна Українська Рада матиме своїх представників при кабінеті міністрів війки, в генеральнім штабі й при верховному головнокомандувачу для участі при комплектуванні окремих частин виключно українцями »
II Універсал був неоднозначно сприйнятий українцями. Чимало з них розцінили його як зраду, назвавши «другим Переяславом». Гострій, почасти справедливій, критиці піддав його лідер українських націоналістів Микола Міхновський. Більше користі з українсько-російського договору (а саме таким були II Універсал у поєднанні з Декларацією ТУ) отримали росіяни. Визнаючи право українців на автономію, Тимчасовий уряд не давав їм нічого зверх того, що вони вже і без його благословення здобули. Більше того, УЦР навіть відмовилася від певної свободи дій. Так, зокрема, вона запевнила, що налаштована рішуче «проти замірів самовільного здійснення автономії України» до скликання Установчих зборів. До того ж, УЦР добровільно віддавала Тимчасовому урядові право затвердження членів українського Генерального секретаріату, яке раніше належало їй. Отже, у політичному розумінні це був крок назад у розвитку української революції. Водночас це був компроміс.