Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
економ_теорія.doc
Скачиваний:
14
Добавлен:
10.09.2019
Размер:
449.54 Кб
Скачать

8. Методи дослідження економічних процесів та явищ:

1. Діалектика як метод – загальний для всіх наук метод пізнання, у тому числі і для економічної теорії.Він базується на використанні законів і принципів філософії (Г.Гегель), сутність яких полягає у пізнанні економічних явищ і процесів у їхньому взаємозв’язку та взаємозалежності, у розумінні того, що накопичення кількісних змін зумовлює зміни якісного стану, що джерелом розвитку є єдність і боротьба протилежностей. 2.Наукова абстракуія – поглиблене пізнання реальних економічних процесів шляхом виокремлення основних, найсуттєвіших сталих сторін певного явища, очищених(абстрагованих)від всього випадкового, неістотного. Результатами застосування методу є формування понять, економічних категорій, виявлення і формування законів. 3.Аналіз і синтез застосовується в єдності 2-х його складових. При аналізі об’єкт дослідження розкладається на складові частини, кожна з яких вивчається окремо; при синтезі відбувається об’єднання різних елементів, сторін об’єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв’язків між ними. 4.Індукція і дедукція. Індукція – метод пізнання від окремого до загального, від знання нижчого ступеня до вищого. Дедукція – метод пізнання від загального до одиничного. Метод індукції і дедукції забезпечує діалектичний зв’язок одиничного, особливого і всезагального. 5. Історичний і логічний використовуються економічною теорією для дослідження економічних процесів у єдності. Історичний метод вивчає ці процеси у тій історичній послідовності, в якій вони виникали, розвивалися і змінювалися один за одним у житті. Логічний метод досліджує економічні процеси в їхній логічній послідовності, прямуючи від простого до складного, звільняючись при цьому від історичних випадковостей, зигзагів і подробиць, не властивих цьму процесові. 6. Економічне моделювання – формалізований опис і кількісний вираз економічних процесів і явищ, структура якого абстрактно відтворює реальну картину економічного життя.

9. Розвиток форм організації суспільного виробництва та його основні етапи.

Суспільне виробництво – сукупна організована діяльність людей із перетворення речовин і сил природи з метою створення матеріальних в нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку.

Форми організації суспільного виробництва: Натуральне виробництво- форма господарювання, за якої продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробників, споживання всередині господарств, в яких вони зроблені. Товарне виробництво є формою господарювання, за якої продукти праці виробляються відособленими господарюючими суб’єктами, які функціонують не для власних, а для задоволення потреб інших суб’єктів через ринок.

10. Економічні потреби: їх суть та види. Закон зростання потреб.

Економічні потреби – це ставлення людей до економічних умов життєдіяльності їх, яке характеризується відчуттям нестачі певних благ та послуг, бажанням володіти ними, щоб подолати це відчуття.

Види потреб: 1.За характером виникнення: первинні (базові), повязані з самим існуванням людини:їжа, одяг, безпека, житло; вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло, інформація. 2.За способами задоволення: матеріальні (потреби в матеріальних благах); нематеріальні (духовні потреби). 3.За нагальністю задоволення: першочергові (предмети першої необхідності); другорядні (предмети розкоші). 4.За можливостями задоволення: насичені, вгамовні (потреби у засобах виробництва); ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю, не мають меж насичення). 5.За участю у відтворювальному процесі: виробничі (потреби у засобах виробництва); невиробничі (потреби у споживчих благах). 6.За суб’єктами вияву: індивідуальні (виникають і розвиваються в процесі життєдіяльності індивіда); колективні, групові (потреби групи людей, колективу); суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства вцілому). 7.За кількісною визначеністю та мірою реалізації:абсолютні (перспективні потреби, які мають абстрактний характер і є орієнтиром економічного розвитку); дійсні (формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою для певного періоду); платоспроможності (визначаються платоспроможним попитом); фактичні (задовольняються наявними товарами та послугами).

Закон зростання потреб – закон, що виражає внутрішньо необхідні, сталі і суттеві звязки між виробництвом і досягнутим рівнем задоволення потреб людей, розвиток яких (звя'зків) сприяє появі нових потреб та засобів їх задоволення.