70. Чиста конкуренція.

71. Монополістична конкуренція.

Характерні ознаки	Структури ринку
	Досконала конкуренція	Монополістична конкуренція	Олігополія	Чиста монополія
Кількість фірм, які виробляють продукт	Дуже велика кількість неза- лежних фірм	Багато фірм	Декілька фірм	Одна фірма
Тип продукту	Стандартизо-ваний; однорідні товари	Диференційова- ний залежно від ринків	Стандартизо-ваний або диференційо-ваний	Унікальний; не має близьких замінників
Умови входження на ринок	Дуже легкі, відсутні перешкоди	Відносно легкі	Обмежені, вимагають великих інвестицій	Блоковані
Контроль над Цінами	Відсутній; ціни визначає ринок	Обмежений	Обмежений взаємною залежністю; значний у разі таємної змови	Значний, інколи повний контроль
Нецінова конкуренція	Відсутня	Наголос на рекламу, торгові знаки, марки	Типова, особливо за диференціації продукту	Реклама зв'язку фірми з громадськими організаціями
Приклади	Сільське господарство; ринок цінних паперів	Роздрібна торгівля, вироб- ництво одягу, взуття	Сталеливарна, автомобільна, побутові електроприлади	Місцеві підприємства комунальних послуг

72. Світові ціни.

З теоретичної точки зору світові ціни є грошовим вираженням інтернаціональній вартості товарів, що реалізовуються на світовому товарному ринку. Інтернаціональна вартість – це суспільно необхідні витрати праці на виробництво товару при середньосвітових суспільно нормальних умовах виробництва і середньосвітовому рівні продуктивності і інтенсивності праці. Процес формування світових цін досить складний, і на практиці світовою називають ціну на певний вигляд сировини продукції, товару, на підставі якої реалізується значний об'єм цієї продукції (товарів) в міжнародній торгівлі з платежем у вільно конвертованій валюті. Світовими цінами вважаються:

реальні ціни крупних експортних або імпортних операцій, що здійснюються на провідних (основних) ринках даного вигляду сировини, продукції, товарів;

ціни, визнані на певний період часу організаціями, що відають міжнародною торгівлею;

ціни операцій, що носять регулярний характер на світовому товарному ринку;

середні значення цін на один і той же вигляд сировини, продукції, товарів, розраховані по операціях ринків різних країн.

Світові ціни обслуговують торгівельні операції між країнами і великими фірмами різних країн.

Ціни країн-експортерів визначають рівень світових цін по сировинних ресурсах, наприклад хутровина – ціни Лондонського і Санкт-петербурзького аукціону; пшениця – експортні ціни Канади; нафта – експортні ціни країн – членів ОПЕК; чай – ціни аукціонів Калькутти, Лондона; кольорові метали – ціни Лондонської біржі кольорових металів і експортні ціни Канади.

73. Національні (внутрішні) ціни. Регіональні встановлюються на певних територіях країни. Національні ціни - це ціни, за якими здійснюється реалізація продукції на національному ринку.

74. Національний продукт. Результатом виробництва на рівні макроекономіки є національний продукт. Національний продукт являє собою сукупність товарів і послуг, вироблених у межах національного господарства протягом року. В умовах товарного виробництва він обчислюється у вартісному вираженні. Національний продукт є матеріальною основою життя людей, оскільки саме він задовольняє різноманітні потреби населення. Сучасна економічна наука вивчає багато форм національного продукту. Серед них першорядне значення мають сукупний суспільний продукт, валовий внутрішній продукт, валовий національний продукт, національний доход, необхідний та додатковий продукт.

75. Валовий внутрішній продукт. Валовий внутрішній продукт - це сукупна вартість кінцевої продукції сфери матеріального виробництва та сфери послуг незалежно від національної належності підприємств, розташованих на території даної країни. ВВП підраховується, таким чином, за територіальною ознакою.

76. Валовий національний продукт. Валовий національний продукт (ВНП) (ВВП) — сукупність усіх вироблених у країні товарів та наданих послуг за рік незалежно від розташування національних підприємств. Цей показник стали використовувати в колишньому СРСР, у тому числі в Україні, з 1987 року. Він характеризує кінцеве споживання матеріальних благ і послуг, кінцеві результати економічної діяльності у сфері матеріального і нематеріального виробництва; позбавлений повторного рахунку (на відміну від показника валового суспільного продукту, який до 1987 року використовувався в СРСР), а отже, дає змогу зіставити обсяг перенесеної та новоствореної вартості у складі річного продукту. Валовий національний продукт - це сукупна вартість кінцевої продукції сфери матеріального виробництва і сфери послуг незалежно від місця розташування національних підприємств (в своїй країні чи за її межами).

77. Паритетна купівельна спроможність. Так, паритетна купівельна спроможність — це метод стандартизації обмінного валютного курсу України, що базується на зіставленні суми грошей у валюті країни, необхідної для закупівлі одного репрезентативного «кошика» товарів і послуг на валюту країни, з якою здійснюється зіставлення.

