Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
скф 3.7-2006.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
09.09.2019
Размер:
89.6 Кб
Скачать

IV. Роздільна здатність.

Роздільна здатність - спроможність об’єктива відтворювати окремо дрібніші деталі об’єкту. Роздільна здатність R виражається кількістю ліній у міліметрі. Репродукційні об’єктиви мають здатність, що дорівнює 150-200 лін/мм. У центрі об’єктиву R, як правило більше, ніж по краях.

Оцінювати фотографічні якості об’єктива і його здатність для тих або інших цілей необхідно за сукупністю усіх характеристик - фокусною відстаню, світлосилою, полем зображення об'єктива, розподільною здатністю. Практично усі об'єктиви мають якісь недоліки, в першу чергу зв'язані з нерізкістю зображення.

Основними недоліками об’єктивів є :

  1. сферична аберація (промені світла при проходженні через об’єктив збираються не в точці головного фокуса, а в різних точках - нерізкість зображення);

  2. хроматична аберація (промені світла при проходженні через об’єктив розподіляються на складові частини спектра і по виході не збираються в одному фокусі - нерізкість);

  3. кривизна поля зображення (коли об’єктив дає різке зображення не на площині, а на сферичній поверхні - нерізкість);

  4. астигматизм (відсутність одночасної різкості горизонтальних і вертикальних ліній);

  5. дисторсія (викривлення прямих ліній на краях поля зображення- бочкоутворена і подушкоутворена);

  6. кома (крайні контури розпливаються, а точки-у вигляді ком).

При виготовленні об’єктивів більшість перерахованих недоліків усувається підбором лінз. В залежності від ступеня усування цих недоліків об’єктиви, як правило, поділяють на групи : апланати, анастигмати, апохромати.

У апланатів усуненні сферична аберація, кома, дисторсія і частково хроматична аберація- для репродукційних цілей непридатні.

У анастигматів усуненні майже усі, за винятком хроматичної аберації -для репродукційних робіт з однокольорових оригіналів.

Апохромати придатні для репродукційних робіт усіх видів.

Негативний вплив аберацій знижується із зменшенням діючого отвору об’єктива. Змінення діючого отвору можна зробити використанням діафрагм.

Діафрагма - це пристрій, який обмежує площу діючого отвору об’єктива.

Використання діафрагм дозволяє регулювати величину площі пучка світла, що проходить через об’єктив до світлочутливого шару; компенсувати помилки наведення на фокус, тому що при діафрагмуванні різкість зображення звеличується; зменшувати негативний вплив аберацій. Але із зменшенням діафрагми значно зменшується світлосила об’єктива і збільшується вплив дифракції. В практиці використовують два вида діафрагми : ірисові та вставні. Показую зразки діафрагм.

.

Друге питання. Світлофільтри і растри - 20 хв

При фотографуванні кольорового оригіналу застосовуються світлофільтри.

Світлофільтром називається напівпрозоре середовище, вибірково поглинаюче світло (тобто пропускаючи крізь себе тільки визначений колір спектру).

За допомогою світлофільтрів отримують зображення на негативі, відповідаюче ділянкам оригіналу, виділеним яким-небудь певним кольором.

Світлофільтри класифікуються за спектральною характеристикою і за конструкцією:

  • монохроматичні (повинні виділяти (пропускати) промені тільки однієї довжини хвилі - їх застосовують для наукових цілей);

  • субстрактивні(поглинають промені світла однієї, вузької частини спектра - застосовують як вирівнювальні в кольоровому друці на фотопапір);

  • компенсаційні (пропускають усі промені спектра, змінюючи спектральний склад світла - застосовують як компенсуючі промені, які не відповідають зоровому сприйманню);

  • селективні (зворотні субтрактивним - застосовують для кольоророзподільної зйомки та для фотодруку в кольоровій фотографії).

Світлофільтри можуть бути рідинні та тверді.

Рідинні являють собою пофотоапаратрбований розчин, налитий в скляну кювету з плоскопаралельними стінками. Працювати з ними незручно, тому в більшості випадків застосовують тверді світлофільтри, які можуть бути скляні і плівочні.

Скляні - скло, пофотоапаратрбоване в масі з стійкими мінеральними барвниками. Плівочні - пофотоапаратрбований органічними барвниками целулоїд або інша пластмаса.

Плоский друк, а більшість картографічних документів друкують цим видом друку, не може передати поступовність переходів напівтонів. Тому напівтоновий оригінал необхідно зробити штриховим, іншими словами перетворити напівтонове зображення в штрихове з використанням растра.

Растри бувають проекційні і контактні.

