11. Альманахи „Ластівка” і „Сніп”. Автори, твори, значення

Ластівка. Ознакою розвитку творчої частини інтелігенції пов”язана з бажанням видавати свій часопис. Ініціатива належала Квітці. Восени 1838 К порадив Є. Гребінці звернутися до Андрія Краєвського, що був видавцем „Отечественных записок” про видання до нього додатку укр. мовою. Краєвський згодився. Про видання додатку стає вдомо багатьом – редакц. портфель ЄГ швидко наповнюється. Але у 1839 Бєлінський стає фактично редактором літератур.-критичного відділу, а практично – редактором всього жлу „ОЗ”. Бєлінський сприймав укр. мову як примітивне наріччя, тому випуск додатку було відмінено. Обманутий ЄГ вирішив видавати альманах „Ластівка”, що вийшов 1841 у Перербурзі. Відкривався „Л-ка” вступним словом ЄГ „Так собі до земляків”. У ньому ставит завдання альманаху як такого, що розважав би укр. читача довгими зимовими вечорами не рос. книжкою, що не йде до душі українцю, а справжньою укр-кою. „Л-ка” була новим щаблем розвитку альманах. Ж – перший спеціалізований на підставі худож літ-ри альманах, засвідчила високі редактор. здібності ЄГ. Публікувала ссправді довершені й вагомі укр. твори. Уперше після „Кобзаря” (1840) тут публ. нові твори Шевченка: „Причинна” („Реве та стогне Дніпр широкий” – романтич. бунт автора проти всього сущого на землі, пристрасний захист закоханих) „На вічну пам”ять Котляревському” (Ш. перший осягнув талант письменника), уривок з поеми „Гайдамаки” (теж романтичний герой, але наділений індивідуальністю, долею), „Тече вода в синє море” та „Вітре буйний” (в обох творах однотип. образ романтич. героя, самотнього, віжірваного від соціуму). Твори Левка Боровиковського були двох жанр. напрямків: романтичні балади та ліричні вірші (за джерела правив укр. фольклор. Вірш „Чорноморець”, „Вивідка” – про закохану в козака дівчину, що отруїла брата – відповідність естетичній програмі романтиків: виклоючна ситуація, гострі колізії, трагізм: вірш „Розставання” написаний на мотив народ. пісні „Їхав козак за Дунай”) і байки (тут він позбувся бурлескності, але не втратив дотепності. 10 байок, вони будувалися на основі народ. приказок, анекдотів). Також ЛБ представив фольклор. записи: народ. приказки, загадки. Також друкувався тут шкільний товариш ЄГ Афанасьєв під псевдонімом Чужбинський. Вірші „Є. П. Гребінці” та „Прощання” вкладалися в романт. концепцію „Ластівки”. Дебютував укр. поет-романтик Віктор Забіла віршами „Голуб”, „Пісня” та „Пов”яли вітри буйні”, у яких постав як автор теми гіркого, неозділеного кохання. Сам Євген Гребінка опубл. 3 поетич. твори: байки „Дядько на дзвониці”, „Хлопці” та лірич. вірш „Українська мелодія”, якому судилося стати піснею. Проза була представлена творами Квітки та Куліша. Твори Квітки складали більш ніж половину альманаху: „Пархомове снідання” та „На пущення як зав”язано”. Вони мали х-р бурлескно-травест. прози і в цьому протистояли „Ластівці”. Але їх розважальний х-р відповідав завданню альманаху. А повість „Сердешна Оксана” про зруйнування міцного світу укр. села представляла реалістично-сентиментальний напрямок в тв-ті Квітки. Ця повість виглядала програмовою. Куліш дебютував в літ-рі з твором „Циган” – переспів народного анекдоту про цигана-п”яницю. Завершувала книжку післямова ЄГ, продовжувався мотив протистояння рос. та укр. культур. ЄГ виконав поставлені перед собою завдання – дати книжку для читання, яка б всебічно задовольнила смаки укр. читача. Бєлінскький написав нищівну рецензію на „Л”, що дало зрозуміти укр. письменству, що співпраці з росіянами не треба чекати. Значення: альманах являв собою антологія тогочасної літ-ри. засвідчила прощання з котляревщиною, рішуче заявлена ідея укр. самобутності.

Сніп. Тимчасом у укр. школі романтиків зрів новий задум. Від часу виходу „Утренней звезді” склад групи істотно змінився. Це були Костомаров, Корсун, Кореницький, Писаревський. Упорядник Корсун. Альманах виплинув з потреби опублікувати розрізнені твори, які не було можливості опубл. окремими книжками. Мав підзаголовок „Український новорічник”, був пристосований до читання на новорічні святки. Головним автором слід вв Костомарова, який написав трохи менше третини творів. Віршована трагедія „Переяславська ніч” була спробою адаптації Шекспіровських хронік. (Історіософська концепція романтиків, створена в значній мірі Костомаровим, містила в собі як гол. компонент уявлення про козац. добу. У розгядалася як коз. держава, тому закономірно, що для сюжетів одбиралися коз. мотиви). Центр. ідея – укр. нац. визволення, глибокий аналіз конфліктів. Новаторство першої в укр. літ. історичної трагедії полягало в тому, що доля народу була життєвим інтересом героїв, а відсутнітсь консолідуючого начала тлумачилось як трагедія, не було оперетковості й етнографізму. Вірші К-ва не відзначалися худ. довершеністю, це були переклади з Байрона. Сатирична поема Порфира Кореницького ”Вечерниці” – представник котляревщини, але талановитої. Також публікув. твори родини Писаревських, пладних, але слабких поетів. Літ. дебют поета-романтика Михайла Петренка „Дивлюсь я на небо”, „Вечірній дзвін”, „Туди мої очі”. Романтизм Шевченка репрезентує всеукраїнця, а романтизм Петрененка – приватного індивіда. Для віршів у нього був центральним образ неба, де закінчується влада людей, символ вічної краси, Бога. Також розвивалася тема кохання. Також друкувалися твори упорядника Корсуна. Перша група його творів – добірка „Українські повір”я”, які після втручання цензури втратили свою цінність. Друга група – цикл „Вірші”. Для нього бло властиве метафоричне творче мислення (вірші „Коханка”, „Зрада”). Лірика Корсуна рлозвивала новаторський напрямок метафоричної поетики. Значення: в цілому виявився слабшим за „”Ластівку”, але засвідчив появу нових творчих сил в університет. Харкові, підживлення Харк. школи романтиків талановитою молоддю.