6.3. Калькулювання собівартості продукції.

Розрізняють такі методи калькулювання собівартості:

1. Нормативний метод – передбачає встановлення витрат на одиницю продукції відповідно до діючих норм.

2. Параметричний метод. Витрати но проектний вибір встановлюють, виходячи із ступеня залежності рівня цих витрат від зміни техніко-економічних параметрів вибору.

3. Розрахунково-аналітичний метод. Передбачає розподіл прямих витрат на виробництво одиниці продукції на основі діючих норм, а непрямих – пропорційно від заробітної плати основних робітників.

Розглянемо зміст статей калькуляції собівартості.

Стаття “Сировина і матеріали” включає витрати на сировину і допоміжні матеріали, куплені вироби, напівфабрикати.

Обсяг витрат сировини і матеріалів на одиницю продукції можна визначити за формулою:

Q – обсяг продукції, що випускається; Pм – норма витрат матеріалу (у вартісних вимірниках); Sнп – витрата матеріалів, що зв’язана зі зміною залишків незавершеного виробництва.

Стаття “Паливо й енергія на технологічні цілі” містить витрати на енергію, яка використовується безпосередньо у виробничому процесі.

Витрати енергії на одиницю продукції обчислюють, виходячи з норм витрат і діючих тарифів на енергію:

і – кількість видів енергії; Р_і – норма витрати і-того виду енергії; Ц – ціна (тариф) на використання і-го виду енергії.

Стаття “Заробітна плата працівників (основна і додаткова)“ включає витрату на оплату праці робітників, які безпосередньо зайняті виготовленням продукції підприємства.

Основна, додаткова заробітна плата (погодинна):

t_ф – фактичний відпрацьований час; Т – тарифна ставка за 1годину відпрацьованого часу; Д – система доплат працівникам за різні досягнення; П – система премій за досягнення.

де Q – обсяг роботи; Т_од – відрядна розцінка на виготовлення; Д – система доплати.

До статті “Відрахування на соціальні заходи” включаються обов’язкові нарахування на заробітну платню основних робітників: до державного пенсійного фонду (32,3%), до фонду зайнятості (2,6), до фонду соціального страхування (1,9) S_соц. = % S _з/пл. S_соц. = 37,5% = 0,375 S _з/пл.

Стаття “Утримання та експлуатація машин та устаткування” є комплексною, оскільки охоплює такі витрати, як енергію, пальне, стиснуте повітря, що необхідні безпосередньо для експлуатації обладнання, амортизаційні відрахування по машинах і устаткуванню, витрати на заробітну плату обслуговуючого персоналу, витрати на ремонт устаткування тощо. Витрати розподіляють між загальною кількістю продукції відповідно до обраної бази розподілу. Найчастіше за таку базу беруть величину основної заробітної плати виробничих робітників. Можна визначити методом підсумовування - складають кошторис, визначають відсоток цих витрат.

До статті “Цехові витрати” відносяться:

• заробітна плата з відрахуванням на соціальні заходи працівникам керування;

• витрати на керування, виробничі і господарські витрати;

• амортизаційні відрахування на будинки і спорудження;

• витрати на охорону праці;

• витрати на техніку безпеки, протипожежну безпеку;

• витрати на дослідження, відрядження;

• обов'язкові платежі;

• придбання патентів і ліцензій.

S^накл – накладні витрати; S_{оснз/пл} – заробітна плата основних робітників; S_A – норма амортизації.

Стаття “Підготовка й освоєння виробництва” включає:

• освоєння нових цехів і виробництв;

• підготовка й освоєння нової продукції;

• підготовчі роботи

Витрати списуються на продукцію рівними частинами в плині розрахункового періоду.

До статті “Невиробничі витрати” відносять:

• витрати на маркетингові дослідження;

• реклама;

• засобу на стимулювання збуту;

Визначається в % від виробничої собівартості.