55. Суть та види акціонерних товариств.

Акціонерне товариство — господарське товариство, статутний капітал якого не може бути меншим ніж 1250 мінімальних заробітних плат і який поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонерні товариства створюються в формі публічних або приватних товариств.

Основним актом законодавства, який регулює діяльність акціонерних товариства, є Закон "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 р.

Акціонерне товариство - це одна з організаційно-правових форм підприємств. Воно створюється шляхом централізації грошових коштів (об’єднання капіталу) різних осіб, яка проводиться шляхом продажу акцій з метою здійснення господарської діяльності та отримання прибутку. Можна сказати, що акціонерне товариство — це так зване товариство капіталів.

Особливості його правового статусу виражає визначення акціонерне. Ці особливості обумовлені акціонерною власністю, акціонерним способом формування і функціонування статутного фонду товариства.

Акціонерні товариства поділяються на два види:

• акціонерне товариство відкритого типу, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої передплати, купівлі-продажу на біржах;

• акціонерне товариство закритого типу, акції якого поширюються лише серед його засновників.

У ході приватизації в Україні на базі державних підприємств переважно створюються відкриті акціонерні товариства. Засновниками акціонерних товариств можуть стати юридичні особи та окремі громадяни. Засновники укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення спільної діяльності щодо створення акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що передплатили акції, і третіми особами.

56. Капітал як економічна категорія.

Капіта́л — за визначенням класичної економічної теорії один із факторів виробництва, усе те, що використовується для виробництва, але безпосередньо не споживається в ньому (за винятком повільної амортизації). На відміну від інших факторів виробництва, землі й природних ресурсів, капітал складається з раніше виробленого продукту.

Терміном капітал стали називати у період становлення капіталізму гроші, що їх підприємці вкладали в розвиток свого виробництва з метою отримання прибутку.

Три основні риси визначення капіталу класичною економічною школою зберегли своє значення і в сучасній теорії економіки. Ці три основні риси суть: здатність створювати новий продукт, неспоживання в процесі виробництва за винятком амортизації та те, що капітал є продуктом, створеним людською працею. Однак, термін капітал часто використовується як складова частина інших термінів, які не зовсім відповідають цьому класичному визначенню. Уже Адам Сміт виділяв основний капітал і оборотний капітал, де оборотний капітал трактувався як і чинники виробництва, які споживаються в ньому: сировина, матеріали, проміжний продукт виробництва.

Сучасна економічна наука трактує капітал як складну, багатоаспектну категорію, еволюція якої відобразила істо­ричний процес розвитку природи, форм руху, динаміки та структури товарного виробництва. В економічній теорії сфор­мувалися різні підходи до визначення сутності капіталу.

Предметно-функціональний підхід, згідно з яким капітал ототожнюється з нагромадженою працею, призна­ченою для подальшого виробництва або продажу й одер­жання доходу.

У рамках цього підходу значного поширення набув аналіз капіталу як фактора виробництва, що впливає на резуль­тати підприємницької діяльності і приносить дохід влас­никові. При цьому підкреслюється особливе місце капіта­лу в системі економічних ресурсів, зумовлене його високою мобільністю, опосередковуючою роллю та похідним харак­тером формування.

Аналіз матеріально-речового змісту капіталу постійно збагачується за рахунок розширення діапазону видів на­громадження праці та певних благ, однак не дає можли вості виявити джерело зростання підприємницького дохо­ду та розкрити його соціально-економічний зміст.

Матеріально-речовий зміст капіталу формують речові та особисті, фінансові та інтелектуальні фактори товарного виробництва, його продукти (товари і послуги), які обслуго­вують процес створення економічних благ та їх просування у сфері виробництва, обміну, споживання.

Рух капіталу в межах кругообороту поділяється на три стадії:

1. на першій стадії капітал виступає у грошовій формі і використовується на купівлю засобів виробництва і робочої сили;

2. на другій здійснюється процес виробництва і створення додаткової вартості;

3. на третій відбувається реалізація новоствореного товару, вартість якого містить додаткову вартість.

З метою реалізації додаткової вартості капітал має перебувати у постійному кругообігу, що є оборотом капіталу.

Швидкість обороту капіталу вимірюється числом оборотів, що він здійснює за рік. У процесі обороту функціонуючий капітал розподіляється на основний і оборотний.

Основний капітал – це та частка виробничого капіталу (приміщення, споруди, верстати, обладнання та інші засоби праці), які беруть участь у виробництві та переносять свою вартість на новостворений продукт частково.

Оборотний капітал – це та частка виробничого капіталу (предмети праці й робоча сила), яка, беручи участь у виробництві, переносить всю свою вартість на новостворений продукт повністю за один раз.