Тема 6: Методи внутріфірмового планування створення й освоєння випуску нової продукції

1. Науково-технічне прогнозування.

2. Продуктово-тематичне планування нової продукції.

3. Об'ємно-календарне планування створення нової продукції.

4. Загальна характеристика виробничого планування освоєння випуску нової продукції.

1.* Оновлення продукції підприємства передбачає виконання науково-технічних про­гнозів. Науково-технічний прогноз є комплексною ймовірнісною оцінкою зміс­ту, напрямів та обсягів майбутнього розвитку науки і техніки у відповідній галузі. Прогноз слугує базою для обґрунтування планових рішень зі створення нової продукції. Науково-технічне прогнозування здійснюється на всіх рівнях іннова­ційної діяльності: загальнодержавному; на рівні окремих галузей; на рівні окре­мих підприємств.

Залежно від широти тематики та рівня розроблення розрізняють прогнози:

/ науково-технічного розвитку країни і регіонів;

/ розвитку міжгалузевих науково-технічних проблем;

/ розвитку окремих галузей;

/ науково-технічного розвитку окремих підприємств;

/ оновлення окремих видів продукції;

/ удосконалення окремих елементів продукції підприємства;

/ змін деяких параметрів продукції. Усі ці прогнози взаємопов'язані й утворюють

ієрархічну систему прогнозування.

Для обгрунтування планів розвитку науки і техніки розробляються три типи прогнозів: короткострокові, що охоплюють період від 1 до 5 років; середньострокові, розраховані на період до 15 років; довгострокові (на 15 і більше років).

Кожний прогноз має за мету

- отримання необхідної інформації;

- підбір та використання спеціальних прийомів оброблення інформації;

- оцінювання достовірності й інтеграцію отриманих результатів.

Сукупність методів розв'язання цих завдань формує той чи інший метод прогнозу­вання. Всю сукупність методів прогнозування можна поділити на три групи:

• екстраполяційне прогнозування;

• експертні методи прогнозування;

• прогнозування на основі моделювання.

Екстраполяційне прогнозування грунтується на вивченні тенденцій минулого і їх

поширенні на майбутнє.

Методами екстраполяції розв'язуються два типи задач: динамічного й статистич­ного аналізу. При динамічному екстраполюванні фактором розвитку виступає час і прогноз робиться на основі вивчення динамічних рядів зміни відповідних параметрів та підбору відповідних функцій апроксимації. Задачі статистичного аналізу передбачають вивчення тенденції параметрів за факторами, що вплива­ють на їх розвиток, за допомогою методів кореляційного та регресійного аналізу.

Для прогнозування якісних характеристик, а також параметрів, що не піддаються формалізації, використовують експертні методи прогнозування, коли напрям розвитку науки і техніки визначають на основі оцінювання ситуації спеціалістами. Одним із найперспективніших методів прогнозування є моделювання процесів роз­витку науки і техніки. Розрізняють логічні, інформаційні методи й математичні моделі прогнозування.

Логічні методи моделювання грунтуються на вивченні внутрішньої логіки роз­витку об'єкта, що прогнозується. Інформаційні методи передбачають вивчення інформаційних масивів про винаходи чи видані патенти. Математичні моделі про­гнозування дають кількісний опис динаміки розвитку об'єктів прогнозування. Для побудови таких прогнозних моделей застосовують методи статистичного аналізу, дослідження виробничих функцій, динамічне програмування.

Матеріали прогнозів використовують при виборі варіанта створення нової продук­ції підприємства.

2.* Продуктово-тематичне планування є важливою складовою планування створення нової продукції підприємства. Воно потрібне для визначення напрямів і пропорцій науково-технічного розвитку підприємства, формування тематики НДіДРК, струк­тури перспективної виробничої програми випуску нової продукції.

У самостійних науково-дослідницьких установах (НДУ) й конструкторських бюро (КБ) продуктово-тематичне планування спрямоване на формування тематичного плану, що містить перелік НДіДКР та інноваційних проектів перспективного роз­витку підприємства. У процесі тематичного планування формується тематика НДР, визначаються виконавці, строки та кошторисна вартість робіт.

На підприємствах, що реалізують завершальні стадії інноваційного процесу, про­дуктово-тематичне планування полягає у створенні продуктово-ринкового порт­феля підприємства і формуванні його виробничої програми. Виробнича програма підприємства визначає номенклатуру й обсяг виробництва нової продукції.

Продуктово-тематичне планування в НДУ, КБ і на підприємстві є складним та три­валим процесом вивчення інформації про стан внутрішнього й зовнішнього сере­довища підприємства. Це прерогатива вищого керівництва, однак у формуванні таких планів беруть участь багато підрозділів підприємства.

Розрізняють стратегічне та оперативне продуктово-тематичне планування. Стра­тегічні плани формують наукову й продуктову політику підприємства. Оператив­ні продуктово-тематичні плани забезпечують реалізацію стратегічних рішень на основі формування конкретного тематичного плану НДіДКР та виробничої програ­ми підприємства. За рівнем розроблення й реалізації продуктово-тематичне пла­нування охоплює все підприємство та його підрозділи.

