- •Історія України як наука: предмет, методологія, джерела
- •Історіографія проблеми генезису українського народу. Періодизація історії України
- •Зародження розвиток і розклад первіснообщинного ладу на території України. Господарська діяльність, культура та вірування трипільських племен
- •Державні об'єднання племен на землях сучасної України: кіммерійці, скіфи, сармати.
- •Античні міста - держави Північного Причорномор'я.
- •Східні слов'яни на території України: господарська діяльність, матеріальна та духовна культура
- •Виникнення Київського князівства та його розвиток за Києвичів. Русь за князя Аскольда
- •Періоди розвитку Київської Русі, її соціально-економічний та політичний розвиток
- •Прийняття християнства. Володимир Великий
- •"Руська Правда" - джерело пізнання державності, господарського та культурного розвитку Київської Русі
- •Культура Київської Русі. Історичне значення Київської Русі
- •Причини та наслідки феодальної роздробленості Київської Русі
- •Південно - Західна Русь. Утворення Галицько-Волинського князівства, його політичний та суспільно - економічний розвиток. Данило Галицький
- •Монгольська навала на українські землі, її наслідки
- •Захоплення українських земель Литовським князівством, Польщею, Туреччиною, Угорщиною. Адміністративно-політичний устрій українських земель
- •Українські землі наприкінці XIV - у першій половині XVI ст. Литовсько-Руське князівство
- •Причини виникнення українського козацтва. Утворення Запорозької Січі та її роль в історії українського народу
- •Люблінська унія та її наслідки для України
- •Берестейська унія 1596 р. Боротьба з нею православної церкви. Петро Могила: просвітитель, реформатор церкви
- •Становлення' вищої освіти України (друга половина XVI -. Перша половина XVII ст.). Роль Києво - Могилянської академії в культурно-освітньому розвитку українського народу
- •Національно-визвольна революція українського народу 1648 - 1654 рр.: причини, характер, рушійні сили
- •Богдан Хмельницький--- видатний політик- і полководець; творець Української козацької держави
- •Переяславсько-Московська угода 1654 р. Політичний та правовий статус України в складі Московської держави
- •Гетьман Іван Виговський. Гадяцька угода. Битва під Конотопом 1659 р.
- •Політичний розвиток в Україні у другій половині XVII ст. Руїна.
- •Боротьба Петра Дорошенка за створення незалежної української держави.
- •Гетьман України і. Мазепа. Його державна, соціально-економічна, культурна діяльність
- •Конституція Пилипа Орлика - перша Конституція України
- •Причини козацьких повстань 20 - 30 рр. Хvп ст., їх значення в розгортанні національно-визвольної революції українського народу під проводом б. Хмельницького
- •Кирило Розумовський. Останнє відновлення гетьманства в Україні
- •Українські землі під владою Речі Посполитої (кінець XVII - середина XVIII ст.)
- •Остаточне покріпачення селянства України (остання третина XVIII ст.)
- •Повстання на Правобережжі та Західній Україні у XVII - XVIII ст. (Коліївщина, опришки).
- •Повстання в Турбаях
- •Ліквідація Запорозької Січі. Українські козацькі формування після зруйнування Запорозької Січі
- •Приєднання Росією Північного Причорномор'я. Заселення та господарський розвиток Південної України.
- •Г.С. Сковорода - видатний просвітитель, філософ, педагог, поет.
- •Занепад кріпосницьких та зародження ринкових відносин в Україні у першій половині XIX ст. Початок промислового перевороту
- •Поширення української національної ідеї в 20 - 40-х рр. XIX ст. У Галичині, "Руська трійця".
- •Вплив подій революції 1848 - 1849 рр. В Австрійській імперії на західноукраїнські землі
- •Культурно-національна політика російського царизму щодо України в другій половині XIX ст.
- •Відродження української національної свідомості. Кирило-Мефодіївське товариство.
- •Революційно-демократичний рух в Україні у другій половині XIX ст. Громади
- •М. П. Драгоманов - видатний вчений та громадсько-політичний діяч.
- •''Братство тарасівців", його роль у розвитку українського національно-визвольного руху.
- •Реформа 1861 р. Та її соціально-економічні наслідки для України
- •Демократичні реформи в Україні в 60-70 роки xiXст.
