4.4. Особливості визначення вартості різних видів страхування

Страхова премія являє собою плату за страхування, яку страхувальник зобов’язаний сплатити страховику, згідно з договором страхування або за законом. Математично страхова премія є середньою величиною стосовно одиниці страхової сукупності. Не може бути точної рівності між зобов’язаннями страховика за окремим договором страхування і сумою премії окремого страхувальника за цим договором. Така точна рівність існує тільки для всіх укладених страховиком та одночасно діючих договорів страхування (страхової сукупності). Залежно від виду об’єкта страхування існує низка особливостей визначення розміру та умов сплати страхової премії. Розглянемо ці особливості для накопичувальних і “ризикових” видів страхування.

Для накопичувальних (як правило, довгострокових) видів особистого страхування (із виплатою страхових сум одноразово або у вигляді ренти) премія звичайно називається страховим внеском. За математичним змістом страховий внесок – це періодично повторюваний платіж від страхувальника на рахунок страховика. Визначаючи індивідуальний розмір внеску, який потрібно внести згідно з укладеним договором, страховику необхідно враховувати всю страхову сукупність (сукупність усіх застрахованих у нього осіб). Тому страховий внесок математично може бути виражений лише як середня величина, що припадає на один поліс у складі сформованого страховиком страхового портфеля.

При визначенні нетто-премії за страхуванням життя враховують імовірність смерті, інвалідності внаслідок будь-яких причин (крім передбачених договором страхування обмежень), або окремих випадків (аварії на транспорті, загального нещасного випадку, нещасного випадку на виробництві, захворювання тощо). До уваги також беруться розмір страхової суми і норма прибутку страховика.

Для ризикових видів особистого, майнового і страхування відповідальності враховуються: параметри імовірність настання страхового випадку, частота і тяжкість прояву ризику, розмір страхової суми. Норма прибутку страховика при цьому до уваги не береться через її незначність.

Страхова премія обчислюється, виходячи із страхового тарифу і страхової суми, з урахуванням індивідуальних ризикових коефіцієнтів (коефіцієнтів знижок і надбавок).

Приклад. Розмір базового страхового брутто-тарифу для страхування майна від вогню дорівнює 0,3% при навантаженні 10%. Страхова сума становить 10.000 грн. За наявність засобів пожежогасіння і протипожежної сигналізації страховик надає страхувальнику знижку 5% від базового нетто-тарифу. Для визначення конкретної брутто-премії спочатку визначимо розмір базового нетто-тарифу, який дорівнює 0,3%·(1-0,1) = 0,27%. Базова страхова нетто-премія дорівнює (0,27%·10.000/100%) = 27 грн., “протипожежна” знижка складає 5%·27/100% = 1,35 грн. Отже, конкретна нетто-премія дорівнює 27грн – 1,35 грн = 25,65 грн. Конкретний розмір брутто-премії за цим договором страхування становить 25,65/(1-0,1) = 28,5 грн.

Знижки із страхової премії, що надаються страхувальнику страховиком, є формою заохочення страхувальника, який акуратно виконує свої обов’язки із збереження застрахованого майна, а також стимулюють страхувальника, що регулярно (наприклад, щорічно) відновлює договір із страховиком.

Знижка надається страхувальнику при сплаті нової премії за договором страхування у випадках, визначених правилами страхування, і може, зокрема, передбачатися:

 при безперервному укладанні комбінованих договорів страхування майна громадян і страхування від нещасних випадків протягом більше 3 років підряд;

 у випадках, коли договір страхування укладається із застосуванням франшизи;

 при страхуванні від ризиків вогню майна тих страхувальників, які суворо додержуються правил протипожежної безпеки;

 за тривалу безаварійну експлуатацію транспорту, що безперервно страхується протягом декількох останніх років тощо.

Брутто-надбавка – це частина навантаження (і в цілому страхового брутто-тарифу), не пов’язана безпосередньо з формуванням страхового фонду. Надбавка забезпечує кошти для:

 покриття витрат на проведення страхування (оплата праці страхових робітників, утримання обладнання, реклама й ін.);

 формування запасних фондів (якщо необхідно виплатити страхове відшкодування при поточних збитках, що перевищують їх запланований середній рівень) за ризиковими видами страхування;

 фінансування превентивних (попереджувальних) заходів.

Ризикова нетто-надбавка. Раніше зазначалося, що середній рівень виплат страхового відшкодування за декілька років складає основу для визначення нетто-ставки страхового тарифу. Фактичні суми виплат по роках відхиляються від цього середнього рівня у той або інший бік і залежать від багатьох факторів – наприклад, від кількості укладених договорів страхування за окремим видом страхової послуги. Найімовірніший ступінь відхилення можливих виплат від середнього рівня ви­значається, в основному, статистично методом найменших квадратів. Збільшення нетто-ставки на величину цього імовірного відхилення складає зміст ризикової надбавки.

Призначення ризикової надбавки не збігається з призначенням запасних фондів у страхуванні. Страховик зобов’язаний мати запасні фонди, що призначені для забезпечення підвищених виплат відшкодування за всіма видами страхування. Вони використовуються тоді, коли збитки за одним видом страхування не покриваються позитивними результатами за іншими видами. Мета ризикової надбавки полягає у створенні стійких щорічних результатів у рамках кожного виду страхування. Ризикова нетто-надбавка підвищує стійкість результатів страхування через збільшення розміру страхового нетто-тарифу і розміру нетто-резервів, а не запасних фондів.

