23. Економічний звіт як особливий піджанр жанру звіт.

Звіт — це розгорнуте інформаційне повідомлення про подію сфери навколишньої дійсності (конференції, засідання, симпозіуми, семінари, збори тощо), тобто про ту подію, на якому відбувається великий обмін інформацією. У звіті повинні бути представлені основні теми, положення та ідеї доповідей, промов, виступів осіб, які беруть участь в обговоренні. В якості деталей виступають окремі репліки, реакції слухачів на виступ (оплески, дискусія і т. д.). Звіту властива гранична документальність і близькість до слів говорять, а також певна сухість складу. Одна з головних вимог до автора звіту — точність передачі суті висловлювань мовців. Журналіст може використовувати як пряму мову, цитати, непряму мову, так і на основі отриманих з доповіді відомостей написати текст.

Види звіту:

• Прямий інформаційний звіт — відтворює подію в хронологічному порядку. Журналіст докладно відображає те, що відбувається, нічого не коментуючи. Проте його позиція може виражатися в акцентуванні уваги на певних деталях, наприклад, доповіді деяких осіб можуть бути більш деталізовані. Аналітичний звіт — розповідаючи про подію, журналіст повідомляє подробиці з деякими коментарями. Для цього він має право залучати додаткові відомості, факти, цифри, думки, виокремлюючи найбільш актуальні проблеми, порушені у виступах оповідачів.

• Тематичний звіт — порушує хронологічний порядок події, автор вибирає доповіді, пов'язані однією-двома темами, проблемами, відмовляється від побічних деталей і приділяє увагу виступам людей, що торкнулися обрану їм тему.

Звіт – це оперативний жанр журналістики, який не лише повідомляє, а й аналізує важливі суспільно-політичні події, для яких характерна дія, виражена словом. Як правило, звіт готують за результатами різноманітних засідань, зустрічей, конференцій тощо. Іноді для журналістів пропонуються підготовлені заздалегідь матеріали. У процесі підготовки звіту існує спокуса використати повністю наданий прес-реліз чи переписати його значну частину. Це призводить до появи надзвичайно нецікавих матеріалів-довідок, якими ще часто насичена переважно місцева преса, засновниками якої є адміністрації різного різня. Треба мати чітку позицію у спілкуванні з чиновниками, котрі хочуть побачити надрукований матеріал на зразок доповідної записки. Газета чи ефір не є додатком їхнього кабінету. Звіт у пресі має бути цікавим насамперед вашій аудиторії.

Звіт: інформаційний (прямий); проблемно-тематичний; звіт-пояснення; звіт-оцінка.

24. Інформаційна кореспонденція на економічну тематику.

Це найбільш поширений аналітичний газетний жанр, який грунтується на конкретному аналізі фактів, вивченні будь-якої локальної ситуації. Призначення кореспонденції — пропагувати нові явища суспільного життя, викривати недоліки. Кореспонденція будується на низці фактів, об'єднаних однією спільною темою. У неї висуваються злободенні питання, які потребують негайного рішення. Основні риси кореспонденції — це оперативність, актуальність, конкретність теми, точна адреса освітлюваних явищ, чіткі часові межі того, що відбувається, переконливість, аргументованість викладу проблеми, узагальнення, конкретні рекомендації поліпшення справи.

Кореспонденція — аналітичний жанр журналістики, в якому на обмеженому конкретному життєвому матеріалі розглядається певна тема, ставиться проблема та пропонується її розв'язання. Цей жанр хіба трохи молодший за жанр замітки. Його назва походить від латинського слова «correspondeo», що в перекладі українською мовою означає «повідомляю». Кореспон­денціями первісно називалися повідомлені дописувачами новини з місць. А кореспондентами стали називати повідомлювачів новин. Зараз це слово використовується для найменування важливої рольової спеціалізації в журналістиці. Кореспондент — той, хто повідомляє но­вини. Внутрішньожанрова типологія кореспонденції включає в себе інформаційну, аналітичну й проблемну кореспонденцію.

