Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Індивідуальна робота З кримінального права на тему:

«Вплив стану сп’яніння на відповідальність»

Виконав: студент 2 курсу 4 факультету 13 групи КасянчукС.В. Перевірив: Гродецький. Ю.В

Харків-2012

План

1. Питання осудності осіб,які знаходяться в стані сп’яніння.

2. Призначення покарання для осіб які вчинили злочин у стані сп’яніння.

3.Тяжкі психічні захворювання які виникають внаслідок алкоголізму, та їх значення для кримінальної відповідальності.

4. Використана література.

Вступ

Питання впливу стану сп’яніння на відповідальність особи яка вчинила злочин є досить актуальним сьогодні. Норма про відповідальність за злочин, вчинений в стані сп'яніння, майже не змінилась порівняно з колишнім законодавством. Стаття 21 КК України передбачає, що особа, яка вчинила злочин у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відповідальності. Більше того, згідно з п 13 ч. 1 ст. 67 КК України, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, є обставиною, яку суд може визнати такою, що обтяжує покарання.

В ст. 14 КК України 1960 року зазначалося, що особа яка перебувала в стані сп’яніння під час вчинення злочину не звільняється від відповідальності. По суті теж саме вказано в ст. 21 діючого КК України, а саме формулювання "не звільняється від відповідальності" замінено на "підлягає кримінальній відповідальності".

У науці кримінального права питання про відповідальність осіб, що вчинили суспільно небезпечне діяння в стані сп'яніння, традиційно пов'язується з проблемою осудності - неосудності. Відомо, що алкоголь, діючи на центральну нервову систему, уражує свідомість та волю людини. Внаслідок порушення мислення і послаблення самоконтролю поведінка людини, що перебуває в стані сп'яніння, помітно відрізняється від поведінки тієї ж людини, яка в такому стані не перебуває. Очевидним є той факт, що значна кількість злочинів не вчинювалася б взагалі, якщо б злочинці не були у стані сп'яніння.

Очевидно, ця норма включена до КК України з загально-профілактичною, виховною, метою. Поблажливе ставлення до стану сп'яніння, що складалось віками, як до певного вибачливого фактора, не змогла подолати навіть багаторічна практика застосування КК України 1960 року, який відносив сп'яніння до обтяжуючих покарання обставин.

Даний стан розглядається суддями в двох аспектах які впливають на призначення покарання та осудність. За загальним правилом особи, які вчинили протиправні дії у стані патологічного сп'яніння, визнаються неосудними. Скоєння злочину в стані сп'яніння розцінюється як обтяжлива обставина. Суд може не визнати скоєння злочину в стані сп'яніння обтяжливою обставиною, якщо винний був доведений до такого стану проти його волі.

1.Питання осудності осіб,які знаходяться в стані сп’яніння.

У науці кримінального права питання про відповідальність осіб, що вчинили суспільно небезпечне діяння в стані сп'яніння, традиційно пов'язується з проблемою осудності - неосудності. У статті 21 КК України зазначено : "Особа, яка вчинила злочин у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відповідальності". Таким чином, за загальним правилом, стан сп'яніння незалежно від його ступеня не звільняє особу від кримінальної відповідальності. Така позиція закону має принципово важливе значення для профілактики і попередження злочинів, що вчиняються у стані сп'яніння.

Відомо, що алкоголь, діючи на центральну нервову систему, уражує свідомість та волю людини. Внаслідок порушення мислення і послаблення самоконтролю поведінка людини, що перебуває в стані сп'яніння, помітно відрізняється від поведінки тієї ж людини, яка в такому стані не перебуває. Очевидним є той факт, що значна кількість злочинів не вчинювалася б взагалі, якщо б злочинці не були у стані сп'яніння.

При цьому стан сп'яніння сприяє прояву антисуспільних поглядів і звичок. Систематичне зловживання алкогольними напоями, наркотичними засобами або іншими одурманюючими речовинами призводить до загальної деградації особистості. Деякі особи, які вчинили злочин в стані сп'яніння, посилаються на те, що не усвідомлювали значення своїх дій, не могли керувати ними, нічого не пам'ятають про те, що сталось.

