Норми набирання таблиць

Сучасні НПС, як правило, мають спеціальні підсистеми для набирання таблиць, так звані редактори таблиць, в яких є готові шаблони для їх поліграфічного оформлення. Кожен із таких шаблонів певною мірою враховує вітчизняні норми набирання таблиць. У цій ситуації редакторові залишається лише вибрати потрібний варіант оформлення і в разі потреби частково змінити його.

Перелічимо найзагальніші норми опрацювання таблиць.

• Усі таблиці в одному виданні (повідомленні) повинні бути набрані з однаковими параметрами (лінійками однакової товщини, шрифтом однієї гарнітури й одного кегля, одним способом горизонтального й вертикального вирівнювання, з однаковими відступами від лінійок до тексту і т. п.).

• Текст таблиць набирають кеглем на один або два пункти меншим, ніж основний.

• Текст таблиць набирають за тими ж нормами, що й основний.

Виняток: абзацні відступи в таблицях не роблять.

• У всіх комірках таблиці текст повинен відступати від лінійок на віддаль від двох пунктів до половини кегля.

• У головці таблиці всі тексти повинні бути вирівняні за центром як по горизонталі, так і по вертикалі.

• У боковику текст по вертикалі вирівнюють так, щоби було чітко видно, де починається кожен об'єкт.

Способи вирівнювання по вертикалі: а) лінійка між об'єктами; б) порожній рядок між об'єктами; в) коли нема ні порожнього рядка, ні лінійки, то перший рядок роблять нависаючим.

• У боковику текст по горизонталі вирівнюють або вліво, або на формат.

Виняток: перед підсумковим рядком В сумі, Всього повинна стояти або лінійка, або його слід вирівняти вправо.

• Якщо в боковику є кілька рядків, а характеристики складаються з одного рядка, то текст характеристики у прографці вирівнюють за останнім рядком боковика.

• Якщо тексти і боковика, і характеристик кількарядкові, то текст характеристики у прографці вирівнюють за першим рядком боковика.

• Якщо дані прографки складаються із цифр, то їх вирівнюють за розрядами (одиниці під одиницями, десятки під десятками і т. д.). Якщо дані прографки складаються з цифр і літер чи лише літер, то їх вирівнюють за центром.

Якщо в комірці є знаки трикрапка або тире, то їх слід центрувати по горизонталі.

• Якщо ряди пронумеровані, то номери повинні бути вирівняні за принципом

"одиниці під одиницями, десятки під десятками" і т. д.

Норми набирання формул

Сучасні НПС мають спеціальні підсистеми для набирання не лише таблиць, а й формул, так звані редактори формул. Такі редактори формул мають готові шаблони для набирання як окремих елементів формул, так і їх комплексів (так званих систем рівнянь). Кожен із таких редакторів формул частково враховує вітчизняні норми набирання формул. Тому працівникам ЗМІ слід лише проконтролювати якість оформлення, виконаного редактором формул.

Перелічимо найзагальніші норми опрацювання формул.

• У всьому виданні (повідомленні) формули повинні бути набрані однотипно (шрифтом однієї гарнітури, індекси кожного рівня — відповідним кеглем і т. п.).

• Формули, які по вертикалі не змінюють міжрядковий інтервал, а по горизонталі займають менше половини рядка, набирають упідбір з основним текстом. В інших випадках формули набирають в окремому рядку.

• Формули, подані в окремих рядках, вирівнюють за центром. Номери формул вирівнюють за правим краєм. Коли номер не поміщається в рядку,

його переносять у наступний і вирівнюють управо.

• Усі знаки формули набирають без пробілів між літерами.

Винятки: при набиранні формул зліва і справа від трикрапки, знаків математичних дій (+, -, •, / тощо), відношень (< = >, * тощо), геометричних образів, скорочених математичних термінів (cos, sin тощо) ставлять пробіли на два пункти.

• В однорядкових формулах основний рядок набирають тим самим кеглем, що й основний текст.

У кількарядкових формулах літери набирають так, щоб індекси найвищого рівня були набрані не менше ніж четвертим кеглем. Для всіх решти літер кегль розраховують так, щоби кожен нижчий рівень був набраний кеглем на два пункти більшим, ніж попередній.

Деякі знаки (суми, добутку, інтеграла, об'єднання тощо) за висотою повинні дорівнювати висоті всієї формули.

• Знаки суми, добутку, інтеграла тощо набирають так, щоб їх середина припадала на середину формули. Верхні й нижні підключки до цих знаків вирівнюють посередині вказаних літер.

• Чисельник і знаменник вирівнюють точно посередині довжини лінійки.

• Експлікацію до формули, не винесеної в окремий рядок, набирають відразу

ж після неї.

• Експлікацію до формули, винесеної в окремий рядок, набирають з нового рядка, причому для кожної літери формули. Всі рядки з літерами вирівнюють за знаком тире так, щоби всі тире були на одній вертикальній лінії.

• Перенос у формулах можна робити на знаках рівності, нерівності, більше, менше, тотожності, нетотожності. Коли в таких позиціях перенести формулу неможливо, тоді перенос роблять на знаках плюс або множення (в цьому випадку знак множення позначають косим хрестиком). Знак, на якому зробили перенос, повторюють у новому рядку. Окремі рядки перенесеної формули слід вирівнювати посередині.

Норми верстання

Види верстання

Верстання — це оптимальне розкладання прямокутних зображувальних елементів (кегельних площин знаків, ілюстрацій, таблиць, формул тощо) на прямокутній площині друкарської форми чи аркуша паперу з дотриманням оригіналу й поліграфічних норм.

У видавничій справі слід розрізняти два види верстання: макетне та безмакетне. Таке розмежування виникло через те, що існує дві групи видань, які суттєво відрізняються методами верстання: газетно-журнальні та книжкові.

Газети верстають на основі заздалегідь створеного макету сторінки (макет може бути лише в уяві конструктора видання). Так само на основі макету верстають і деякі журнали (переважно журнали великого формату з багатостовпцевим набором, великою кількістю рубрик та ілюстрацій). Для цих видань важливо, щоби визначені повідомлення були саме на певних сторінках. Для верстання книг заздалегідь підготовані макети сторінок не потрібні, оскільки немає значення, на яких сторінках будуть розташовані певні повідомлення чи їх частини.

Сюди ж належить і частина журналів, які опрацьовують за такою ж технологією (як правило, це журнали з одностовпцевим набором, малою кількістю ілюстрацій; наприклад, наукові журнали).

Враховуючи сказане, норми верстання можна об'єднати в три групи: загальні (тобто такі, що не залежать від виду видання), для безмакетного (для газетно-журнальних видань) та макетного (для книжково-журнальних видань) верстання.

У сучасних НПС реалізована значна частина норм верстання, проте, звичайно, не всі. Тому редактор повинен знати, які норми система реалізує сама (їх можна не контролювати), а які — не реалізує (їх дотримання слід перевіряти).

Редактор повинен також знати, що деякі НПС для оформлення книжкових видань мають відразу готові макети, що їх створюють конструктори-професіонали. Такі макети мають велику кількість уже врахованих поліграфічних норм. При можливості варто використовувати саме їх. Поряд із цим редактор може використовувати інші створені й багаторазово застосовані для опублікування макети, розроблені у ЗМІ, де він працює.

Нижче будуть перелічені найчастіше застосовувані норми верстання повідомлень.