Парите́т купіве́льної спромо́жності (ПКС; англ. purchasing power parity, PPP) — поняття, яке використовується в різних контекстах:

У економічній теорії паритетом купівельної спроможності називається формулювання закону єдиної ціни для міжнародних ринків: купівельна спроможність деякої суми на одному ринку повинна бути рівна купівельній спроможності цієї ж суми на ринку іншої країни, якщо перевести дану суму за поточним обмінним курсом в іноземну валюту.

Під паритетом купівельної спроможності може матися на увазі також фіктивний обмінний курс двох або декількох валют, розрахований на основі їх купівельної спроможності стосовно певних наборів товарів і послуг.

78. Національне багатство. Національне багатство — це сукупність матеріальних благ, нагромаджених суспільством за всю його історію. Іншими словами, національне багатство — це все те, чим володіє країна сьогодні — все матеріальне багатство суспільства. Таке тлумачення національного багатства дається в сучасній економічній літературі та статистиці. Але дискусії щодо визначення національного багатства і його структури тривають.

Масштаби, структура і якісний рівень національного багатства визначають економічну могутність країни, потенціал її наступного соціально-економічного розвитку.

До національного багатства відносять основні засоби, матеріальні ресурси, страхові запаси, золотий запас та природні ресурси.

Головним компонентом багатства країни традиційно вважався фізичний капітал (нагромаджені матеріально-речові фонди).

79.Фонди виробничого призначення. 80.Фонди невиробничого призначення.  . Основні фонди — це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами. Усі основні фонди підприємства поділяються на дві групи: -невиробничого призначення; -виробничі. До основних фондів невиробничого призначення належать ті, що не беруть участі у процесі виробництва, але забезпечують його нормальне функціонування, задовольняють побутові та культурні потреби працівників. Це фонди, що належать до соціальних умов виробництва, зокрема: • житлово–комунальні приміщення; • побутові, спортивні приміщення; • будинки та устаткування медичного призначення; • дитячі дошкільні заклади; • багаторічні насадження та ін. Усі ці заклади, приміщення, будинки є основними фондами невиробничого призначення лише тоді, коли перебувають на балансі підприємства, і саме підприємство відповідає за їх утримання, експлуатацію і ремонт. До основних виробничих фондів належать ті, що беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 95–98% загальної вартості основних фондів підприємства.

81.Відтворення.  Постійне повторення процесу виробництва благ називається відтворенням. Відтворення – виробництво, що взяте не як одноразовий акт, а як процес безперервного динамічного і послідовного повторення усіх його елементів. Щоб виробництво повторювалось безперебійно, необхідно відтворювати усі потрібні фактори і умови виробництва Отже відтворення вимагає, передусім, відновлення продуктивних сил і економічних відносин, тобто відновлення; усієї економічної системи. Відтворення – процес динамічний, це безперервний рух економічних потоків у час.

82.Розширене відтворення. Розширене відтворення — це процес розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, тобто процес виробництва, розподілу, обміну, обігу та споживання всієї сукупності матеріальних благ і послуг, створених суспільством за певний проміжок часу. Тому розширене відтворення є об’єктом макроекономічного аналізу та регулювання і прогнозування.

83.Капітальні вкладення та їхні види.  Капітальні вкладення — це витрати на створення нових, розширення, реконструкцію та модернізацію діючих основних фондів. До капітальних вкладень на підприємствах належать витрати на будівництво будівель, споруд та інших об'єктів, включаючи будівельно-монтажні роботи, вартість обладнання та інвентарю, які входять у кошториси будівництва; витрати на придбання машин та обладнання, які не входять у кошториси будівництва; витрати на придбання транспортних засобів, обчислювальної техніки тощо; витрати на будівництво та обладнання житлових будинків, дитячих дошкільних установ, об'єктів культурно-побутового призначення та ін. Поняття "капітальні вкладення" тотожне поняттю "інвестиції". В умовах ринкової економіки розрізняють інвестиції реальні та фінансові. Реальні (прямі) інвестиції — це вкладення капіталу у створення засобів виробництва. Фінансові інвестиції — це вкладення капіталу в цінні папери, а також його розміщення в банках або це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку, вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Залежно від джерел фінансування розрізняють такі капітальні вкладення: • державні — інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів, джерелом фінансування яких є кошти державного бюджету, державних підприємств і організацій, а також місцевих бюджетів; • державні централізовані — інвестиції, спрямовані на створення та відновлення основних фондів і фінансуються за рахунок коштів державного бюджету й бюджетних кредитів; • недержавні — інвестиції, що фінансуються за рахунок коштів інвесторів з недержавними формами власності, до яких належать: — власні фінансові ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо); — позикові фінансові кошти інвестора; — залучені фінансові кошти інвестора (кошти, отримані від продажу акцій, облігацій, пайові та інші внески громадян, юридичних осіб); — безкоштовні і добродійні внески, пожертвування громадян, підприємств та організацій; — кошти іноземних інвесторів (іноземні інвестиції як прямі, так і портфельні, капітальні трансферти, кредити); — капітальні трансферти — інвестування капітальних вкладень шляхом переказу іноземної валюти в Україну і передавання права володіння іноземними цінними паперами; — змішані — інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів, у загальному обсязі яких є частка державних коштів.