48. Конституційно – правовий статус арк.

Стаття 134. Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Коментована стаття встановлює принципові засади конституційного статусу Автономної Республіки Крим як складової частини України і межі її повноваження. Ця стаття має особливе значення для визначення конституційного статусу Автономної Республіки Крим, оскільки закріплює її специфічне правове положення як адміністративно-територіальної одиниці в складі унітарної держави і визначає, що повноваження Автономної Республіки Крим безпосередньо встановлюються Конституцією України. Тим самим наголошується, що, вирішуючи питання, віднесені до компетенції Автономної Республіки Крим, автономія не може вийти за межі повноважень, визначених для неї в Основному Законі України. В інших статтях розділу X Конституції України більш детально розкривається конституційний статус Автономної Республіки Крим (див. коментар до статей 135-139 Конституції). У цих статтях визначається коло тих повноважень, в межах яких Автономна Республіка Крим діє самостійно, закріплюється система і порядок формування та діяльності Верховної Ради АРК і Кабінету міністрів АРК, предмет і характер нормативно-правових актів, які вони приймають, основи правового статусу Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим.

Термін автономія у його найзагальнішому значенні в конституційному праві використовується для характеристики певного ступеня самостійності органів, організацій, національних, територіальних та інших спільнот у вирішенні питань їх життєдіяльності. Автономія характеризує відносини між центральними і місцевими органами влади у зв'язку з розподілом між ними компетенції. Автономія – це передбачена конституційним законодавством специфічна організація територіальних одиниць в унітарній державі. Вона може бути територіальною або державною. Територіальна автономія – це самоврядування певної частини території, держави, тобто її право, а точніше, право громадян, що проживають на цій території, та органів, які вони обирають, самостійно вирішувати окремі питання організації і здійснення влади в межах повноважень, встановлених конституцією та законами держави. При цьому територіальна автономія може надаватися окремій частині території держави, в нашому випадку – Автономній Республіці Крим. Державна ж автономія має відповідні ознаки державності. Це насамперед створення у складі відповідної держави органів, які мають право видавати закони з питань місцевого значення. У такій автономії створюється парламент, який має суттєві повноваження, є орган виконавчої влади, а інколи й своя Конституція, громадянство, інші атрибути державності. Адміністративна автономія є територіальною одиницею держави, органи якої не наділені правом видавати закони, їх представницький орган не є парламентом.

17 березня 1995 р. Верховна Рада України скасувала кримську Конституцію і ухвалила в новій редакції Закон України «Про Автономну Республіку Крим», який суттєво змінив її повноваження, а головне згідно з цим Законом Конституція АРК мала затверджуватися Верховною Радою України. У цьому Законі встановлювалося, що Автономна Республіка Крим є адміністративно-територіальною автономією у складі України, що АРК самостійно вирішує питання, віднесені до її відання Конституцією України, цим Законом та іншими законами і Конституцією Автономної Республіки Крим. Визначалося, що Конституція АРК, зміни і доповнення до неї приймаються Верховною Радою АРК і вступають в дію після затвердження їх Верховною Радою України. Закріплювалося принципове положення, що Конституція АРК є органічною частиною законодавства України і не може суперечити Конституції України.

Україна згідно зі ст. 2 Конституції є унітарною державою. Тому визначення правового статусу Автономної Республіки Крим як територіальної автономії є виваженим з точки зору світової практики конституційно-правової регламентації статусу таких територіальних утворень. Незважаючи на наявність окремих атрибутів державності у Автономній Республіці Крим (назва – Республіка, символи – герб, прапор, Конституція), Автономна Республіка Крим згідно з Конституцією України не може бути віднесена за своїми найважливішими ознаками до типу державної автономії. Вона не має парламенту, оскільки згідно з п. З ст. 1 Конституції Автономної Республіки Крим Верховна Рада АРК є представницьким органом Автономної Республіки Крим і здійснює представницькі, нормотворчі, контрольні функції та повноваження в межах своєї компетенції. Конституція України (ст. 136) також встановлює, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим є представницьким органом Автономної Республіки Крим. Але цей представницький орган АРК не є законодавчим органом, оскільки згідно зі ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Верховна Рада Автономної Республіки Крим має право приймати акти тільки у формі рішень і постанов, а не законів. Конституція України (див. коментар до ст. 137) встановлює перелік питань, з яких Автономна Республіка Крим здійснює нормативне регулювання по відповідним питанням сільського господарства, лісів, меліорації і кар'єрів, громадських робіт, ремесел та промислів тощо.

Автономна Республіка Крим має свій специфічний конституційно-правовий статус, який відрізняється, наприклад, від статусу області. Це виявляється насамперед у гарантіях Автономної Республіки Крим. Так, органи державної влади України при прийнятті рішень, що стосуються АРК, враховують специфіку правового статусу автономії. Органи влади Автономної Республіки Крим мають більш широкі можливості нормативної регламентації відповідних питань автономії, аніж обласні. Важливою гарантією стабільності правового статусу Автономної Республіки Крим є те, що змінити Конституцію АРК має право тільки Верховна Рада України. Функ ціонування Автономної Республіки Крим як суб'єкта державно-правових відносин адміністративно-територіальної автономії в складі України забезпечується комплексом правових, організаційних, фінансових, майнових та інших гарантій і ресурсів.

Це дає можливість органам влади автономії вирішувати відповідні проблеми Криму з урахуванням місцевих і загальнодержавних інтересів. Функціонування органів влади АРК, органів місцевого самоврядування базується на ґрунтовній правовій базі. Це не тільки норми Конституції України і Конституції Автономної Республіки Крим, а й деякі закони, які безпосередньо присвячені функціонуванню суспільних відносин в АРК, правовому статусу деяких органів автономії. Це насамперед Закон України від 12 лютого 1998 р. «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим», Закон України від 10 лютого 1998 р. «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим».

Специфіка правового статусу Автономної Республіки Крим-полягає також у тому, що згідно зі ст. 139 Конституції України в АРК діє Представництво Президента України, статус якого визначається Законом України від 2 березня 2000 р. «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим» (див. коментар до ст. 139 Конституції України).

Конституційно-правове закріплення правового статусу Автономної Республіки Крим у Конституції України не є ідеальним. Нерідко виникають ситуації, коли органи влади автономії виходять за межі конституційно-правового поля. Тому актуальною є проблема забезпечення конституційної законності в державно-правових зв'язках між центральними органами державної влади України і органами влади Автономної Республіки Крим. Ці питання вирішуються на основі чинної Конституції і законів України з урахуванням специфіки правового положення Автономної Республіки Крим. У компетенційних спорах між органами влади України і АРК останнє слово належить Конституційному Суду України, його правовій позиції.

+ ст. 135 – 139 К України