13.Міжнародний договір

Міжнародний договір – це укладений у письмовій формі договір з іноземною державою або іншим суб’єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов’язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол). Без відповідної трансформації міжнародний договір не стає обов’язковим для виконання. Ратифікація міжнародних договорів України здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід’ємною частиною якого є текст міжнародного договору. Вони застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

На сьогодні Україна уклала двосторонні угоди с багатьма країнам сторонніми договорами частіше за все регулюються відносини про дружбу, співробітництво, уникнення подвійного оподаткування, захисту іноземних інвестицій, правову допомогу тощо. Їх кількість, починаючи з 1991 р., вже перевищує 2000.

Регіональні багатосторонні угоди Україна укладає в рамках як СНД, так і Ради Європи. По-перше, в рамках СНД – це: Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах , Угода про порядок розв’язання спорів, пов’язаних зі здійсненням господарської діяльності, Угода про співробітництво у формуванні єдиного (спільного) освітнього простору Співдружності Незалежних Держав. По-друге, в рамках Ради Європи Україною ратифіковано: Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Цивільну конвенцію про боротьбу з корупцією 1999 р., Європейську конвенцію про здійснення прав дітей 1996 р., Європейську конвенцію про правовий статус дітей, народжених поза шлюбом 1975 р..

Триває робота щодо приєднання України до уніфікованих багатосторонніх договорів. Вони мають величезне значення щодо захисту прав людини, для регулювання господарських (економічних) відносин. З грудня 1991 року Україна стала учасницею понад 200 багатосторонніх міжнародних договорів.

Міжнародні договори можна класифікувати залежно

від суб’єктного складу:

1) двосторонні

2) багатосторонні.

2.1) універсальні (загальні) багатосторонні міжнародні договори;

2.2) регіональні багатосторонні міжнародні договори.

Універсальними (загальнимі) є багатосторонні міжнародні договори, які відкриті для всіх держав.

Регіональними є багатосторонні міжнародні договори, які відкриті для держав окремого регіону або економічної групи

від особливостей суб’єктного складу сторін:

1) міждержавні – договори, які укладаються між державами;

2) міжурядові – договори, що укладаються між урядами держав;

3) міжвідомчі – договори, що укладаються між відомствами держав.

від механизму набуття обов’язковості для виконання:

1) підлягають ратифікації

2) не підлягають ратифікації.

Перелік видів міжнародних договорів, які підлягають ратифіка-ції міститься в ч. 2 ст. 9 Закону України «Про міжнародні договори». Однак, як слушно зауважує А.С. Довгерт, існує певна невизначе-ність у ст. 9 Конституції щодо договорів, які не підлягають ратифі-кації. Тому виникає питання щодо належності таких договорів до національної системи права.

Без відповідної трансформації міжнародний договір не стає обов’язковим для виконання. Ратифікація міжнародних договорів

Існує конституційна заборона (ст. 9 Конституції) щодо укладання міжнародних договорів, які суперечать Конституції України. Такі договори можуть бути укладенні лише після внесення відпо-відних змін до Конституції України. Водночас у правозастосовній діяльності суд України може за-стосовувати норми міжнародного договору, в якому Україна не бере участі у разі, якщо розглядається справа, і, відповідно до колізійних норм, застосуванню підлягає іноземне право, джерелом якого є від-повідний міжнародний договір.