7. Основні важелі управління природокористуванням та природоохоронними прцесами. Структура управління природокористування та функції мін природи.

Державне управління в царині охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради народних депутатів та їхні виконавчі й розпорядчі органи, а також спеціальні уповноважені на те державні органи з питань охорони природного середовища та використання природних ресурсів.Спеціально уповноваженими державними органами управління в царині охорони навколишнього середовища і використання природних ресурсів в Україні є Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки (скорочено Мінприроди). Ф-ції мін-ва природи:воно зд координацію всіх природоохоронних робіт в укр.,готує для кабміну пропозиції з питань охорони природи,готує ТЕРСКОПи,цільові програми,зд екол-ну експертизу.Має право заборонити буд-во,реконструкцію об»єутів госп-ння,проведення робіт з експлуатації прир рес.Його рішення є обов2язковими дя вик-ння всіма мін-ви,їх відомствами та підпр-ми.

До правових основ охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування належить система державних заходів: 1) правове регулювання, збереження й відновлення природних ресурсів; 2) державний і громадський контроль за виконанням вимог охорони природи і раціонального природокористування; 3) юридична відповідальність правопорушників. У загальному вигляді до механізму управління природокористуванням входять 5 важелів, які становлять єдине ціле і доповнюють один одного. До них належать: A. Державно-адміністративна система управління, регулювання і контролю за природокористуванням і природоохоронними процесами. До її складу входять: І. Органи загального державного управління; ІІ. Органи спеціального державного управління : ІІІ. Органи місцевого самоврядування : ІV. Органи громадського управління : B. Екологічне законодавство C. Економічні методи управління D. Преветивні методи управління E. Виховні методи управління

8. Механізм управління природокористуванням в Україні та його основні важелі.

Механізм господарювання у сфері природокористування та охорони навколишнього середовища являє собою систему заходів з управління, екологічного законодавства та економічного стимулювання, спрямовану на раціональне природокористування. У загальному вигляді до механізму управління природокористуванням входять 5 важелів, які становлять єдине ціле і доповнюють один одного. До них належать: A. Державно-адміністративна система управління, регулювання і контролю за природокористуванням і природоохоронними процесами. До її складу входять: І. Органи загального державного управління, а саме : ІІ. Органи спеціального державного управління : ІІІ. Органи місцевого самоврядування : ІV. Органи громадського управління : B. Екологічне законодавство C. Економічні методи управління D. Преветивні методи управління E. Виховні методи управління Економічні методи управління процесом природокористування є одним з найпоширеніших у світі. Це – платежі за ресурси та забруднення, надання пільг в оподаткуванні підприємств. До природоохоронних заходів належать усі види господарської діяльності, спрямовані на зниження й ліквідацію негативного антропогенного впливу на навколишнє середовище, збереження , поліпшення і раціональне використання природно – ресурсного потенціалу країни, а саме: 1) будівництво та експлуатація очисних, знешкоджувальних споруд та обладнання; 2) розвиток мало– і безвідходних технологічних процесів та виробництв; 3) розміщення підприємств і систем транспортних потоків з урахуванням екологічних вимог; 4) рекультивація земель; 5) заходи боротьби з ерозією ґрунтів; 6) заходи з охорони й відтворення флори та фауни; 7) охорона надр і раціональне використання мінеральних ресурсів.

9. Екологiчний монiторинг та його види Державний монiторинг природного середовища — система спостережень, збору, обробки, передачі та аналiзу iнф-ї про стан навк. середовища, яка дає оцiнку i прогнозує його змiни, розробляє рекомендацiї для його покращення. Залежно вiд призначенкя здiйснюсться загальний (стандартний), оперативний (кризовий) та фоновий (науковий) моніторинг. Загальний — спостереження на пунктах, об’єднаних в єдину iнформацiйно - технологiчну мережу, якi дають змогу прогнозувати стан довкiлля та розробляти управлiнськi рiшення. Оперативний - спостереження спецiальних показникiв, що визначені як джерела підвищеного екологічного ризику або в зонах надзвичайної екологiчної ситуацiї. Фоновий - спецiальний високоточний моніторинг який здійснюється за всiма складовими навколишнього середовища з метою дослідження мiграцiї забруднювальних речовин та реакцiї органiзмiв на забруднення. Екологічний моніторинг здійснюється на чотирьох рівнях: локальному - на території окремих об’єктів (підприємств), міст, ділянках ландшафтів. регіональному – в межах адміністративно-територіальних одиниць, на територіях економічних і природних регіонів. Здебільшого він отримує дані про забруднення атмосфери і водойм від міських і промислових контрольних станцій; національному – на території країни в цілому моніторинг означає статистичну обробку та аналіз даних про забруднення навколишнього середовища від регіональних систем, зі штучних супутників землі та космічних орбітальних станцій. глобальному. Глобальні системи моніторингу навколишнього середовища використовуються для досліджень і охорони природи та здійснюються на основі міжнародних угод у цій сфері. Ряд країн має мережу надземних станцій, на яких здійснюються безперервний відбір та аналіз проб на наявність в атмосфері забруднюючих речовин, СО2, СО, пилу, свинцю, радіонуклідів.

10. Екологічні проблеми атомних електростанцій. Атомна енергетика та виробництво ядерної зброї – два основні джерела радіаційного забруднення. Вони ведуть до утворення сотень радіоактивних елементів, що починають забруднювати харчові ланцюги. Важливою проблемою атомної енергетики є поховання радіоактивних відходів. Кожен реактор виробляє тисячі тонн таких відходів, деякі з них лишаються небезпечними впродовж 500 тис. Років. Кожна АЕС рано чи пізно сама перетворюється на радіоактивні відходи. Після цього її треба демонтувати і складові заховати, або ж поховати весь комплекс під тонами землі та бетону. Через існування великої кількості штучних та природних джерел іонізуючого випромінювання та в результаті Чорнобильської катастрофи в Україні склалася дуже тяжка радіоекологічна ситуація , яка обумовлює необхідність створити системи заходів радіаційного захисту населення та навколишнього середовища. Паливний енергетичний цикл АЕС передбачає добування уранової руди переробки цієї сировини на ядерне паливо, використання палива в ядерних реакторах, обробку і захоронення радіоактивних відходів. Усі складові цього циклу супроводжуються надзвичайно небезпечним забрудненням навколишнього середовища. Кількість радіоактивних відходів зростає на стадії збагачення уранової руди, з якої виготовляють спеціальні тепловиділяючі елементи, які надходять на діючу АЕС. Радіація має таку особливість: все, що стикається з радіоактивним матеріалом, саме стає радіоактивним. радіоактивні речовини потрібно десь захоронити на багато років, але надійних методів зберігання не існує.