56. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні

Україна гарантує громадянам республіки незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення.

Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах.

При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, держава виходить з того, що вони є невід'ємною частиною загальновизнаних прав людини.

Громадяни України всіх національностей зобов'язані дотримувати Конституції та законів України, оберігати її державний суверенітет і територіальну цілісність, поважати мови, культури,

традиції, звичаї, релігійну самобутність українського народу та всіх національних меншин.

До національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Відносини, які виникають з приводу реалізації громадянами України прав і свобод, пов'язаних з їх належністю до національних меншин, регулюються Конституцією України, цим Законом, прийнятими на їх підставі іншими законодавчими актами, а також міжнародними договорами України.

У Верховній Раді України, в разі необхідності - в місцевих Радах народних депутатів, діють постійні комісії з питань міжнаціональних відносин. В місцевих органах державної виконавчої

влади можуть створюватися відповідні структурні підрозділи.

При місцевих Радах народних депутатів можуть утворюватися і функціонувати на громадських засадах дорадчі органи з представників національних меншин. Порядок формування цих органів визначається відповідними Радами народних депутатів.

Центральним органом державної виконавчої влади у сфері міжнаціональних відносин є Міністерство у справах національностей України. При Міністерстві функціонує як дорадчий орган Рада представників громадських об'єднань національних меншин України.

Держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Пам'ятки історії і культури національних меншин на території України охороняються законом.

Держава вживає заходів для підготовки педагогічних, культурно-просвітницьких та інших національних кадрів через мережу навчальних закладів. Державні органи на основі міждержавних угод сприяють національним меншинам у підготовці спеціалістів в інших країнах.

У роботі державних органів, громадських об'єднань, а також підприємств, установ і організацій, розташованих у місцях, де більшість населення становить певна національна меншина, може використовуватися її мова поряд з державною українською мовою.

Громадяни України, які належать до національних меншин, мають право відповідно обиратися або призначатися на рівних засадах на будь-які посади до органів законодавчої,

виконавчої, судової влади, місцевого і регіонального самоврядування, в армії, на підприємствах, в установах і організаціях.

Держава гарантує національним меншинам право на збереження життєвого середовища у місцях їх історичного й сучасного розселення. Питання про повернення на територію України

представників депортованих народів вирішуються відповідними законодавчими актами та договорами України з іншими державами.

Громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність.

Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Кожний громадянин України має право на національні прізвище, ім'я та по батькові.

Громадяни мають право у встановленому порядку відновлювати свої національні прізвище, ім'я та по батькові.

Громадяни, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати "по батькові", мають право записувати в паспорті лише ім'я та прізвище, а у свідоцтві про народження - ім'я батька і матері.

Громадяни, які належать до національних меншин, вільні у виборі обсягу і форм здійснення прав, що надаються їм чинним законодавством, і реалізують їх особисто, а також через

відповідні державні органи та створювані громадські об'єднання.

Участь або неучасть громадянина України, який належить до національної меншини, у громадському об'єднанні національної меншини не може служити підставою для обмеження його прав.

Державні органи сприяють діяльності національних громадських об'єднань, які діють відповідно до чинного законодавства.

Національні громадські об'єднання мають право висувати своїх кандидатів у депутати на виборах органів державної влади відповідно до Конституції України, законів про вибори народних депутатів України і депутатів місцевих Рад народних депутатів.

Громадяни, які належать до національних меншин, національні громадські об'єднання мають право у встановленому в Україні порядку вільно встановлювати і підтримувати зв'язки з

особами своєї національності та їх громадськими об'єднаннями за межами України, одержувати від них допомогу для задоволення мовних, культурних, духовних потреб, брати участь у діяльності міжнародних неурядових організацій.

У державному бюджеті України передбачаються спеціальні асигнування для розвитку національних меншин.

Україна сприяє розвиткові міжнародного співробітництва у забезпеченні й захисті прав та інтересів національних меншин, зокрема шляхом укладання й реалізації багатосторонніх і двосторонніх договорів у цій сфері.

Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою забороняється й карається законом.

Якщо міжнародним договором України встановлено інші положення ніж ті, які містяться в законодавстві України про національні меншини, то застосовуються положення міжнародного

договору.

