Способи словотвору в сучасній українській літературній мові (продовження)

Морфолого-синтаксичний спосіб словотворення — це спосіб творення нових слів шляхом переходу слів одного граматичного класу в інший. При такому словотворенні відбувається перехід слова з однієї частини мови в іншу, причому змінюються значення і граматичні ознаки слова. Ідеться, таким чином, про субстантивацію (перехід в іменники), ад'єктивацію (перехід у прикметники), адвербіалізацію (перехід у прислівники), прономіналізацію (перехід у займенники): вартовий, шампанське, набережна, весною, правда, господи, одні, тріскучий, лежачий.

Лексико-синтаксичний спосіб словотворення — це спосіб утворення нових слів у результаті стягнення в одне слово двох або більше, що виражають одне поняття: сьогодні, шістдесят, вічнозелений, спасибі, вельмишановний, вищезгаданий, втридорога, чимдуж, горілиць, обидва.

Лексико-семантичний спосіб словотворення — це спосіб творення нових слів унаслідок розщеплення значення слова на два самостійні значення, тобто процес утворення омонімів від багатозначного слова: титан (гігант, метал, кип'ятильник), піонер (військо в Іспанії, перший; член дитячої організації"), супутник (проводжатий, космічний об'єкт).

Морфолого-синтаксичний, лексико-семантичний та лексико-синтаксичний способи є малопродуктивними в сучасній українській мові, за їхньою допомогою твориться порівняно невелика кількість похідних слів.

Лексико-синтаксичний спосіб словотвору

М.Плющ: Похідні слова можуть з'являтися внаслідок поступового зрощення синтаксичного словосполучення в одне слово. Такий спосіб словотвору називають лексико-синтаксичним. Так, унаслідок зрощення складених числівників утворилися числівники одинадцять, сімдесят, двісті, обидва. Прислівники горілиць, утридорога, чимдуж — приклади зрощень кількох слів словосполучень.

Словотвірне значення в зрощеннях виявляється через втрату синтаксичних ознак словосполучення і появу граматично оформленого слова, що належить до певної частини мови.

Близькими до зрощень є складні іменники, похідні від прикладкових словосполучень, наприклад: сон-трава, ромен-зілля, татар-зілля, хліб-сіль, батько-мати. Внаслідок семантичного зближенн я слів синтаксичного словосполучення поступово виникає назва у формі складного слова, яке конденсує зміст словосполучення в одне ціле: хліб-сіль — гостинність, батько-мати — батьки.

В.Горпинич: Зрощення — це такий спосіб, коли похідне слово утворюється на базі синтаксичного вільного словосполучення, компоненти якого зливаються в єдину цілісну лексичну одиницю без будь-яких формально-граматичних змін: втридорога, втридешева, запанібрата, задарма, перекотиполе, натщесерце.

За характером словотвірної бази зрощення подібне до основоскладання, тому що в нове слово зливаються значеннєві компоненти синтаксичного словосполучення: вічно зелений — вічнозелений, пройди світ — пройдисвіт, пані, будь ласка — Панібудьласка. Але зрощення відрізняється від основоскладання тим, що при основоскладанні компоненти словосполучення зазнають структурно-граматичних змін і поєднуються між собою за допомогою інтерфіксів (сільське господарство > сільськ(е) + о+господар(ство)+ський = сільськогосподарський), а при зрощенні компоненти синтаксичного словосполучення повністю зберігають свою структуру та граматичну форму: Любимененепокинь — власне ім'я (див.: /. Драч, зб. "Сонячний фенікс"). Зрощення в усіх своїх формах тотожні компонентам твірного словосполучення: сьогодні, Новгород, триста. Проте відмінності існують:

1) у словосполученнях кілька наголосів, у зрощенні — один: вісім coт — вісімсот, цього дня — сьогодні, не туди вітер — Нетудивітер;

2) при трансформації словосполучення в зрощення може змінюватися порядок компонентів: плинний швидко (час) — швидкоплинний, діючий сильно — сильнодіючий, ростучий дико (терен) — дикоростучий.