- •Особливості розвитку капіталізму в Україні (друга половина XIX ст.).
- •Столипінська аграрна реформа та її наслідки для українського суспільства.
- •Соціально-економічний розвиток України на початку XX ст.; (1900 і917рр.).
- •Україна в роки революції 1905 - 1907 pp.
- •Виникнення та діяльність політичних партій в Україні (90-ті роки XIX ст. - 1917 p.).
- •Лютнева 1917р. Революція в госп. Піднесення національно-визвольного руху в Україні. Утворення Української Центральної Ради та її діяльність.
- •Україна в період Першої світової війни (1914 - 1918 pp.).
- •Проголошення автономії України. І, II Універсали Центральної Ради
- •III Універсал Центральної Ради. Проголошення Української Народної Республіки
- •IV Універсал Центральної Ради і проголошення незалежної, самостійної держави українського народу. Крути: трагізм української історії
- •М. Грушевський, в. Винниченко - лідери національно-визвольної революції українського народу 1917 - 1920 pp.
- •Брестський договір і Україна. Прикінцевий період діяльності Центральної Ради: причини її падіння.
- •Українське питання на Паризькій мирній конференції (січень 1919 - січень 1920 pp.).
- •Українська держава гетьмана п. Скоропадського. Зовнішня і йнутрішня політика гетьманату та причини його падіння.
- •Відновлення унр. Директорія унр: її склад, внутрішня та зовнішня політика.
- •Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 - березень 1918 pp.).
- •Другий зимовий похід військ унр (кінець 1920 - початок 1921 pp.).
- •Суспільно-політичне життя в Україні після підписання Ризького мирного договору. Участь усрр в утворенні Радянського Союзу
- •Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (зунр). Створення та військові дії уга.
- •Злука (об'єднання) українських земель (22 січня 1919 року) та її значення.
- •Соціально-економічне та політичне становище на західноукраїнських землях у 20 - 30-х pp. XX ст.
- •Україна в період нової економічної політики (1921 - 1928 pp.).
- •Радянська індустріалізація України (1928 - 1939 pp.): суспільно-економічні наслідки.
- •Колективізація в Україні. Голодомор 1932 - 1933 pp.
- •Політика українізації (20 - 30 pp. XX ст.): суспільно-політичний зміст, наслідки.
- •Український націонал-комунізм: хвильовизм. Шумскізм, волобуєвщина.
- •Початок Другої світової війни. Західна Україна під владою сталінського режиму.
- •Фашистський окупаційний режим та антигітлерівський опір в Україні (1941 -1944 pp.).
- •Оун і упа в роки Другої світової війни та у післявоєнний період.
- •Партизанський, антифашистський та підпільний рух в Україні (1941 - 1944 pp.).
- •Україна в післявоєнний період (1945 - 1955 pp.). Голод 1946 - 1947 pp.
- •Соціально-економічний розвиток Української pcp у 1964 - 1985 pp.
- •Українська інтелігенція в русі опору 60 - 80-х pp. XX ст. В'ячеслав Чорновіл, Василь Стус.
- •Дисидентських, правозахисний і національно-визвольний рух в Україні у 60 - 80-х pp. XX ст.
- •Українська pcp в системі міжнародних відносин після Другої світової війни. Створення оон і місце України у цьому процесі
- •Спроби лібералізації суспільно-політичного життя в Україні у період десталінізації (1956 - 1964 pp.).
- •Загострення екологічних проблем в Україні з другої половини XX ст. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •Наростання соціальних проблем в Україні (1985 - 1991 pp.).
- •Становлення багатопартійної системи в Україні (кінець 80-х-90-ті роки XX ст. - до сьогодення).
- •Україна на шляху до незалежності (1990 - 1991 pp.). "Декларація про державний суверенітет України" (16 липня 1990 р.) та її значення.
- •Провал державного перевороту 19-21 серпня 1991 р. В срср та його наслідки. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р.
- •Конституція України - Основний Закон держави (28 червня 1996 p.).
- •Соціально-економічний, політичний, духовний розвиток України у 90 - ті роки XX ст. - до сьогодення
Демократичні реформи в Україні в 60-70 роки xiXст.
