6.6. Шляхи зниження собівартості продукції.

Зниження витрат виробництва та собівартості продукції є однією з основних умов зростання прибутку підприємства, підвищення рентабельності та ефективності його роботи.

Зниження собівартості продукції може здійснюватись внаслідок скорочення:

1. витрат уречевленої праці, що може бути досягнуто поліпшенням використання засобів та предметів праці;

2. затрат живої праці, що можуть бути скорочені за умови зростання продуктивності праці;

3. адміністративно управлінських витрат, зниження яких досягається розумною економією.

Основні шляхи зниження рівня собівартості продукції:

• підвищення темничного рівня виробництва;

• вдосконалення організації виробництва;

• зміни структури та обсягу продукції;

• галузевих та інших чинників.

Підвищення технічного рівня виробництва може спричинити економію витрат внаслідок дії факторів:

1. Зниження норм витрат матеріалів. Економія обчислюється за формулою:

Е_м – економія за рахунок зниження норм витрат матеріалів, грн.; Н_м0та Н_м1- норма витрат матеріалів до і після здійснення заходу, нат. од.; Ц_м –ціна матеріального ресурсу; Q₁- обсяг випуску продукції після здійснення заходу, нат. од.

2. Зростання продуктивності праці, тобто зниження трудомісткості продукції:

Е_пр – економія за рахунок зниження трудомісткості продукції, грн.;

t_0, t₁ – трудомісткість продукції до і після здійснення заходу відповідно, нат.од.; C _г0, C _г1- середньогодинна ставка робітників до і після заходу відповідно, грн./год.; %_дзп –середній відсоток додаткової заробітної плати для певної категорії робітників, %; %_всз – встановлений законодавством відсоток відрахувань на соціальні заходи, %.

3. Вдосконалення організації виробництва і праці на підприємстві зумовлює економію витрат за рахунок спеціалізації і розширення кооперування, яка визначається так:

Е_сп = (С^сп_п – (Ц^сп_опт + В_т.з.в))*Q^сп ,

Е_сп – економія витрат внаслідок поглиблення спеціалізації і розширення кооперування, грн.; С^сп_п –собівартість одиниці виробів, виробництво яких планується розмістити на спеціалізованих підприємствах, грн/од.; Ц^сп_опт –оптова ціна виробу виготовленого на спеціалізованому підприємстві, грн.; В_т.з.в – транспортно-заготовельні витрати на одиницю виробу, грн/од.; Q^сп – кількість виробів, отриманих по кооперації зі спеціалізованих підприємств з моменту проведення спеціалізації до кінця року, нат.од.

4. Зміна структури й обсягу продукції зумовлює відносне зниження умовно-постійних витрат підприємства, яке можна обчислити так:

Е_у.п = ∆Q_%*C_у.п : 100% ,

Е_у.п – економія витрат в результаті зниження умовно-постійних витрат підприємства, грн.; Q_% - приріст обсягу продукції в плановому році, %; С_у.п – сума умовно-постійних витрат в базовому році.

5. Загальний вплив зазначених факторів на собівартості продукції визначається:

Е_заг = Е_м + Е_пр + Е_сп + Е_у.п.

Зниження собівартості продукції за рахунок зростання продуктивності праці С_пр:

С_пр = (1 - І_з.п / І_п.р) _з.п, %,

І_з.п та І_п.р – індекси зростання середньої заробітком плати та продуктивності праці відповідно; _з.п – частка заробітної плати у собівартості продукції.

Зниження собівартості продукції (%) за рахунок зміни умовно-постійних витрат С_у.п:

С_у.п = (1 - І_у.п / І_Q) _у.п, %,

І_у.п/І_Q – індекси зростання умовно-постійних витрат та обсягу виробництва відповідно; _у.п –частка умовно-постійних витрат у собівартості продукції, %.