2. Основні положення формування місцевих бюджетів в Україні.

Виконання місцевих бюджетів.

Процедура формування бюджетів в Україні визначається як

Б Ю Д Ж Е Т Н И Й П Р О Ц Е С.

Бюджетний кодекс визначає бюджетний процес як регламенто­вану нормами права діяльність, пов'язану зі складанням, розгля­дом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконанням бюджетів, що ста­новлять бюджетну систему України.

Стадія бюджетного процесу являє собою етап діяльності держа­ви чи місцевого органу, внаслідок якого бюджет набуває нових яко­стей. Як правило, цей етап закінчується прийняттям правового акта.

Бюджетний кодекс (ст. 19) виділяє чотири стадії бюджетного процесу:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд та прийняття Закону про Державний бюджет України, рішень про

місцеві бюджети;

3) виконання бюджету, у тому числі у разі необхідності внесення змін до

Закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийнят­тя рішення

щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються контроль за дотриманням бюджетного законодавства, аудит та оцінка ефективності управління бюджетними коштами відповідно до законодавства. Усі стадії бюджетного процесу ґрунтуються на правових за­садах, які повинні гарантувати чітке планування, додержання бю­джетної дисципліни і постійний контроль за виконанням усіх видатків.

Складання проектів державного та місцевих бюджетів здійсню­ється з метою визначення обсягу коштів, необхідних для функціо­нування держави і органів місцевого самоврядування. Через держав­ний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ре­сурсів між адміністративно-територіальними одиницями.

Конституція України (ст. 116) та Бюджетний кодекс (гл. 6) покла­ли повноваження зі складання проекту бюджету і проекту закону про Державний бюджет на Кабінет Міністрів України. Відпові­дальність за складання проекту закону про Державний бюджет Ук­раїни несе Міністр фінансів, він же визначає основні організаційні засади бюджетного планування, які закладаються в основу бюджет­них запитів і розроблених пропозицій проекту бюджету.

Виключне право органів державної виконавчої влади складати проект бюджету базується на їх основних повноваженнях зі здійснення державної політики та державного регулювання, при цьому вони оперують мобілізованими до бюджету фінансовими ре­сурсами. Саме виконавчі органи внаслідок свого становища та функцій, покладених на них, можуть здійснювати всебічний аналіз економічних та фінансових показників. Це стосується і виконавчих органів на рівні окремих адміністративно-територіальних одиниць. Бюджетне законодавство закріплює, що Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі орга­ни відповідних рад готують проекти рішень про відповідні місцеві бюджети (п. 10 ст. 75 БК).

Складанню проекту бюджету передує розробка основних про­гнозних макроекономічних показників на плановий рік з виділен­ням показників:

• обсягу внутрішнього валового продукту, національ­ного доходу;

• зведеного бюджету фінансових ресурсів;

• балансу до­ходів і видатків населення;

• платіжного і валютного балансу України.

Аналіз показників соціально-економічного становища країни, перс­пектив та темпів економічного зростання, потреб національної еко­номіки у фінансових ресурсах дає змогу урядові планувати доходи й видатки державного бюджету на реальних показниках, сприяючи таким чином збалансуванню бюджетної системи країни. Зазначені показники складаються до 1 червня.

Відповідно до Закону України «Про регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 року, Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України подає до Верховної Ради України проект Основних напрямів бю­джетної політики на наступний бюджетний період не пізніше ніж за чотири робочі дні до початку розгляду питання Верховною Радою.

Кабінет Міністрів України не пізніше 1 квітня року, що передує плановому, розглядає та схвалює проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період і у триденний строк подає до Верховної Ради України, яка його розглядає в трьох читаннях за спеціальною процедурою, визначеною Законом Про регламент Верховної Ради України від 10 лютого 2010 року.

Для підготовки проекту Державного бюджету України Міністерство фінансів України розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів у терміни, визначені Міністерством фінансів України.

Головні розпорядники коштів організують роботу з розробки цих запитів у строки, встановлені Міністерством фінансів, і несуть відпо­відальність за своєчасність, достовірність та зміст поданих бюджет­них запитів.