63-64. Конституційно-правовий статус фракції ВРУ

Народні депутати можуть добровільно об’єднуватися на партійній основі у депутатські фракції та на позапартійній основі у депутатські групи (у Верховній Р аді України не створюються у зв'язку

з переходом на пропорційну виборчу систему). Д епутатські групи, сформовані на основі партійної належності депутатів, називаються депутатськими фракціями. Д о складу депутатської фракції можуть входити й позапартійні депутати, які підтримують програмні документи відповідної партії. Д епутатські групи, сформовані на позапартійній основі, об’єднують депутатів, які поділяють однакові або схожі погляди з питань державного і соціально-економічного розвитку. Відповідно до Р егламенту Верховної Р ади зареєстровані депутатські групи (фракції) користуються правами:

 на пропорційне (виходячи з кількості їх членів) представництво в усіх органах Верховної Р ади України та офіційних парламентських делегаціях;

 на виступ свого представника з усіх питань порядку денного на парламентських засіданнях;

 депутатська група (фракція), з ініціативи якої розглядається питання, має право на виступ свого представника після припинення обговорення на засіданнях Верховної Р ади та її органів.

У формуванні депутатських груп (фракцій) мають бути дотримані певні загальні вимоги, а саме:

а) чисельність групи (фракції) не може бути меншою від 15 депутатів;

б) депутатські групи не можуть формуватися для захисту приватних, комерційних, місцевих, професійних чи релігійних інтересів;

в) депутат не може входити до складу більш як однієї зареєстрованої депутатської групи (фракції). Г олова Верховної Р ади України і його заступники не входять до складу жодної депутатської групи (фракції);

г) назва депутатської фракції має збігатися з назвою відповідної партії. У разі, коли депутатська фракція об’єднує депутатів з кількох партій, її назва повинна містити назви всіх цих партій.

Депутатські групи (фракції) реєструються в А параті Верховної Ради.

Формування депутатських фракцій має свої особливості. Д епутатські фракції формуються на першій сесії Верховної Р ади нового скликання до розгляду питань про обрання Г олови Верховної Р ади та створення парламентських органів. Я кщо цього не відбулося, головуючий на пленарному засіданні оголошує перерву для їх формування.

Депутатські фракції формуються на партійній основі народними депутатами, обраними за списком політичних партій (виборчих блоків політичних партій), які за результатами виборів отримали депутатські мандати. П ри цьому одна політична партія (виборчий блок політичних партій) має право сформувати у Верховній Р аді лише одну депутатську фракцію.

Мінімальна кількість народних депутатів для формування депутатської фракції має становити не менше ніж 15 народних депутатів. Народний депутат може входити до складу лише депутатської

фракції політичної партії (виборчого блоку політичних партій), за виборчим списком якої його обрано. У разі невходження народного депутата, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата зі складу такої фракції його повноваження припиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної

політичної партії (виборчого блоку політичних партій) з дня прийняття такого рішення.

Народний депутат має право бути членом лише однієї зареєстрованої депутатської фракції (групи). Народний депутат має право вільно вийти зі складу депутатської фракції (групи). Народний депутат може не входити до жодної зареєстрованої депутатської фракції чи депутатської групи.

Народний депутат як член депутатської фракції (групи) має право:

 обирати та бути обраним до керівних органів депутатської фракції (групи);

 брати участь у затвердженні П оложення про депутатську фракцію (групу);

 пропонувати питання для розгляду депутатською фракцією (групою);

 вносити пропозиції до питань, які розглядаються на засіданні депутатської фракції (групи), виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій;

 брати участь в обговоренні будь-якого питання, яке розглядається на засіданні депутатської фракції (групи).

Народний депутат, якого виключено зі складу депутатської фракції, є позафракційним.

Кожна депутатська фракція реєструється в апараті Верховної Ради. Умовою реєстрації є надходження до апарату парламенту підписаного особисто кожним народним депутатом, який увійшов до складу депутатської фракції, письмового повідомлення про сформування депутатської фракції, у якому зазначаються назва депутатської фракції, її персональний склад та партійна належність членів депутатської фракції, а також прізвища голови депутатської фракції та його

заступників з розрахунку не більше одного на 15 членів депутатської фракції. П овна та скорочена назва депутатської фракції має збігатися з назвою відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій).

Після відповідного оформлення матеріалів про утворення депутатської фракції головуючий на пленарному засіданні інформує народних депутатів про реєстрацію такої депутатської фракції, її кількісний склад, голову депутатської фракції та його заступників.

Інформаційні матеріали про депутатську фракцію після її реєстрації надаються народним депутатам. У такому ж порядку повідомляється про зміни в складі депутатських фракцій.

Про вступ або вихід зі складу зареєстрованої депутатської фракції народний депутат повідомляє письмово головуючого на пленарному засіданні. П исьмове повідомлення народного депутата про входження до тієї чи іншої депутатської фракції погоджується з головою цієї фракції. П овідомлення про виключення зі складу депутатської фракції робить головуючий на пленарному засіданні за поданням голови фракції.

Депутатська фракція, склад якої стає меншим від необхідної мінімальної кількості народних депутатів, встановленої законом, через 15 днів після дня настання такого факту оголошується Головою Верховної Ради України розпущеною.