Результат

25 грудня 1536 р. в Москві розпочалися мирні переговори, які закінчилися підписанням 18 лютого 1537 р. 5-річного перемир'я (набуло сили 25 березня 1537). За умовами угоди за Великим князівством Московським залишався Себеж, а до ВКЛ переходив Гомель.

Договір було ратифіковано королем польським і великим князем литовським Сигізмундом І Старим 27 червня 1537 року в м. Краків.

12 Жанри літератури в 16 ст.

У XVI ст.  з'явилось багато перекладної літератури, серед якої найвидатнішою пам'яткою є так зване Пересопницьке Євангеліє, перекладене з болгарської мови у 1556-1561 рр. на кошти княгині Заславської. Серед богословської літератури найбільше значення мали книги полемічного характеру, присвячені боротьбі навколо Брестської унії, їх авторами були Іван Вишенський, Мелетій Смотрицький, Захарій Копистенський, Стефан і Лаврентій Зизанії та ін.

У XVI ст. в Україні з'являється власна, різноманітна і багатожанрова література. Події у Берестті викликали цілу зливу полемічної (дискусійної) літератури поміж католиками, уніатами та православними. Талановиті письменники-мислителі спрямовували свої твори на обгрунтування правильності чи хибності рішень Берестейського собору і правомірності поширення уніатства та католицизму. У відповідь на виступ Петра Скарги з книгою «На захист Берестейської унії», в якій виправдовувалося підкорення православ'я Риму, з'явилося багато полемічних творів. З боку уніатів виступав Іпатій Потій.

На захист православ'я одним із перших відгукнувся ректор Острозької школи Герасим Смотрицький. Його підтримав книгою «Пересторога» Іов Борецький. Великий твір «Полінодія, або Книга оборони» написав архімандрит Києво-Печерської Лаври Захарія Копистенський. Він закликав до єдності слов'ян і до єднання всіх православних. Та найбільший внесок у полемічну літературу зробив талановитий український письменник Іван Вишенський родом із Судової Вишні у Галичині. За словами І.Франка, він був «одним із батьків і творців народної південно-руської літератури». Палкий патріот України, демократ, гуманіст, він, використовуючи релігійну полеміку, виступав проти соціальної несправедливості. Провівши 40 років життя в Афонському монастирі у Греції, І.Вишенський різко критикував Рим, Берестейську унію і чиновних уніатів. Особливо гостру полеміку він вів у творах: «Краткословний отвіт Петру Скарзі», «Згадка філософам латинським», «Посланіє к утікши от православної віри єпископам». У всіх творах (до нас їх дійшло 17) Іван Вишенський викривав сріблолюбство церковних і світських володарів усіх трьох церков, їхнє прагнення остаточно уярмити Україну та її нещасне населення.

У великій кількості поширювалися релігійні твори – перекази сюжету Біблії, роздуми над християнськими заповідями та церковні повчання. Їх авторами були священнослужителі – Єлисей Плетенецький, Петро Могила, Мелетій та Герасим Смотрицькі, Захарія Копистенський. Велику увагу у своїй творчості вони приділяли вихованню християнської моральності, братолюбства, покори та пошани.

Продовжувалося і літописання, що відбило минуле нашого народу. Найвідомішими серед тогочасних літописів стали Київський (852-1500), Густинський (від Русі до 1598 р.) і Литовсько-Руський (1515-1543). Їхні автори прославляли боротьбу народу з іноземними загарбниками та закликали слов’янські народи до єдності у цій боротьбі.

Зароджувалася поезія, перші твори якої були близькими за змістом і формою до народних пісень. Історичні вірші доповнювалися гумористичними і сатиричними панегіриками, байками, епіграмами. З розвитком літератури вдосконалювалася українська мова. До письмової мови входило все багатство народної мови, вона підносилася до рівня літературної.