Методика Сишора Опитувальник

І. Як би Ви оцінили свою приналежність до групи?

1. Почуваю себе часткою колективу (5).

2. Беру участь у більшості видів діяльності (4).

3. Беру участь в одних видах діяльності і не беру участі в інших (3).

4. Не відчуваю себе членом організації(2).

5. Живу та існую окремо від неї (1).

6. Не знаю, важко сказати (1).

II. Чи перейшли б Ви до іншої організації, якщо б у Вас була така можливість (без зміни інших умов)?

1. Так, дуже хотів би перейти (1).

2. Швидше перейшов би, ніж залишився (2)

3. Не бачу ніякої різниці (3).

4. Швидше всього залишився б у своїй організації (4).

5. Дуже хотів би залишитись у своїй організації (5).

6. Не знаю, важко сказати (1).

ІІІ. Які взаємостосунки між членами Вашої організації?

1. Кращі, ніж у більшості інших організацій (3)

2. Приблизно такі ж, як у більшості організацій (2).

3. Гірші, ніж у більшості організацій (1).

4. Не знаю (1).

IV. Які у Вас взаємостосунки з керівниками?

1. Кращі, ніж у більшості інших організацій (3).

2. Приблизно такі ж, як у більшості організацій (2).

3. Гірші, ніж у більшості організацій (1).

4. Не знаю (1).

V. Як ставляться до справи у Вашій організації?

1. Краще, ніж у більшості організацій (3).

2. Приблизно таке ж, як у більшості організацій (2).

3. Гірше, ніж у більшості організацій (1).

4. Не знаю (1).

Індекс групової згуртованості Сишора розраховується за формулою

І^СШ = ,

де _В — сума балів, що набрали всі учасники опитування, n — кількість членів організації, що брали участь в експерименті.

Що вище індекс Сишора, то згуртованіша організація.

Організація як соціальна група не є застиглим утворенням, вона створюється і розвивається. Розвиток групи йде від дифузної групи через асоціацію до каманди (колективу).

К.Аджаріс виділяє такі стадії розвитку групи:

			група працездатна і з великим бажанням працювати
		група сприйнятлива і частково працездатна
	група сприйнятлива, але непрацездатна
група непрацездатна, без бажан­ня працювати

Рис. 2. 6. Схема стадій розвитку групи (за К. Аджарісом)

Завдання комунікаційного менеджменту — подолати непрацездатність і небажання працювати, що панує у групі на найнижчому щаблі розвитку і допомогти групі піднятися на найвищий щабель. У цьому процесі суттєву роль грає стиль керівництва. Кожен рівень розвитку групи потребує відповідного стилю керівництва: що нижчий ступінь зрілості має група, то більше тиску влади вона потребує.

	Рівень розвитку групи			Стилі керівництва
зрі­лість	Працездатна і з великим бажанням працювати Сприйнятлива і частково працездатна Сприйнятлива, але непрацездатна Непрацездатна і без бажання працювати	активність дії	сила дії	Передача повноважень Участь в прийнятті рішень Розподіл і стимулювання Вказівки, тиск

Рис. 2.7. Типи керівництва, якого потребують групи різних рівнів розвитку

Отже, як бачимо зі схеми на Рис. 2.7. , група низького рівня розвитку, а відтак непрацездатна і з низькою мотивацією до роботи, потребує тиску, наказів, постійного контролю. Група, яку Аджаріс характеризує як «сприйнятливу, але ще не працездатну» зі слабкою мотивацією до роботи, потребує чіткого розподілу обов’язків та дієвого стимулювання. Група частково працездатна, члени якої більш менш свідомо визначилися в плані мотивації до ефективної діяльності може брати участь в прийнятті рішень. Ефективній, працездатній, потужній команді, членам якої притаманно свідоме бажання працювати, можна довірити керувати процесом самостійно, передати повноваження і обмежитися лише традиційними звітами.