3. Охарактеризуйте загальні методи аналізу політики.

До загальних методів аналізу політики (їх ще називають підходами) належать:

• системний підхід до політики як до складної саморегульованої системи із "входами" і "виходами" (Д. Істон); політика знаходиться в логічній взаємодії із зовнішнім середовищем за принципом зворотного зв'язку;

• структурно-функціональний підхід передбачає вивчення функціональних зв'язків, взаємодію елементів, функціональне призначення політичних інституцій (Т. Парсонс); суспільство і його інституції розглядаються за їх функціональними можливостями й залежностями;

• компаративістський (порівняльний) підхід передбачає зіставлення однотипних політичних явищ із метою виявлення спільних рис та їх специфіки (Арістотель);

• історичний підхід вимагає дотримання хронологічних вимірів явищ і подій, дослідження в часовому вимірі, виявлення зв'язків минулого, нинішнього й майбутнього;

• онтологічний підхід вимагає виявлення першооснови, якісного виміру політики;

• інституціональний метод орієнтує на вивчення інституцій (структур), які здійснюють політичну діяльність (держава, партія);

• психологічний метод передбачає вивчення психологічних характеристик учасників політичного процесу (лідерів, еліт, груп);

• критично-діалектичний метод вимагає критичного аналізу політики, вивчення ефективності діяльності лідерів і груп;

• метод теорії груп розглядає політичну діяльність через боротьбу за політичну владу, утвердження панування і впливу, боротьби між групами, перш за все методом прийняття рішень;

• біхевіористський метод спрямований на аналіз політики через поведінку різних суб'єктів, передусім людини, їх моделювання та прогнозування.

Виділяють також антропологічний, нормативний, ціннісний, соціологічний, комунікативний, цивілізаційно-культурологічний та інші загальні методи.

4. Охарактеризуйте емпіричні методи аналізу політики.

Емпіричні методи досліджень дають змогу отримувати первинну інформацію про політичні факти та явища. До цих методів належать: електоральна статистика, анкетне опитування, аналіз документів, споглядання, ділові ігри та ін. Емпіричні методи найбільш активно використовує прикладна політологія. Серед методів прикладної політології виділяють найбільш поширені:

• контент-аналіз (вивчення змісту засобів масової інформації);

Ця методика розглядається як засіб виявлення й оцінки специфічних характеристик текстів. Контент-аналіз зазвичай застосовується при наявності великого за обсягом і несистематизованого матеріалу, коли безпосереднє використання останнього утруднене. Ця методика зазвичай є особливо корисною в тих випадках, коли категорії, важливі для цілей дослідження, характеризуються певною частотою появи в досліджуваних документах, а також тоді, коли велике значення для досліджуваної проблеми має сама мова досліджуваного джерела інформації, її специфічні характеристики.

• Івент-аналіз

Є одним і: найпоширеніших методичних засобів прикладного вивчення динаміки політичних ситуацій. Методика івент-аналізу заснована на спостереженні за ходом і інтенсивністю подій із метою визначення основних тенденцій еволюції обстановки в окремих країнах і на міжнародній арені. Методика івент-аналізу може бути з успіхом застосована і для аналізу процесу міжнародних переговорів: частоти внесення пропозицій сторонами, що беруть участь в них, динаміки поступок і т.д.

Івент-аналіз у прикладному дослідженні може бути використаний як джерело інформації для побудови гіпотез, служити для перевірки даних, отриманих іншими методами, із його допомогою можна витягти додаткові відомості про досліджуваний об'єкт.

Застосування методики івент-аналізу полягає в сприйнятті, виділенні і реєстрації всіх (або тільки основних) фактів, що стосуються поведінки досліджуваного об'єкта, змін його соціального середовища, умов функціонування і розвитку, значимих із погляду мети дослідження. Робота з цією методикою відрізняється особливо високим ступенем систематизації і планомірності. Водночас івент-аналіз завжди підпорядкований загальній меті дослідження, і це робить добір емпіричного матеріалу селективним, тобто змушує при упорядкуванні інформаційної бази реєструвати одні факти і не брати до уваги інші.