Реформи 60-х pp. XIX ст. відкрили простір для розвитку капіталістичних відносин. Господарство України було повністю інтегроване у всеросійський ринок. Що стосується капіталістичного сільського господарства, то воно особливо бурхливо розвивається на півдні України. На початок XX століття Україна стала давати 43% світового врожаю ячменю, 20% – пшениці та 10% – кукурудзи. Виникає чітка спеціалізація сільськогосподарських районів: Правобережжя спеціалізується на вирощуванні цукрових буряків, Лівобережжя – картоплі, тютюну, коноплі, Південь вирощує зерно і розвиває тваринництво. Зростає розшарування селянства: заможні селяни складають 15-20%, середняки – до 30%, бідняки – до 50%. Наслідком цього процесу стає масова еміграція українських селян у пошуках землі на схід Росії та в Америку, з'являється українська діаспора.
В Україні прискореними темпами розвивається південно-східний регіон, де виокремлюються 4 промислових райони: Донецький вугільно-металургійний (видобував 70% вугілля імперії), Криворізький залізорудний, Нікопольський марганцевий, Південно-західний цукробуряковий. Тут переважає іноземний капітал – французький, бельгійський. 80-90-і pp. стали періодом «металургійного буму», – в Україні збудовано 15 металургійних заводів-гігантів (Гданцевський у Кривому Розі, Дніпровський у Каменському та ін.). У 80-х pp. в цілому завершується промисловий переворот. До 15% населення України працює в промисловості. В Україні розпочинається перехід від аграрного до індустріального суспільства.
Соціально-економічний розвиток України наприкінці XIX – на початку XX ст. йшов у руслі загальносвітових тенденцій розвитку капіталізму – на зламі століть закінчувалася епоха вільного, не регульованого державою підприємництва і розпочалася нова стадія економічного розвитку – стадія монополістичного капіталізму. Монополії (великі об'єднання підприємців в одній чи кількох галузях) придушують вільну конкуренцію, ділять між собою ринки збуту, регулюють ціни на продукцію. Для України характерне панування такої форми монополій, як синдикат.
На початку XX ст. Україна стає одним з промислово розвинутих регіонів Росії – тут виробляється 25% чавуну, 60% російського цукру. Однак життєвий рівень основної маси населення залишається найнижчим – відсутня охорона праці, низька заробітна плата, робітники працюють по 12-16 годин на добу.
Політичне становище України не змінилося – вона і далі залишалася регіоном Росії без будь-яких національних прав. Проте реформи призвели до активізації національно-визвольного руху: з'явилися гуртки хлопоманів, громадівців. Українська інтелігенція поряд х культурницькими гаслами стала висувати і політичні – відродилися ідеї автономії і незалежності України.
Особливості розвитку капіталізму в Україні (друга половина XIX ст.).
З 1855 р., коли на царський престол зійшов Олександр II, питання про ліквідацію кріпацтва стає на порядок денний. В кожні губернії створюються комітети для розробки проектів реформ, які потім мала опрацювати Головна комісія в Петербурзі. До складу її входило ряд українських дворян, такі, як Григорій Ґалаґан, Василь Тарнавський. В результаті активної роботи комісія запропонувала Олександрові II компромісний варіант реформи, який мав задовольнити інтереси більшості дворян.
19 лютого 1861 р. царським маніфестом кріпосне право було скасоване. Селяни отримували особисту свободу, проте втрачали частину землі, яка до цього була в їхньому користуванні. На півдні та сході України вони втратили до 30 відсотків своїх наділів. Виняток становило Правобережжя, де панувала польська шляхта, і уряд, аби привернути селян на свій бік, збільшив їхні земельні наділи на 20 відсотків. Всі селяни повинні були сплачувати викупні платежі за отриману землю протягом 49 років. До переходу на викуп селяни вважались тимчасовозобов'язаними і мали виконувати повинності. Лише на Правобережжі вони були переведені на обов'язковий викуп, а викупна плата зменшувалась на 20 відсотків.
У кращому становищі виявились також державні селяни. За законом 1866 року, за ними закріплювались усі наділи, які були в їхньому користуванні, але не більше 8 десятин на душу в малоземельних губерніях і не більше 15 в багатоземельних. Викупні платежі для цих селян були встановлені у значно меншому розмірі, ніж для решти.