Тематичні й виробничі плани підприємства конкретизуються за строками та вико­навцями у планах підрозділів. Продуктово-тематичне планування тісно пов'язуєть­ся з іншими плановими розрахунками підприємства: науково-технічним прогнозу­ванням, плануванням маркетингу, техніко-економічним плануванням, календарним плануванням.

Продуктово-тематичне планування — складний багаторівневий ітераційний про­цес, у якому беруть участь керівники, планові служби, аналітичні, дослідницькі та конструкторські підрозділи. Він має три основні стадії розрахунків:

/ формування продуктово-тематичних пропозицій;

/ оцінювання пропозицій і відбір тематики;

/ виконання плану.

Формування продуктово-тематичних пропозицій здійснюється для підготовки яко­мога більшої кількості інноваційних ідей щодо нової продукції. Основним джере­лом інноваційних пропозицій на цій стадії є маркетингові дослідження, результати науково-технічних прогнозів і перспективна продуктова політика підприємства.

Використання різноманітних прийомів пошуку інноваційних ідей дає змогу сфор­мувати велику кількість інноваційних пропозицій. Практика свідчить, що для вибо ру одного інноваційного продукту треба розглянути понад 300 різних пропозицій. Тому важливою стадією продуктово-тематичного планування є оцінювання пропо­зицій та відбір актуальної тематики НДР.

Аналіз пропозицій на першому етапі проводиться за узагальнюючим показником шляхом їх ранжування та нормативного обмеження за мінімально допустимим зна­ченням цього показника. На другому етапі за сукупністю критеріїв, що характери­зують науково-технічний рівень та стратегічну привабливість пропозицій, здійсню­ється їх подальший відбір.

Поетапний відбір дозволяє виявити перспективні пропозиції для оновлення про­дукції підприємства.

3.* Виконання тематичного плану забезпечується в процесі об'ємно-календарного планування (ОКП) шляхом послідовної деталізації завдань та їх доведення до конкретних виконавців у наукових, технічних і виробничих підрозділах. Об'ємно-календарне планування створення нової продукції базується на прогресивних фор­мах організації праці, раціональному розподілі кадрів, забезпеченості робочих місць необхідним інструментом і засобами обчислювальної техніки. Таке планування передбачає:

- збалансований розподіл обсягів робіт за підрозділами й виконавцями;

- визначення узгоджених строків виконання окремих робіт;

- раціональне завантаження наукового та виробничого обладнання. Формування ОКП здійснюється з урахуванням таких принципів:

1. Виконання всіх робіт, що передбачені проектом створення нової продукції, у строки, передбачені контрактами; чітке дотримання договірних строків переда­чі технічної документації та дослідного зразка замовнику.

2. Неперервне по можливості виконання робіт.

3. Рівномірне й повне завантаження виконавців і обладнання.

Перераховані основні принципи об'ємно-календарного планування створення но­вої продукції у реальних умовах часто вступають у протиріччя. Дотримання перелі­чених принципів передбачає використання спеціальних методів та прийомів ка­лендарного розподілу робіт, здійснення спеціальних розрахунків.

Відповідно до характеру цих розрахунків виділяються три стадії об'ємно-кален­дарного планування створення нової продукції:

• об'ємне;

• календарне;

• оперативне планування й регулювання виконання робіт.

Спочатку розглянемо загальну процедуру здійснення об'ємно-календарного пла­нування, а потім — зміст кожної із його складових.

На першій стадії підрозділи, що займаються техніко-економічним і календарним плануванням, визначають склад виконавців за завданнями тематичного плану, но­менклатуру та обсяги робіт для кожного виконавця, уточнюють ресурси кожного підрозділу-виконавця й розподіляють завдання між цими підрозділами відповідно до проміжків планового періоду. Таким чином, визначаються склад та обсяги робіт кожного підрозділу на плановий період.

На другій стадії об'ємно-календарного планування деталізується склад робіт за кожною темою, визначаються технологічна послідовність і строки їх виконання. Основне завдання на цій стадії полягає у побудові взаємопов'язаної системи ка­лендарних строків виконання робіт за всією сукупністю тем і завдань усіх виконав­ців. Важливим змістом робіт цієї стадії є детальне вивчення їх складу, логічної та технологічної послідовності виконання.

На третій стадії остаточно уточнюються планові завдання окремих підрозділів, помісячно розподіляються обсяги робіт та доводяться до конкретних виконавців. Опе­ративне планування здійснюється на рівні підприємства і всіх сторонніх учасників проекту створення нової продукції, а також на рівні підрозділів й окремих виконав­ців. При здійсненні планових розрахунків важливим є розроблення індивідуальних планів окремих виконавців шляхом точного формулювання завдань кожному конк­ретному виконавцеві на черговий місяць (тиждень) з урахуванням досягнутих ре­зультатів та кінцевої мети.

Значна частина розрахунків цієї стадії пов'язана з оперативним регулюванням процесу виконання плану: періодично оцінюється стан виконання плану, вияв­ляються причини відхилень та приймаються рішення щодо їх усунення.

Усі стадії взаємопов'язані єдиним циклом розрахунків, особливість яких визначає специфіку методів і рішень, а також форми планової документації.