Однак стан сп'яніння не може бути підставою для звільнення від кримінальної відповідальності. Обґрунтування кримінальної відповідальності за дії, вчиненні в стані сп'яніння, наука кримінального права бачить перш за все у відсутності медичного критерію неосудності. Від хворобливих станів психіки, що обумовлюють як неосудність стан загального сп'яніння, відрізняється двома суттєвими особливостями: по-перше, в сп'яніння людина призводить себе свідомо, і по-друге, загальне алкогольне сп'яніння не пов'язано з галюцинаціями, обманом слуху, зору і неправильним сприйняттям оточення. В основі сприйняття ситуації людиною у стані сп'яніння перебувають факти реальної дійсності, а не хворобливі переживання, як у психічно хворого. З точки зору медицини сп'яніння хоча й викликає порушення психічної діяльності, але не є хворобливим станом психіки.

У стані сп'яніння, як правило, відсутній психологічний критерій осудності. Порушення психічних процесів не призводить до повної втрати контролю свідомості і можливості керувати своїми діями. Неадекватність, алогічність вчинків, відсутність мотивів, малозначність або взагалі відсутність приводу до злочину, не виправдана тяжкість або цинізм - все це зайвий раз говорить про наявність психологічного критерію. Психологічний критерій відсутній, оскільки суб'єкт не втратив зв'язок з діяльністю, усвідомлював свої вчинки і міг певною мірою їх коригувати.

На відміну від суспільно небезпечних дій психічно хворих, злочинні дії особи яка перебуває в стані сп'яніння, при недостатній мотивації пов'язані з певними зовнішніми приводами. Навіть у хаотичних агресивних діях людини, що перебуває в стані сп'яніння, стосовно випадкових людей вбачається усвідомлений вияв жорстокості, нехтування думкою оточення і нормами поведінки в суспільстві.

У ряді випадків при вчиненні злочину в стані простого фізіологічного сп'яніння здатність людини усвідомлювати свої дії і керувати ними лише послаблюється. Приклади фактичної осудності осіб, які перебувають в стані сп'яніння, що інколи наводять в юридичній літературі, або висувають на перший план невиправдану жорстокість і відсутність будь-яких мотивів злочинів, або викликають сумнів, чи не було в даному випадку хворобливого розладу психіки на ґрунті сп'яніння.

Стан простого фізіологічного сп'яніння необхідно відрізняти від психічних розладів, пов'язаних зі сп'янінням, або таких, що виникають на їх тлі. Одним із таких порушень є патологічне сп'яніння, що являє собою не лише тяжку ступінь сп'яніння, а якісно відрізняється від фізіологічного сп'яніння хворобливим станом, що виникає через вживання алкоголю.

З точки зору медицини, процес алкогольного сп’яніння розглядається наступним чином. Глибина гострого алкогольного отруєння і швидкість його розвитку залежать від дози, концентрації алкоголю у крові, віку, статі, соматичного і псих, стану людини та інших факторів. Виділяють алкогольне сп’яніння звичайне (типове), нетипове і патологічне. Звичайне є найчастішим виявом гострого отруєння алкоголем. Нетипове — стан, при якому (порівняно з типовим сп'янінням) відбувається надто різке посилення чи послаблення різних розладів, порушується послідовність їх розвитку, виникають симптоми, не характерні для звичайного. Нетипове виникає, як правило, на патологічному ґрунті (психопатії, олігофренії, різних псих, захворювань, органічних уражень головного мозку), а також при одночасному вживанні алкоголю і ліків, недосипанні, недоїданні, перевтомі, психічних травмах. Патологічне сп'яніння — надто гострий короткочасний психічний стан, що виникає при вживанні малої чи середньої дози алкоголю. Характеризується раптовим потьмаренням свідомості, галюцинаторними та маячними переживаннями з руйнівними або агресивними діями. Закінчується раптовим сном з наступною повною чи частковою амнезією. Вважається, що при алкогольному сп’янінні (за винятком патологічного) зберігається здатність людини усвідомлювати свої дії і свідомо керувати ними, хоча і в дещо обмеженому вигляді. Це дозволяє суддям визнавати таких осіб осудними. При патологічному сп'янінні зазначена здатність втрачається. Тому особи, які вчинили протиправні дії у стані патологічного сп'яніння, визнаються неосудними. Скоєння злочину в стані сп'яніння розцінюється як обтяжлива обставина. Суд може не визнати скоєння злочину в стані сп'яніння обтяжливою обставиною, якщо винний був доведений до такого стану проти його волі.