Проекційний растр уявляє собою дві скляні пластини з награвованими і пофотоапаратрбованими в чорний колір паралельними лініями і склеєні під кутом 90°. Таким чином отримується сітка. Якщо провести фотографію через растр, то на відстані 25 см такий фотовідбиток дає ефект напівтонів, тобто растрові точки зливаються в одне безперервне зображення. Проекційні растри встановлюють при фотографуванні перед зйомочним матеріалом на растровій відстані "r ".

Існує залежність між " r ", " а " - стороною прозрачної чарунки растра, " D " - діаметром діафрагми та " R " - відстаню від об’єктива до світлочутливого шару. Залежність між ними виражається відношенням :

D/a = R/r => r = a x R/ D

Практично підібрано, що r = 64а.

Напівтоновий контактний растр являє собою напівтонову копію проекційного растру, виготовлену на тонкій плівці. Тут растрова точка має напівтонову структуру, з максимальною густиною у центрі, яка постійно зменшується до країв. Відстань між центром точок однакова.

Напівтоновий контактний растр відрізняється від проекційного:

  1. Тим, що оптична щільність растрових точок не постійна, тобто змінюється від повної прозорості до повної непрозорості в центрі точки.

  2. Напівтоновий контактний растр використовується в контакті з світлочутливим шаром (тобто їх поверхні доторкаються).

  3. Напівтоновий контактний растр виготовляють на плівці.

Растри виготовляють з різною частотою непрозорих ліній в одному сантиметрі.

Частота ліній растра називається лінеатурою растра.

Лінеатури проекційного і контактного растрів співпадають. В практиці репродукційних робіт використовують растри від 24 до 120 ліній.

Растри за лінеатурою поділяються на :

  • великі (24, 30, 34 лін/см);

  • середні (40, 48, 54 лін/см);

  • дрібні (60, 70, 80, 90, 100, 110, 120 лін/см).

Чим більше частота ліній растра,тим меншої величини створюються точки і зображення отримується більш "пропрацьованим".

Контактні растри використовують у безпосередньому контакті із зйомочним матеріалом. При виконанні репродукційних робіт необхідно мати комплект растрів різного роду, однак усі вони повинні зберігатися у дерев’яних футлярах, перед роботою промиватися спиртом і протиратися фланелю.

Третє питання. Джерела освітлення - 15 хв

Для фотографування використовуються різні джерела освітлення. До них пред’являються вимоги :

-повинні мати достатньо велику силу світла (через малу світлочутливість фотоматеріалу);

-рівномірність освітлення;

-відсутність значних коливань під час експонування;

-відсутність великого теплового випромінення (тепло впливає на об’єктив -клей між лінзами випаровується, може зповсти емульсія на фотоматеріалі);

-зручність і простота обслуговування;

-економічність;

-вимоги, що пред’являються до кольрової температури.

При виборі джерела світла велика увага приділяється визначенню показників світлового потоку Ф і спектрального потоку Ф ().

Для джерел світла з безперервним спектром світловий потік визначається за формулою :

Ф = S Ф ( ) d

Ефективність дії джерел світла знаходиться в залежності від спектральної світлочутливості фотоматеріалу і визначається актенічністю а.

Актенічність джерел світла з безперервним спектром визначається рівнянням :

а = S E ( ) S ( ) d

де E -розподіл однохвильових випромінювань за спектром.

S -спектральна характеристика фотоматеріалу.

Вибір джерела освітлення залежить від самого оригіналу і спектральної чутливості фотоматеріалу. Тому як джерела освітлення використовуються дугові ліхтарі, ксенові лампи, газосвітлові лампи, люмінесцентні лампи, звичайні лампи накалювання, які випромінюють максимальну кількість блактино-фіолетових променів, які в основному і викликають фотохімічні зміни у світлочутливих речовинах.

Дугові ліхтарі використовують для копіювальних робіт. Світло в дуговому ліхтарі утворюється в результаті розряду між двома електродами (вугільними стержнями).

Вугільні стержні виготовляють з пилу вугілля- сажі, довжиною 160, 300-350мм, товщиною від 8 до 22 мм (в залежності від сили току). Складається з обмотки і фітіля. При роботі дугових ліхтарів температура дуги, що світиться, доходить до 4000. Дуговий ліхтар під час роботи споживає до 2кВт електроенергії за годину. Але в нього є недоліки : відкритий вогонь, копоть.

Типові представники дугових ліхтарів ДФ-1, ДФ-2.

Ксенонові лампи ДКСТ-2 000, ДКСТ-5 000.

Люмінесцентні лампи вкриті люмінесцентними розчинами, що має здатність світитися під дією світла.

Звичайні лампи накалювання для репродукційних цілей малопридатні, через те що вони випромінюють більше жовтих, ніж блактно-фіолетових променів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]