• когнітивні карти (матриці, які фіксують поведінку людей у стабільних і кризових умовах; конфігуративні дослідження та ін.).

• Структурно-логічна модель суспільства « Колеса Тихомирова».

При вирішенні складних політичних задач необхідно застосовувати знання про «суспільство, у якому ми живемо», що значно полегшується при використанні структурно-логічної моделі суспільства відомої, як «колеса Тихомирова».

З позицій цієї моделі кожна суспільна система розглядається як сукупність основних її елементів, що взаємодіють між собою відповідно до закону зв'язків. Особливість розглянутої моделі в тім, що в системі виділяються вісім основних елементів з вичленовуванням матеріальної і духовної сфери, де враховуються відповідно кількісні і якісні характеристики компонентів. Усього розглядається вісім блоків, кожний з яких («колеса») є компонентом певної «колісниці», що моделює суспільну систему в цілому.

1 - інтереси (потреби), фізичний стан (здатності), здоров'я, чисельність учасників, їхній склад та учасники подій.

2 – переконання, досвід, культурна спадщина минулого.

3 – капітал, засобу виробництва (техніка), майно (товари народного споживання), житло, продовольство, природні ресурси, територія

4 - споживча вартість (корисність), наукові досягнення, інформація, час

5 - політичні відносини, послуги, трудові відносини, релігійно-етнічні відносини, сімейно-побутові відносини, безпека, спілкування

6 - організованість (дисципліна), керівництво, політична влада(сила), політичні інститути (держава), контроль (відповідальність), система цінностей, ідеологія, примус (панування/ підпорядкування)

7 – виробництво, обмін, розподіл, споживання, захист навколишнього середовища

8 - стратегічне керування, планування політики, порядок, керування, економічна влада (гроші), апарат керування, облік, нормативи, ринок, планування

Для політичної системи важливий розгляд суспільства, у якому ми живемо, з позицій політичних інтересів, коли учасники подій прагнуть заволодіти, утримати і зміцнити політичну владу, але в основі їхніх дій лежать базові життєво важливі потреби, пов'язані з тим, щоб «бути» і «мати», щоб «жити». Це виявляється в прагненні до визначених політичних подій – продуктові політичної діяльності. Застосування розглянутої структурно-логічної моделі на практиці доцільно, коли потрібно оцінити ефективність діяльності органів політичної влади того або іншого політика.

Корисність діяльності політика оцінюється з урахуванням його «внеску» у зміну стану суспільної системи в цілому або її підсистеми. Такі оцінки легко одержати, якщо враховувати, що стан суспільної системи характеризується сукупністю показників, що відбивають стан її окремих складових (по кожному з «коліс»).

• SWOT-аналіз

Це визначення сильних і слабких сторін об'єкта вашого аналізу, а також можливостей і загроз, що виходять з його найближчого оточення (зовнішнього середовища).

Процедура проведення SWOT-аналізу в загальному виді зводиться до заповнення матриці, у якій відбивають і потім зіставляються сильні і слабкі сторони об'єкта вашого аналізу і його можливості і загрози. Це зіставлення дозволяє вам визначити, які кроки можуть бути розпочаті для його розвитку, а також які проблеми необхідно терміново вирішити.

SWOT-аналіз складається з:

Сильні сторони (Strengths) – переваги об'єкта вашого дослідження (внутрішні аспекти);

Слабості (Weaknesses) – недоліки об'єкта вашого дослідження (внутрішні аспекти);

Можливості (Opportunities) – фактори зовнішнього середовища, використання яких створить переваги об'єкта вашого дослідження на світовій арені (зовнішні аспекти);

Загрози (Threats) – фактори, що можуть потенційно погіршити положення об'єкта вашого дослідження на ринку (зовнішні аспекти).

Отже, після проведення SWOT-аналізу ви будете більш чітко уявляти собі переваги і недоліки свого об'єкта аналізу, а також міжнародну ситуацію. Це дозволить вам вибрати оптимальний шлях розвитку, уникнути небезпек і максимально ефективно скласти план або рекомендації з використання наявних ресурсів, попутно користуючись наданими можливостями.