У свою чергу Міністерство фінансів аналізує запити з точки зору їх відповідності меті, пріоритетів витрат і на основі результатів ана­лізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бю­джетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету Украї­ни перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України. У разі розбіжностей між думками Міністерства фінансів та головних розпорядників це питання виноситься на розгляд уряду (при цьому діє погоджувальна комісія).

Міністерство фінансів України подає проект закону про Держав­ний бюджет України Кабінету Міністрів України для розгляду, а та­кож вносить пропозиції щодо термінів і порядку розгляду цього про­екту в Кабінеті Міністрів України. Кабінет Міністрів України прий­має постанову щодо схвалення проекту закону про Державний бю­джет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України не пізніше 15 вересня року (ст. 96 Конституції України), що передує пла­новому. На цьому закінчується перша стадія бюджетного процесу.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до статей 156 та 157 Закону України «Про регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 року та Рахункова палата України відповідно статей 7 і 27 Закону України «Про Рахункову палату» здійснюють аналіз проекту закону про Державний бюджет України, поданий Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради. У ході здійснення аналізу використовуються послання Президента Украї­ни до Парламенту та Уряду країни, акти Ка­бінету Міністрів України, проекти Державної програми економіч­ного і соціального розвитку України на планований рік, Основні за­сади грошово-кредитної політики НБУ, аналітичні та розрахункові матеріали до проекту бюджету, звітні дані Державного казначейства та головних розпорядників бюджетних коштів, Міністерства фінансів, Національного банку, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, Державної податкової адміністрації, Дер­жавного комітету статистики, Державної митної служби тощо.

Схема: „Порядок формування місцевих бюджетів в Україні”

Бюджетний кодекс (ст. 75) визначає порядок складання проектів місцевих бюджетів. Після того, як Міністерство фінансів доведе до відома Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій та ви­конавчих органів відповідних рад особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період, вони зобов'я­зані надати необхідну інформацію:

• Міністерству фінансів — для проведення розрахунків обсягів

міжбюджетних трансфертів та інших показників;

• Верховній Раді України — для перевірки достовірності цих роз­рахунків.

Згідно з типовою формою бюджетних запитів, визначеною Міністерством фінансів, і відповідно до ст. 34 БКУ та з урахуван­ням особливостей складання проектів місцевих бюджетів місцеві фінансові органи розробляють і доводять до головних розпоряд­ників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних за­питів. Місцеві фінансові органи на будь-якому етапі складання і розгляду проектів місцевих бюджетів аналізують бюджетний запит, поданий головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефек­тивності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу керівник місцевого фінансового органу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місце­вого бюджету перед поданням його на розгляд відповідно Раді міністрів АРК, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, районні державні адміністрації у містах Києві та Се­вастополі подають відповідно районним чи міським фінансовим орга­нам пропозиції щодо показників проектів відповідних бюджетів, визначених з урахуванням вимог ч. 3-5 ст. 75 БКУ.

Після схвалення КМУ проекту закону про Державний бюджет Міністерство фінансів доводить Раді міністрів АРК, місцевим дер­жавним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад:

• роз­рахунки прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів;

• методику їх визначення;

• інші показники, необхідні для складання проектів місцевих бюджетів;

• пропозиції щодо форми проекту рішення про місцевий бюджет (типова форма рішення).

У тижневий термін після ухвалення Закону про Державний бю­джет у другому читанні КМУ доводить Раді міністрів АРК, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад положення та показники міжбюджетних відносин (обсяги міжбю­джетних трансфертів для відповідних бюджетів і текстові статті, що визначають особливості міжбюджетних відносин на наступний бю­джетний період), які були проголосовані ВРУ при прийнятті проекту закону про Державний бюджет у другому читанні. На підставі нада­ної інформації Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад готують проекти рішень про відповідні місцеві бюджети.

