Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
економ_теорія.doc
Скачиваний:
16
Добавлен:
10.09.2019
Размер:
449.54 Кб
Скачать

96. Економічна сутність попиту. Закон попиту та нецінові чинники, що впливають на попит.

Попит – співвідношення між ціною блага і його обсягом, який споживачі хочуть і можуть придбати за певною ціною.

Закон попиту – ствердження, що існує зворотня залежність між ціною і обсягом попиту на благо протягом певного періоду. Обсяг попиту на товар зростає при зменшенні ціни і зменшується при її збільшенні.

Нецінові чинники попиту: кількість покупців(збільшення кількості покупців підвищує ринковий попит і навпаки); доходи споживачів(пряма залежність між доходами і попитом); очікування споживачів(очікування зросцін у майбутньому збільшує поточний попит і навпаки); ціни на супутні товари. Якщо зростає ціна на товар-субститут(взаємазамінний товар), то попит на нього знижується, а на його замінник – підвищується; місткість ринку. Чим розвиненіший ринок, тим більше він спонукає економічних суб’єктів до пошуку нових джерел доходу задля збільшення свого платоспроможного попиту; кліматичні умови(у курортній зоні пізньої весни, влітку та ранньої осені зростає попит на купальні костюми, екскурсійні послуги тощо).

97. Результативність суспільного виробництва, економічна та соціальна ефективність.

Результативність виробництва може бути відображена категорією ефективності виробництва (співвідношенням одержаного результату продуктивного використання факторів виробництва та їхніх витрат).

Ефективність суспільного виробництва – економічна категорія, яка характеризує результативність виробництва у порівнянні з затраченими (або наявними) виробничими ресурсами і нагальними суспільними потребами.

Розрізняють: Соціальна ефективність виражає ступінь вдоволення особистих потреб суспільства. Вона показує, наскільки господарська діяльність спрямована на саму людину, відповідає її потребам та інтересам. Якщо постійно підвищується добробут народу і забезпечується високий життєвий рівень, то, звичайно, дане суспільне виробництво є соціально ефективним. Економічна ефективність виражає результативність суспільного виробництва шляхом зіставлення затрат і одержаного результату, її визначають за такою формулою: Е =П/З, де П - вартість продукту, З - матеріально-грошові затрати.

98. Об’єктивні передумови виникнення та суть світового господарства.

Світове господарство — сукупність національних економік, їх виробничих, торгових, кредитних, науково-технічних, фінансо­вих та інших організаційних об'єднань та підприємств, об'єдна­них міжнародним поділом праці, й відповідна система міжна­родних економічних відносин. Етапи становлення світового господарства: I етап (XV – XVII ст.) - зародження світового капіталістичного ринку: Великі географічні відкриття; поява колоній; революція цін; мануфактурний період. II (XVIII – XIX ст) - формування світового капіталістичного ринку, зародження і розвиток загальносвітового поділу праці: промисловий переворот; буржуазні революції; перехід від мануфактурної до фабричної системи. III (Кінець XIX – перша половина XX ст.) - формування системи загальносвітового поділу праці і на цій основі – всесвітнього господарства: електротехнічна революція; двигуни внутрішнього згоряння; економічний розподіл світу; перехід до монополістичного капіталізму. IV (З 50-х рр. XX ст. дотепер) - функціонування системи загальносвітового поділу праці, посилення взаємозалежності економік усіх країн: науково-технічна революція, процеси інтернаціоналізації й інтеграції.

На розвиток світового господарства виливають такі чинники: розвиток науково-технічного прогресу, перетворення інформаційних технологій на один із найважливіших аспектів розвитку світової економіки; зростаюча взаємозалежність національних господарств, загальна лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків; формування самостійної фінансової системи, безпосередньо не пов'язаної з обслуговуванням руху товарів.