Одночасно в Україні була введена загальноросійська система селянського Кругова порука - загальна відповідальність у платежах, - яка до не існувала серед українських селян-подвірників, тепер була як до них, так і до лівобережних козаків.
Незважаючи на половинчастість реформи, 1861 р. став переломним для розвитку капіталізму в країні. Реформа внесла корінні зміни у розподіл земельної власності. Інтенсивно йшов процес розшарування селянства, утворювався клас підприємців і клас найманих робітників. Таким чином, було дано могутній імпульс розвиткові капіталістичних відносин.
Вслід за селянською було проведено ряд інших реформ, що стосувалися найважливіших питань державного устрою Російської імперії.
З 1864 р. запроваджено земельну та судову реформи. Земське самоуправління вводилося в усіх українських губерніях, крім Правобережжя, оскільки там мала перевагу польська шляхта, а до неї царський уряд після повстання 1863 р. не мав довіри. У виборах до земств брало участь все населення, що мало земельну власність, але при цьому виборці були поділені на три категорії: поміщиків, міщан та селян. Перевага надавалась поміщикам. Однак земства з моменту їх утворення розвивають широкий спектр діяльності, займаються розвитком медичного обслуговування, освітою, вдосконаленням сільського господарства, культурою, благоустроєм і т. д. В ряді земств, особливо на Полтавщині, відчутні були українофільські настрої. Серед земських діячів зросла плеяда активних учасників українського національного руху, як О. Русов, І.Шраг, В.Тарнавський, І. Лучицький, В.Самійленко та ін.
Отже, в бюрократичній системі імперського державного устрою з'явилась виборна структурна ланка. Хоч земства офіційно мали суворо обмежену компетенцію, вони перетворювались в осередки ліберального руху і привчали населення до самоврядування.
За судовою реформою, вводився позастановий, відкритий, незалежні від чиновників суд. Тепер судочинство відбувалося за участю двох сторін --обвинувачення та захисту, провину підсудного визначали присяжні судді, обрані населенням. Судова реформа в значній мірі сприяла оновленню правової системи, обмеженню станових привілеїв і формуванню нового почуття законності. Внаслідок реформи з'являється нова група високоосвіченої інтелігенції - адвокати-юристи.
У цей же час здійснювалась військова реформа. Більш ніж у півтора раза була скорочена армія, значна частина якої перебувала на території України. Для швидкого розгортання військ під час воєнних дій створювались військової округи. Пришвидшуються роботи на будівництві залізниць, які проходили через українську територію, оскільки саме на Півдні був основний театр воєнних: дій - Балканський. Розпочалося переозброєння армії, і військові замовлення активізували розвиток важкої промисловості. Для підготовки офіцерів замість кадетських корпусів створювались військові гімназії та училища, а також юнкерські училища, куди мали можливість вступити і юнаки недворянського походження.
Нарешті, з 1874р. замість рекрутських наборів запроваджувалась загальна військова повинність, тривалість служби обмежувалась 6 роками в армії і 7 роками на флоті. За умови одержання освіти строк служби значно скорочувався.
З 1864 р. почалась також реформа освіти. За цією реформою, всі типи І початкових шкіл перетворювались на початкові народні училища, керівництво якими передавалось повітовим і губернським училищним радам. Гімназії поділялися на класичні та реальні. У перших перевага надавалась гуманітарним предметам, і їх випускники могли без іспитів вступати до університеті. Реальні гімназії мали природничий ухил, і після їх закінчення молодь мала право вступу і лише до вищих технічних навчальних закладів. Кількість технічних вузів значно збільшується. Розширюється автономія університетів і вдосконалюються навчальні програми.
У 1870 р. царський уряд провів реформу міського самоврядування: в містах створювались міські думи, члени яких обиралися всіма платниками податків міста за безстановим принципом. Міські думи і їхні виконавчі органи, міські управи, займалися питаннями благоустрою, торгівлі, промисловості, охорони здоров'я та ін.
Таким чином, реформи 60-70-х років значно прискорили розвиток капіталізму в економічному житті і в соціальній сфері, були першим кроком на шляху реформування Російської імперії. Хоча їх обмеженість і непослідовність таїла в собі майбутні грізні соціальні конфлікти, внаслідок цих реформ Україна в другій половині XIX ст. невпізнанно змінилася.