Проект рішення про місцевий бюджет перед його розглядом на сесії ВР АРК, відповідної ради схвалюється Радою міністрів АРК, місцевою державною адміністрацією чи виконавчим органом відпо­відної ради . Разом з ним необхідно подавати:

1) пояснювальну записку до проекту рішення, яка повинна містити:

а) інформацію про соціально-економічний стан відповідної адмі­ністративно-територіальної одиниці і прогноз її розвитку на наступ­ний бюджетний період, які покладено в основу проекту місцевого бюджету;

б) оцінку надходжень доходів з урахуванням втрат доходів у ре­зультаті наданих відповідною радою податкових пільг;

в) пояснення до основних положень проекту рішення про місце­вий бюджет, включаючи аналіз пропонованих обсягів видатків щодо функцій та програм. Обґрунтування включають бюджетні показни­ки за попередній, поточний і наступний бюджетні періоди у розрізі класифікації видатків бюджету;

г) обґрунтування особливостей міжбюджетних взаємовідносин (для районних, міських з районним поділом, міських, що об'єднують бюджети села, селища, міста районного значення) та надання субвенцій на виконання інвестиційних проектів (для бюджету АРК, бюджетів міст Києва та Севастополя, обласних бюджетів);

ґ) інформацію щодо погашення боргу АРК та місцевого самовря­дування, обсягів та умов запозичень;

2) прогноз показників відповідного бюджету за основними видами доходів, видатків та фінансування на наступні три бюджетні періоди;

3) проект показників зведеного бюджету району, міста з район­ним поділом, міста, що об'єднує бюджети села, селища, міста район­ного значення;

4) показники видатків, необхідні на наступні бюджетні періоди для завершення проектів, що враховані в бюджеті, за умови, якщо реалізація проекту триває більше одного бюджетного періоду;

5) перелік інвестиційних програм на наступний бюджетний пе­ріод та на наступні три бюджетні періоди;

6) інформацію про хід виконання відповідного бюджету у поточ­ному бюджетному періоді;

7) пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до про­екту відповідного бюджету (подаються до бюджетної комісії відповід­ної ради);

8) інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Рада міністрів Ав­тономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація чи ви­конавчий орган відповідної ради

Відповідно до ст. 77 БКУ бюджет Автономної Республіки Крим, обласні і районні бюджети, міські (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджети, інші бюджети місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти, на наступний бюджетний період затверджуються рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради не пізніше ніж у двотижневий строк з дня офіційного опублікування закону про Державний бюджет України.

Міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах (у разі їх створення), селищні та сільські бюджети (крім бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти) на наступний бюджетний період затверджуються відповідно рішеннями міської, районної у місті, селищної або сільської ради не пізніше ніж у двотижневий строк з дня затвердження районного чи міського (міста Києва та Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджету.

Міські (міст районного значення), районні у містах (у разі їх створення), селищні, сільські ради при затвердженні відповідних місцевих бюджетів мають врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення (необхідні для формування таких місцевих бюджетів), затверджені при прийнятті рішення про районний чи міський (міста Києва та Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджет..

Рішенням про місцевий бюджет визначаються:

1) загальна сума доходів і видатків з розподілом на загальний та спеціальний фонди, а також з розподілом видатків на поточні і капі­тальні;

2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) місцевого бю­джету в наступному бюджетному періоді і боргу АРК чи місцевого самоврядування на кінець наступного бюджетного періоду; повно­важення щодо надання гарантій АРК та місцевого самоврядування, а також розміри цих гарантій;

3) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів за бюджетною класифікацією;

4) доходи бюджету за бюджетною класифікацією;

5) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів;

6) додаткові положення, що регламентують процес виконання

бюджету.

На жаль, регулярні порушення термінів прийняття Закону про Дер­жавний бюджет України призводять до неможливості прийняти місцеві бюджети до початку нового бюджетного періоду. Тим більше, що затвердження бюджетів відбувається у порядку ієрархії — від ви­щого до нижчого рівня і, відповідно, займає січень — березень поточ­ного бюджетного року.