Надбавка за розстрочку – додаткова частина внеску за довгостроковим видом страхування життя, що компенсує втрати страховика внаслідок надання страхувальнику розстрочки при сплаті внесків. Надбавка за розстрочку еквівалентна різниці між одноразовим внеском і сумою періодичних (наприклад, річних) внесків.

При сплаті річних внесків по страхуванню життя страховик втрачає частину прибутку від відсотків на резерв страхових внесків порівняно з одноразовим внеском через поступове зменшення надходжень внаслідок збільшення смертності осіб, що сплачують внески. Крім розстрочки у вигляді одноразового внеску за роками, застосовується і розстрочка протягом року (піврічні, квартальні, місячні платежі). За роз­строчку в середині року встановлюються надбавки у розмірі певного відсотка до тарифної ставки.

За призначенням своїх основних компонентів страхова премія поділяється на ризикову премію, ощадний (накопичувальний) внесок, нетто-премію, достатню премію, брутто-премію.

Ощадний внесок – це накопичувальний внесок. Його визна­чають при укладанні договорів страхування життя. Він призначе­ний для покриття знеціненя платежів страхувальника впродовж терміну страхування.

Нетто-премія – частина страхової премії, що призначена для покриття ризику і необхідна для покриття страхових платежів за певний проміжок часу за цим видом страхування. Величина нетто-премії залежить від ступеня імовірності настання страхового випадку та від особливостей реалізації страхового ризику. При плановій реалізації ризику величина нетто-премії дорівнює ризиковій премії, але при цьому можуть виникнути негативні наслідки внаслідок відхилення реальної частоти настання страхових випадків від запланованої (ймовірносної) частоти реалізації ризику. Можливі відхилення компенсуються за допомогою гарантійної надбавки. Нетто-премія виражає ціну страхового ризику. Структура нетто-премії залежить від виду страхування і різниться для особистого і майнового страхування.

В особистому страхуванні нетто-премія містить ризикову премію, ощадну премію та гарантійну надбавку (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Структура нетто-премії в особистому страхуванні

У майновому страхуванні нетто-премія містить ризикову премію і гарантійну надбавку (рис. 4.2.)

Рис. 4.2. Структура нетто-премії у майновому страхуванні

Брутто-ставка є тарифною ставкою страховика. Вона складається з нетто-ставки і навантаження.

Навантаження – частина ставки для покриття таких витрат страховика:

 на організацію процесу страхування, продаж, укладання і ведення договорів страхування;

 відрахувань до запасних фондів (вільних резервів);

 покриття витрат на попереджувальні заходи;

 на маркетинг і рекламу;

 на утворення планового прибутку страховика.

Розглянемо основні види страхових премій (внесків), що використовуються у практиці страхування.

Достатня премія подає суму премії в розмірі, що до­статній для покриття страхових витрат страховика. Достатня премія дорівнює сумі нетто-премії і навантаження (витрат страховика), тобто визначає розмір брутто-премії без запланованого прибутку страховика.

Натуральна премія являє собою премію, що призначена для покриття ризику за певний проміжок часу. Натуральна премія за цей відрізок часу дорівнює ризиковій премії, але з часом вона змінюється, збільшуючись або зменшуючись залежно від характеру ризику. У договорах страхування життя, внаслідок їхнього тривалого терміну, натуральна премія збільшується. Врахування зміни натуральної премії у часі (наприклад, у довгострокових договорах страхування життя) має велике значення для фінансових результатів страхування.

Постійна премія не змінюється з часом. Її сталість викликана незмінністю у часі страхового ризику. Застосовується у більшості договорів майнового страхування. Звичайно ці договори укладають строком до одного року. При цьому умовно приймається, що за цей період не можуть відбутися різкі коливання у поводженні страхового ризику, і величина страхової премії повинна залишитися постійною.

За формою сплати страхові премії (внески) поділяються на одиничні, поточні, річні і розстрочені.

Одинична премія сплачується страхувальником страховику наперед за весь період страхування. Сума цієї премії визначається до моменту укладання договору страхування і виражає еквівалентність зобов’язань страховика і страхувальника.

Поточний внесок – частина від загальних зобов’язань (загальної одиничної премії) страхувальника перед страховиком і використовується, як правило, для договорів страхування життя. Сума поточних внесків за цим видом страхування завжди буде більше одиничного внеску, що пояснюється втратами прибутку страховика при сплаті поточних внесків.

Річна премія – це одинична премія, що сплачується по договорах ризикового страхування із строком дії до одного року, або щорічно по договорах життя (в останньому випадку вона буде мати назву “річний внесок” і, як правило, сума всіх річних внесків, сплачуваних по договору страхування життя, більше ніж сума одиничної премії за цим же договором). Річна премія, як правило, неподільна. В страхуванні життя можуть бути строкові або довічні річні страхові внески. Строкові внески сплачуються щороку протягом певного проміжку часу. Довічні внески сплачуються щорічно протягом усього життя страхувальника.

Розстрочена страхова премія являє собою премію, що сплачується на виплат. Розстрочена премія розпо­діляється, як правило, на піврічні, квартальні або щомісячні розстрочені внески. Сума усіх розстрочених страхових внесків завжди більше суми одиничного внеску за цим же договором страхування через втрату страховиком частки прибутку за таким договором.

Цильмерівська премія – це сума нетто-премії і витрат на обслуговування договорів страхування цього виду за рік. Ця премія містить певні додаткові резерви, завдяки яким відшкодовуються витрати на укладання договорів страхування.

Перестраховочна премія – це премія, яку страховик сплачує перестраховику за умовами укладеного між ними договору перестраховування. Стосовно обсягу відповідальності, прийнятого перестраховиком за договором перестраховування, перестраховочна премія може бути пропорційною або непропорційною.