8. Роль університетської освіти для формування сучасного журналіста

Чи можливо навчитися масово-інформаційній діяльності? Адже, ніхто не навчав журналістиці Федора Достоєвського, Івана Франка. Довгий час журналістика обходилася взагалі без професійної освіти (не лише вищої, а й середньої) і не потребувала спеціальних знань. Журналістом міг стати представник будь-якої професії, у якого було легке перо і хист до щоденної творчості.

Але протягом історичного розвитку виробництво газет і журналів усе більше ускладнювалося. З другої половини 19 сторіччя почався розвиток фотожурналістики, з 1920-х років бурхливо розвивається радіожурналістика, а з 1940-х – тележурналістика, а з 1990-х – електронний її різновид. Праця журналіста, залишаючи у собі творче ядро, стала вимагати спеціальних знань, професійної підготовки. Ця необхідність стала очевидною на рубежі 19-20 сторіччя, коли в різних частинах світу майже одночасно почали виникати учбові заклади, які готували фахівців для друкованих ЗМІ.

6 січня 1900 року виникла перша вища школа журналістики у Берліні. У 1902 р за ініціативою редактора «Вестмінсте Газет» Вільяма Гиля була відкрита школа журналістики в Лондоні. Ці школи мало свої програми підготовки майбутніх спеціалістів, співпрацювали з відомими журналістами практиками. Аля дуже скоро ці учбові заклади довели просту істину: талант журналіста не завжди поєднується з талантом учителя. Тому журналістська освіта і злилася з традиційною університетською освітою.

У Швейцарії готувати робітників для преси почали у Цюріхському університеті у 1903 р., куди для організації факультета журналістики був запрошений редактор газети «Зюріче Пост» доктор Веттештейн. У США з 1903р. працює факультет журналістики при Колумбійському університеті, організований головним редактором газети «Ворлд» Джозефом Пулітцером.

Сьогодні у США журналістській професії навчають у 450 університетах. Вища освіта передбачає спеціалізацію в області репортерської і редакторської діяльності для газет, журналів, ведучих теле- і радіопрограм, операторів і режисерів телебачення, робітників реклами і різноманітних інформаційних служб. Робота журналіста стає все більш складною, це відображається і в журналістській освіті, у якій також зявляються нові напрями, відкриваються нові галузеві спеціалізації.

У Росії перша школа журналістики була заснована у 1904 році професором права Владіміровим. Але особливого розвитку журналістська освіта досягла у радянські часи. Адже преса розглядалася комуністичною партією як надзвичайно важливий фактор пропаганди та агітації, впливу на народні маси. Так, у 1918 році в Комуністичному інституті ім.. М. Я. Свердлова були відкриті центральні газетні курси. А з 1921 року почав працювати Державний інститут журналістики у Москві. А з 1930 року розширена система журналістської освіти – створені інститути і факультети журналістики в обласних і краєвих Комуністичних університетах.

Сьогодні склалося три типи підготовки журналістів:

• Школа інструктажної освіти – головний предмет вивчення – виступи політичних лідерів, у текстах яких відшукуються відповіді на філософські питання і безпосередні вказівки на щоденні дії.

СРСР, Куба, Північна Корея.

• Школа виховання інформатора – Англія, США, Скандинавські країни. Журналіст працює з фактами, а не з коментарями. Його обов’язок – всебічно висвітити подію, але не пояснювати її. Це повинні робити спеціалісти (високо посадовці, політичні діячі, учені і т. д.), яких журналіст спеціально для цього запросить. Тут помітний культ репортерської журналістики, професіоналізм у якій вимірюється оперативністю. Журналістська освіта у системі цієї школи передбачає вміння знаходити інформацію, працювати з фактами, перевірити правильність інформації, вміти подати головне.

• Школа виховання аналітика – Німеччина (Німецький інститут публіцистики), Франція, Іспанія – модель «адвокатської», «місіонерської» журналістики

Сучасний читач потребує аби різноманітні факти для нього склали в зрозумілу, логічну і чітку картину світу. А журналіст, який може стати таким же фахівцем у темі як і спеціаліст, викладе факти доступною мовою.

В Україні вища журналістська освіта була вперше введена у Харкові в Комуністичному університеті імені Артема у 1922 році. У 1926 році на базі цього навчального закладу було створено Український комуністичний інститут журналістики.

Крім того, у 1930-х роках у нашому місті існував Харківський технікум журналістики імені Островського (тут навчався Олесь Гончар).

Після війни викладання журналістики у Харкові відновилося на філологічному факультеті ХГУ ім.. Горького в 1947р. Але вже через два випуски відділення було переведене до КГУ ім.. Шевченка.

Можливість повернути журналістику до Харкова стало можливим лише після прийняття Закону України «Про освіту який надав право вузам самим обирати спеціальності, за якими вони будуть готувати спеціалістів.