16.Державний устрій Вел.Британ.Судова влада

Вища судова інстанція в Вел. Брит.-Плата лордів.Вона бере до розгляду апеляції, головним чином з питань права, у цивільних та кримінальних справах.Справи в суді Палати лордів від імені всієї палати розгляжає не менше трьох лордів.Верховний сул включає в себе три самостійних судових установ: апеляційний, високий, суд корони.Апеляційний суд складається із лорда канцлера, лорд, і до 18 лордів.Високий суд має три відділення:королівської лави, канцлерський, сімейний.Суд королівської лави розглядає розглядом найбільш складних цивільних та апеляційних справ у кримінальних справах.Канцлерське відділення розглядає справи пов*язані з майном діяльністю компаній, банкрутством.Сімейне відділення розглядає рішення магістерських суддів з питань сімейних відносин:розлучення, опіки, аліментів. Суд корони розглядає за участю присяжних засідателей справи по розлідуваннях за обвинуваченим актом тобто серйозніші справи. Нижчі суди це суди графств та магістерські суди. Суди графст 350осіб, - основні органи цивільного праівосуддя. Магістерські суди розглядають в сумарному порядку основну масу кримінальних справ. вони можуть засуджувати лише до штрафу або позбавлення волі на термін 6 м. Суди спеціалізовані:промислові трибунали – розглядають скарги на обмеження свободи підприємства.Адвокати поділяються на баристерів та солісітерів.Вища судова інстанція у цивільних справах-Сесійний суд.До складу входять лорд-президент, лорд-суддя-клерк і сесійні лорди.Нижча ланка-шеріфскі суди.Шефери- професійні судді.Нижча інстанція у кримінальних справах-окружні суди, іноді розглядають спори сімейного характеру.

16 Судова система Великобританії, незважаючи на численні спроби реформування, залишається досить складною та децентралізованою.

Нижча судова інстанція у цивільних справах – помічники суддів у графствах. Вони розглядають справи з невеликою сумою позову. Відносно незначних кримінальних справ таку роль виконують магістрати – громадяни, що не є професійними суддями. Вони виконують функції мирових суддів (їх приблизно 20 тис. осіб). Винагороди вони за свою діяльність не отримують. Магістрати розглядають справи одноосібно, якщо вони мають юридичну освіту, а якщо не мають – колегіально (2 – 3 судді).

Цивільні справи з сумою позову до 1000 євро розглядаються колегіальними судами графств. Кримінальні справи, непідсудні магістратам, розглядаються Судом Корони, створеним у 1971 р. Він може діяти в різних формах: справу може розглядати окружний суддя, суддя Високого суду, адвокат, що має спеціальну освіту та повноваження (баристер або солісітор), виконувач обов’язків судді.

Якщо звинувачений не визнає звинувачення, справа розглядається за участі присяжних засідателів (10 або 12 осіб). Більш складні цивільні та кримінальні справи може розглядати у першій інстанції колегія Високого суду. Цей суд має три відділення: королівську лаву на чолі з лордом – головним суддею; канцлерський суд (суд справедливості), головою якого є віце-канцлер; та відділення у сімейних справах на чолі з суддею – головою. Кожне з цих відділень може розглядати як цивільні, так і кримінальні справи, що відповідають його профілю.

Наступною судовою інстанцією є Апеляційний суд, у складі якого 18 суддів (по три у кожній з 6 колегій). Колегії розглядають апеляції на рішення відділень Високого суду.

Усі три судові органи – Суд корони, Високий суд та Апеляційний суд – узагальнено називають високими судами, інколи вищими судами, а всі разом вони мають назву Верховного суду. Вони мають право створювати судові прецеденти.

Рішення Апеляційного суду, а в окремих випадках – Високого суду можуть бути оскаржені у вищій судовій інстанції з цивільних справ – Апеляційному (судовому) комітеті Палати лордів, що складається з призначених судових лордів та судових лордів за посадою (лорд-канцлер та всі колишні лорди-канцлери). Ці ж судді створюють під час розгляду деяких справ Судовий комітет Таємної ради, рішення якого оформлюються як „наказ у Раді”.

У Шотландії діє своя система судів, побудована з урахуванням старофранцузького права, вплив якого спостерігається і на праві Шотландії.

У Великобританії є військові суди, церковні суди (для осіб духовного звання), промислові трибунали, адміністративні трибунали, які спеціалізуються відповідно до певних органів виконавчої влади, зокрема: вони розглядають питання щодо оподаткування, охорони здоров’я тощо. Тому адміністративні трибунали, яких біля 3 тисяч і які складаються не з суддів - держслужбовців, а з громадських діячів, юристів, не є лише адміністративними в загальноприйнятному значенні цього терміну.

Судді у Великобританії призначаються до вищих судів монархом (за рекомендацією лорда-канцлера), а до нижчих – лордом-канцлером.

17 Вестмінстерський статут 1931 року — нормативно-правовий акт парламенту Великобританії від 11 грудня 1931 року, що встановив правове становище Домініонів та їх взаємин із Великобританією. Таким чином, була створена правова база Британської співдружності націй (на даний час - Співдружність націй).

Основні положення

 У цьому акті вислів «домініон» означає будь-який із домініонів, а саме: домініон Канада, Австралійський Союз, домініон Нова Зеландія, Південноафриканський Союз, Ірландську вільну державу і Ньюфаундленд.

 Жодні закони, прийняті парламентом того або іншого домініону після набуття чинності цього акта, не будуть недійсними з тієї причини, що вони протирічать праву Англії або постановам якого-небудь існуючого чи майбутнього акта парламенту З'єднаного королівства чи яким-небудь указам, правилам або положенням, прийнятим на підставі якого-небудь з таких актів, і права парламенту домініону будуть включати право відміняти чи поправляти такі акти, укази, правила чи положення, оскільки вони складають частину права домініону.

 Цим оголошується і встановлюється, що парламент кожного з домініонів має повне право видавати закони, що мають екстериторіальну дію.

 Жоден акт парламенту Сполученого Королівства, прийнятий після набуття чинності цього акта, не буде поширюватись або вважатись таким, що поширюється на домініони, або як складова частина законодавства якогось домініону, оскільки в тому ж акті не буде напевно оголошено, що домініон просив і погодився на його чинність.