2.8. Причорноморська та Середньоруська палеогеографічні області - подібні та відмінні риси

Причорноморська (Південноукраїнська) область відповідає Причорноморській западині (в суч. тектоніці) – Пд-Укр монокліналі, а Середньоруська – Пд-Зх схили Воронезького кристалічного масиву, межує з дніпровсько-Донецькою западиною (перша на краю платформи, а друга – внутріплатформена, хоча обидві на схилах, і шари осадових порід нахилені). Нахил в Пд-Зх напрямку і прогин визначав геологічне життя Середньоруської області (особливо в Герцинській ері). Осадовий чохол її збудований головно відкладами Юрського, Крейдового та Палеогенового віку (великі трансгресії, що починались з боку прогину), в Герцинській і Альпійській ерах тут були невеликі моря і перехідні ландшафти, хоч домінували наземні височинні. Про умови палео- і мезозою Причорноморської області є мало інформації, передбачається існування в південній частині перекратонних прогинів та відкритих морів (моря тут в Палео- і Неогені). Моря Середньоруської області існували лише під час великих трансгресій, а Причорноморської області – більш постійні (в міоцені – Сарматське море). В Середньоруській області в міоцені – останній морський басейн (на периферії).

2,9 Палеогеографічні особливості Пд-Української та Чорноморсько-Кримської областей.

Чорноморсько-Кримська область

-Скіфська плита

-Кримська складчаста обл.

-Чорноморська глибоководна западина

Вона багата на події,тому що вона знаодиться поза краєм давнього континенту. Відомостей до альпійської ери немає.

Крим. Інформація лише з пізнього тріасу.Інтенсивне прогинання з нагромадженням теригенних відкладів – це таврійська серія Криму. Тут існує геосинклінальна область. В середині юри прогин земної кори супроводжується інтрузіями. Поза межами пригірських прогинів є наземні ландшафти. Гори були невисокі, тому що їх формували глинисті породи. На початку мезозою ці гори зруйновані, але під область протягом мезозою і кайнозою зберігає тенденцію до підняття. Це більш морська область,ніж Волино-Поділля і найбільш затоплювана область.

Причорноморська область відповідає Причорноморській западині. Шар осадових порід нахилений до півдня від Українського кристалічного масиву до Чорноморсько-Кримького регіону. Північна межа розділяє кристалічний масив і плиту. Південна межа – край древніх платформ( Одеса) В Пд частині області є сприятливі умови для формування підводних і перехідних ландшафтів.

Маємо мало інформації про палеозой і мезозой. Можна передбачити існування в Пд частині передкратонних прогинів.

Прогин з пізнього палеогену пд. області черговий раз прогинається і тут починає формуватися і тут починає формуватись сучасна причорноморська западина,що частково накладена на Скіфську плиту. В міоцені область неодноразово повністю чи частково покривалася морем .

Палеоген. наземні ландшаяти (як і на решті території україни) – це низовинні ландшафти , відклади і органічні рештки.

2.10. Кримський палеогеографічний регіон.

Кримські гори – частина Альпійсько-Гімалайського геосинклінального поясу. Гірський Крим – це складчасто-насувна зона, сформована в мезозойсько-кайнозойський час. Геотектонічна еволюція цього регіону представлена послідовним приєднанням до Євразійського континенту низки дрібних плит, що відбувалося внаслідок злиття древніх океанів Палеотетісу, мезотетісу та Паратетісу.

Альпійський етап розділяється для гірського Криму на два підетапи: геосинклінальний (від тріасу до кінця палеогену) і молассовий, або орогенний, що охоплює кінець палеогену - неоген.

У ранню стадію геосинклінального розвитку (пізній тріас - кінець середньої юри) на півдні Криму відбувалося утворення геосинклінального прогину і накопичення потужних осадових і ефузивних комплексів з одночасним формуванням складчастих структур різних порядків. У пізньоюрський - ранньокрейдовий період формуються окремі прогини і підняття, на які розчленував єдиний раніше геосинклінальний прогин. До кінця цього часу формується внутрішня структура Кримського мегаантиклінорія. У кінці ранньої крейди, в пізньому крейди і палеогені формується Кримський мегаантиклінорій як велике єдине підняття, ускладнене окремими прогинами і розломами.

Розкриття Паратетісу, що почалося на межі пізньої крейди і палеогену, вже в неогені, у зв’язку із зіткненням Африканської й Євро-Азійської плит, було повністю припинене. Відбулося оформлення Західно-Чорноморської та Східно-Чорноморської глибоководних западин із субокеанічною корою. На їхніх краях формувалися акрецій ні структури за рахунок субдукції океанічної кори під Кримом.

На початку пізньої крейди, із рифтового підняття в осьовій частині сучасного Чорного моря, були зміщені і насунуті гігантські пластини верхньо-юрських вапняків.

Орогенічні рухи неоген-четвертинного часу, пов’язані із субдукційними підсувами по Південнокримському колізійному шві.

У орогенний (молассовие) етап (кінець палеогену - неоген) тривало посилене підняття мегаантіклінорія гірського Криму і, ймовірно, почалося опускання його південного крила. У неогені і антропогені відбувалося формування сучасного рельєфу гірського Криму. У пліоцені отримали орографічні вираз Внутрішня і Зовнішня передгірні пасма, а в кінці неогену - антропогені проявляються диференційовані неотектонічні рухи.