75. Договір перевезення

Міжнародним вважається таке перевезення, коли переміщення товару, що становить предмет зобов'язання перевізника, здійснюється через державний кордон. Міжнародне перевезення може регулюватися різними правовими нормами:

• норми національного права різних держав, що регламентують відносини перевезення;

• міжнародні (уніфіковані) норми, що регламентують перевезення в міжнародному обороті;

• міжнародні колізійні (уніфіковані) норми у міжнародному обороті.

Останнім часом внаслідок швидкого розвитку транспортної техніки (збільшення швидкості та радіуса дії транспортних засобів) дедалі більше поширюється взаємодія між державами, що підвищує значення різних міжнародних угод у цій сфері. Ці міжнародні договори регламентують як публічні (адміністративні) відносини (наприклад, безпека руху транспортних засобів), так і приватні (цивільно-правові) відносини, зокрема перевезення.

Участь конкретної держави у певному міжнародному договорі, як правило, не зобов'язує її уніфікувати своє внутрішнє законодавство з положеннями міжнародного договору. Проте на практиці міжнародні договори значно впливають на національне право. Це сприяє уніфікації норм, що діють на території різних держав, стосовно конкретної галузі транспорту. Особливо це стосується морського і повітряного транспорту, а також пошти. Проте така уніфікація в міжнародному масштабі, маючи галузевий характер, створює складнощі щодо комбінованих (змішаних) перевезень із застосуванням різних видів транспортних засобів. Тому уніфікація у даній сфері також спростила б міжнародні перевезення.

Конвенції й інші міжнародні договори в галузі перевезень створюють уніфіковане право. Це означає, що вони не тільки поєднують держави — учасниці договорів, а й безпосередньо застосовуються для конкретних приватних договорів із перевезень, що укладаються окремими фізичними та юридичними особами. Тим самим зменшується застосування щодо перевезень так званих колізійних норм, які використовуються з метою уникнення спірних моментів між нормами, що діють на території різних держав.

Транспорт - одна з найважливіших складових частин матеріальної бази економіко-правової галузі, він грає виключно важливу роль у розвитку економіки будь-якої держави, так як, здійснюючи перевезення вантажів і пасажирів в відповідності до потреб виробництва і забезпечує тим самим нормальне функціонування ірозвиток усіх його галузей, регіонів і підприємств.  Продаж транспортних послуг або їх купівля на світовому ринку означає участь транспорту в операціях невидимого експорту або імпорту. На відміну від продукції інших галузей народного господарства продукція транспорту не має речової форми, але матеріальна за своїм характером, тому що в процесі переміщення затрачаються матеріальні засоби. Останнім часом у зв'язку з розвитком інтеграційних процесів у всьому світі, у зв'язку зі зміцненням економічних і торговельних відносин все більшого значення набуває і розвиток міжнародних перевезень і відповідно питання їх правового регулювання.

Під міжнародним перевезенням розуміється перевезення вантажів і пасажирів між двома і більше державами, що виконується на умовах, які встановлені укладеними цими державами міжнародних угод.  Особливість міжнародних транспортних відносин полягає в наявності іноземного елемента: перевезення виконується за кордон, причому іноземний елемент притаманний процесу переміщення, що становить суть транспортної діяльності.  Перевезення вантажів і пасажирів здійснюються залізничним, автомобільним, повітряним та морським транспортом. 

В даний час основним джерелом правового регулювання міжнародних перевезень вантажів, пасажирів та їх багажу є міжнародні угоди. Багато хто з них охоплюють всі або декілька видів транспорту. Наприклад, такою є Конвенція ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів 1980  Зазвичай такі угоди містять вимоги до перевізної документації, визначають порядок прийому вантажу до перевезення і видачі його в пункті призначення, умови відповідальності перевізника, процедуру пред'явлення до перевізника претензій.  Крім міжнародних угод у процесі регулювання міжнародних перевезень велика роль належить внутрішньодержавним актам.

Найбільш поширеними колізійними прив'язками в області транспортних перевезень є:  1) закон місця відправлення товару. Відповідно до ст. 285 Конвенції про міжнародне приватне право (Кодекс Бустаманте 1928 р.) порядок фрахтування морського і повітряного судна регулюється законом місця відправлення товару;  2) закон місця заподіяння шкоди. Так, Закон Румунії стосовно регулювання відносин міжнародного приватного права 1992 визначає, що збитки, заподіяні повітряним судном на поверхні, регулюється законом тієї держави, на території якого така шкода була заподіяна (ст. 144);  3) особистий закон перевізника. Згідно з польським Законом про міжнародне приватне право 1965 р., якщо сторони не мають місця знаходження або місця проживання в одному і тому ж державі і не виробили вибору права, то застосовується до зобов'язань з договору перевезення право держави, у якому в моментукладення договору мав місце знаходження перевізник.  Правова регламентація міжнародних перевезень тісно пов'язана з діяльністю міжнародних організацій.  Міжнародні транспортні організації виникли в кінці XIX ст. Вони розробляють проекти конвенцій, уніфікованих правил і технічних регламентів. Для розгляду і прийняття конвенцій міжнародні організації скликають дипломатичні чи інші конференції.