14. Органи уніфікації мПрП

Поділяються на дві групи:

1. Ті, що виникли історично (Гаазька конферекнція з міжнародного приватного права, Міжнародний

інститут з уніфікації приватного права);

1. Спеціально створені (спеціалізовані установи ООН).

Першим органом уніфікації була Гаазька конференція з міжнародного права, заснована урядом Нідерландів у 1893 р. У 1955 році прийнятий Статут конференції, і вона отримала статус міжурядової організації. Україна стала її членом в 2003 р. Конференцією розроблено 35 конвенції у сферах:

• міжнародна купівля-продаж товарів;

• сімейні відносини;

• регулювання проблем спадщини;

• проблеми міжнародного цивільного процесу

Другий орган – Міжнародний інститут з уніфікації приватного права (УНІДРУА) 1926). В 1940 році прийнятий Статут інституту. Україна не бере участі. Документи:

• Гаазька конвенція про одноманітний закон про укладення договорів міжнародної купівлі-продажу товарів (1964);

• Міжнародна конвенція про туристичний контракт (1970);

• Конвенція про міжнародний фінансовий лізинг (1988, Оттава);

• Конвенція про міжнародний факторинг (1988).

Спеціалізовані установи ООН:

Комісія ООН з права міжнародної торгівлі UNCITRAL було створено у 1966 році й одним із завданням цієї організації є те, що вона повинна сприяти прогресивній гармонізації права міжнародної торгівлі. На виконання цього зобов’язання в рамках UNCITRAL були розроблені такі конвенції:

• Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (1974, Нью-Йорк);

• Конвенція ООН про морське перевезення вантажівок (1973);

• Віденська конвенція про міжнародну купівлю-продаж товарів (1980);

• Конвенція ООН про міжнародні перевідні й прості векселя (1988) – стаття 1 Конвенції: “держави-учасниці у разі ратифікації Конвенції у незмінному вигляді відтворюють цей закон у своєму законодавстві”.

Спеціалізовані установи ООН, які займаються уніфікацією у галузі МПрП є UNCTAD, ІКАО, ІМО, ВОІВ, МОП тагрупа Світового Банку.

15. Внутрішнє законодавство як джерело мпп

(1) Внутрішнє (національне) законодавство як джерело між-народного приватного права. Більшість фахівців визнають джере-лом права в Україні лише нормативно-правовий акт. Нормативно-правові акти, яки містять норми міжнародного приватного права, можна класифікувати за різними критеріями.

Залежно від їхньої юридичної сили: 1) Конституція України; 2) закони; 3) підзаконні акти.

Залежно від обсягу регулювання міжнародних приватних від-носин: 1) спеціальні закони (Про МПП); 2) закони, які містять окремі норми або групу норм, що присвячені правовідносинам з іноземним елементом (Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, Про біженців, Про правовий статус закордонних українців); 3) спеціальні підзаконні акти (Консульський статут України, Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні) ; 4) підзаконні акти, які містять окремі норми або групу норм, що присвячені правовідносинам з іноземним елементом.

Конституційні норми права є підґрунтям подальшого більш детального регулювання міжнародно-приватного відносин в законах і підзаконних нормативно-правових актах.

Серед спеціальних законів головним джерелом міжнародного приватного права слід визнати Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року, який створювався з ура-хуванням останніх кодифікацій міжнародного приватного права в східних країнах. В ньому містяться загальні поняття (зворотне відсилання, правова кваліфі-кація, автономія волі, взаємність тощо), а також колізійні норми, які визначають право, що підлягає застосуванню щодо статусу осіб, форми та змісту правочинів, речових прав, зобов’язального права, сімейних, спадкових, трудових, процесуальних та інших відносин.

Крім того, матеріально-правові норми міжнародного при-ватного права містяться також в ЦК України і в низці інших нормативно-правових актів. ЦК України визнає учасниками цивіль-них правовідносин не тільки іноземців і осіб без громадянства, але й іноземні держави (ст. 2 Кодексу), закріплює за іноземцями, особами без громадянства, іноземнимі юридичними особами право приватної власності на землю у встановленому законом порядку (ч. 2, 3 ст. 384 Кодексу). На рівні закону норми міжнародного приватного права є також в законах «Про соціальні послуги», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Украї-ні», «Про зайнятість населення», «Про авторьке право і суміжні права», «Про захист прав споживачів», «Про держав-ну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».