Інформаційна кореспонденція. Це вид кореспонденції, який містить повідомлення про

факт або групі фактів, пов'язаних один з одним часом і місцем подій.

Інформаційна кореспонденція - це розширена замітка, де традиційні компоненти тріади

"що-де-коли" збагачуються відомостями про героїв подій, подробицях, деталях, деякими даними

із серії "до і після". Аналіз і серйозні висновки в кореспонденції цього типу не передбачаються.

Головне все-таки тут - висвітлити подію, повідомити про нього докладніше, у взаємозв'язку з

іншими, в контексті часу.

Корєспондєнція: інформаційна; аналітична: критична.

25. Інтерв’ю на економічну тематику.

 Жанр інтерв'ю є результатом «закріпленості» у журналістському тексті форми одержання автором цього тексту певних відомостей про дійсність за допомогою методу інтерв'ю. Як відомо, сам по собі метод інтерв'ю відноситься не до теоретичних, а до емпіричних методів Очевидно, з цієї причини і жанр інтерв'ю часто відносять до інформаційних жанрів, що базуються саме на інформації, отриманої в результаті застосування емпіричних методів дослідження. При цьому як би залишається в тіні той факт, що інтерв'ю, як і інші емпіричні методи, застосовується для одержання вихідних відомостей, необхідних для підготовки не тільки інформаційних виступів, а й аналітичних. Інформація, отримана методом інтерв'ю, може бути трансформована і представлена, наприклад, на газетній шпальті у вигляді кореспонденції, звіту, репліки, статті.Це означає, що використання даного методу при зборі інформації ще не породжує автоматично жанр інтерв'ю.  З цього домінуючого ознакою текст може бути названий жанром інтерв'ю. Однак те, до якої групи жанрів можна зарахувати конкретне інтерв'ю - інформаційним або аналітичним, залежить вже від змісту тексту, викладеного у формі інтерв'ю. Якщо інформаційне інтерв'ю несе в собі лише повідомлення про факт, відповідаючи на питання: хто? Що? Де? Коли?, То аналітичне інтерв'ю, крім того, містить і аналіз факту, відповідаючи при цьому на питання: чому? Яким чином? Що це означає? і т.д. Роль автора аналітичного інтерв'ю полягає насамперед у тому, що своїми питаннями він задає насамперед напрямок аналізу, який зазвичай здійснює саме інтерв'ю, обличчя. З цією метою питання формулюються таким чином, що вони вимагають висвітлення вузлових моментів якої-небудь події, явища, процесу, ситуації. Подібні питання спонукають співрозмовника викладати свої знання, уявлення, думки про предмет майбутньої публікації таким чином, що виявлять причинно-наслідкові зв'язки обговорюваного події, будуть винесені певні оцінки, сформульовано прогноз розвитку події, наведені необхідні аргументи на користь викладається позиції. Подібним чином зміст тексту інтерв'ю «насичується» елементами аналізу дійсності, що і робить його аналітичної публікацією. Звичайно, цілком можливі випадки, коли беруть інтерв'ю здійснює аналіз подій, ситуацій, процесів, не чекаючи навідних питань. Однак це найчастіше буває в тому випадку, коли він сам зацікавлений в найбільш докладному, детальному висвітленні предмета розмови, що, звичайно ж, полегшує завдання автора майбутньої аналітичної публікації.   26. Вибір теми та об’єкту інтерв’ю на економічну тематику.  Предметом інтерв’ю на економічну тематику є подія,ситуація, рідше– особа

27. Загальна та спеціальна підготовка до інтерв’ю на економічну тематику.  Загальна підготовка – специфіка збирання та обробки економічної інформація. Знання термінології, стану справ економіці.

Спеціальна підготовка – підготовка до конкретного матеріалу на конкретну тему.