Бусько й Бусиха
Лелеку звали Бусько, а лелечиху Бусиха. Ранньою весною повертались вони з чужих країв і кружляла над рідним садом. Баба Груня виходила з хати і махала їм 6ілою косинкою. А лелеки кружляли і все нижче й нижче спускались до неї. Сусідські хлопці затягли бабі на хату старе колесо. Біляві птахи сідали на те колесо і мостили собі велике гніздо.
Якось була холодна весна. Уночі раптом завіяло. На подвір’ї було по коліна мокрого снігу. Вийшла баба у двір і побачила Буська й Бусиху в снігу. Бабуся Груня взяла їх у хату, натопила піч, нагодувала, напоїла лелек теплим чаєм з травами. Видужали Бусько з Бусихою і ще більше полюбили бабу.
Потім вони вимостили собі високе й розкішне гніздо і по черзі вартували його. Улітку в Буська й Бусихи з'явилися лелеченята. Баба Груня завжди перед сном розмовляла зі своїми улюбленцями.
А кожної осені бабуся проводжала буськів у дорогу. Вона виходила за ворота й махала їм косинкою.
(За В. Близнецем)
Цей текст має свої особливості.
По-перше, у ньому йдеться про лелек. Тому, для того щоб текст був правильно сприйнятий учнями, у дітей має бути чітке уявлення про зовнішній вигляд і життя цих птахів (школярі не повинні плутати їх із журавлями та чаплями). Отже, за декілька уроків до письмового переказу необхідно провести роботу з актуалізації знань про лелек.
По-друге, у тексті активно використовуються лексичні синоніми: лелеки — біляві птахи — улюбленці — буськи. Останнє слово може і не входити до активного словника школярів, тому на уроках української мови й читання учнів необхідно вправляти в його написанні, у складанні з ним речень.
По-третє, в учнів можуть виникнути труднощі під час написання деяких слів та сполучень слів (Бусько, Буська, Бусиха, Бусихи, ранньою весною, повертались, затягли, виходила, завіяло, натопила, нагодувала, напоїла, полюбили, вимостили, по черзі, розкішне, з'явилися, вночі, влітку} і, як наслідок цього, — мовні помилки в роботах. Тому на уроках української мови учні мають вправлятися в написанні цих слів під час орфографічних диктантів.