34. Хто і як формує поліичний імідж

Дослідники зазначають, що стосовно будь-якого політика, як і організації, можна говорити про кілька типів іміджів:

• дзеркальний (суб'єктивний), тобто образ політика у власних очах. Це те, що думає політик про самого себе;

• модельований бажаний імідж-образ, який команда політика намагається закріпити у суспільній свідомості;

• негативний імідж, що створюється опонентами;

• поточний імідж, позитивний чи негативний образ, який складається у суспільній свідомості як стихійно, так і в силу застосування спеціальних технологій.

-стереотипи, що склалися у масовій свідомості, і відповідають соціальним очікуванням певних соціальних груп. З цієї точки зору імідж - це сконструйований образ, який може володіти будь-якими характеристиками, затребуваними послідовниками.

На психологічному рівні суспільний діяч може асоціюватися з одним із образів: "мудрець", "герой-захисник", "вірний послідовник" (спадкоємець ідей іншого популярного лідера), "батько нації", "слуга народу" тощо. Масова свідомість може ототожнювати політика з декількома образами одночасно, що значно розширює соціальну базу. Імідж політика складається з цілої низки компонентів, які в ідеалі повинні "працювати" на створення єдиного образу:

• програм, заяв, в яких відображені основні ідеї лідера. поведінки, що дозволяє продемонструвати риси характеру, які у суспільній свідомості пов'язуються з поняттям лідера. зовнішності (одяг, обличчя, фігура), жестів, красномовності. біографії: походження, освіта, професія, партійність.

35.Істрричний підхід в періодизації лідерства

Історичний досвід політичного життя засвідчує, що феномен політичного лідерства вкорінений в самій природі людини та суспільства, що політичне лідерство базується на природних потребах людського суспільства. Ці потреби диктуються необхідністю самоорганізації, упорядкування життєвого укладу і поведінки людей з метою забезпечення їхньої життєдіяльності.

Перший етап пов’язаний з політичними вченнями Стародавнього Сходу, коли політична думка виділялась у самостійну галузь знання і виражалась у міфологічній формі. В цей період панувало розуміння божественного походження влади.

Другий етап відноситься до політичних учень Стародавньої Греції та Риму, коли відбувається поступовий поділ політичних поглядів і міфів та виділення їх у відносно самостійну складову політичної філософії та історії. На цей період припадає аналіз державного устрою, здійснюється класифікація його форм, робляться спроби визначення найкращих та ідеальних зразків державного правління, в яких значна роль відводиться визначним особистостям, тобто політичним лідерам.

Третій етап припадає на середньовіччя, коли політична думка розвивалася переважно зусиллями релігійних діячів і мислителів, а їхні політичні погляди поширюються від божественного походження державної влади (Августин, Фома Аквінський) до організації боротьби проти засад наявного соціального та політичного устрою (Ян Гус, Мартін Лютер, Томас Мюнцер, Жан Кальвін) Епоха Відродження і Просвітництва визначила четвертий етап в історії політичної думки, коли був здійснений сильний ривок у розвитку гуманістичних принципів у політичній теорії, звільнення її від теології. У цей період відбувається активний аналіз проблем прав і свобод людини, державних законів, демократичного устрою суспільного життя, виникнення й функціонування політичних інститутів, в тому числі і такого важливого серед них, як політичне лідерство.

П’ятий етап охоплює все ХІХ і більшу частину ХХ століття і має цілу низку особливостей у розвитку світової політичної думки. У цей період зароджуються і набувають подальшого розвитку численні оригінальні політологічні концепції, які закладають теоретико-методологічні засади політичної науки в цілому, а також теоретичну базу політичного лідерства.

36. МАСОВА ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ.СТРУКТУРА ТЕНДЕНЦІЇ

Масова політична свідомість - це міжгрупова свідомість, народжена процесами масовізації в різноманітних сферах життя суспільства, в тому числі й політичній сфері

Масова свідомість, викликана до життя процесом зростання маси людей, яка бере участь в історичних подіях, що помножують та ускладнюють політичні зв'язки. Масова політична свідомість - це сукупність ідей, уявлень, в тому числі ілюзорних почуттів, настроїв, що відбивають всі сторони життя суспільства, доступні масам і здатні викликати інтерес. Маса людей як сукупність індивідів виступає носієм масової політичної свідомості. Під безпосереднім впливом повсякденної суспільна думка свідомості формується суспільна думка.

Масова свідомість фіксується в суспільній думці, що становить, з одного боку, політичний інститут, який бере участь у здійсненні влади, механізм прийняття рішень на всіх рівнях життя суспільства, а, з другого, - сукупне судження, що поділяється різноманітними соціальними спільностями з приводу тих або інших подій, явищ дійсності. Суспільна думка займає певну позицію, дає пораду, рекомендації, виносить рішення з різноманітних питаннь суспільно-політичного життя, регулює поведінку індивідів, спільностей і соціальних установ, підтримуючи або заперечуючи ті або інші уявлення, цінності, норми. Суспільна думка - сфера політичного змагання, суперництва, в яке втягуються економічні та політичні сили, тому що формування й відображення того, що складає його зміст, залежить від матеріальних засобів формування і розповсюдження думки і політичних засобів, що дадуть можливість визначити межі легальної суспільної думки, передумов. Характер впливу суспільної думки на політичні процеси залежить від існуючого політичного ладу. В сучасних умовах па формуванні суспільної думки відображається певний вилив з боку численних політичних партій, рухів, об'єднань, засобів масової інформації. В зв'язку з тим, що суспільна думка - важливий засіб боротьби за владу, політична історія дає немало прикладів маніпулювання і обробки його в інтересах певних політичних сил.

На політичну свідомість впливають і соціально-екоиомічні, національні та культурні процеси, впливають і глибокі структурні та якісні зміни в системі суспільних, соціальпо-економічних і міжнародних відносин тощо. Ступінь впливу загальнолюдських та індивідуальних переконань і орієнтирів у політичній свідомості відображає характер політичної свідомості, тобто спроможність до сприймання чужого соціального досвіду інокультурішх цінностей і тра-1 дицій.

Формування політичної свідомості здійснюється у будь-якого, в тому числі й масового суб'єкту, або шляхом критичного осмислення соціальної дійсності, поступової раціоналізації чуттєвих уявлень людей, узагальнення наявної у них інформації, або за рахунок усвідомлення мети політичного руху, тобто приєднання до оцінок, що вже сформулювалися та норм громадянської поведінки, або шляхом емоційного залучення до віри в справедливість тих або інших політичних ідеалів.

Типи політичної свідомості суспільстві неоднакова- може бути авторитарною и демократичною. Авторитарна політична свідомість орієнтується на «сильну» політичну владу, беззаперечне підпорядкування їй, культ сили та авторитет тих, хто стоїть у влади, веде до фактичного заперечення прав громадян на реальну участь у здійсненні влади тощо. Демократична політична свідомість спирається на народовладдя, політичні свободи і рівність громадян перед законом, виборність і підзвітність перед народом органів влади, верховенство закону, а також громадянського суспільства над державою, політичний плюралізм та ін.

Провідна функція політичної свідомості - пізнавальна.