95.Проблема морального виховання

Розвиваючи вчення про цілі виховання, Макаренко вказував, що педагог повинен мати перед собою програму людської особи, яка охоплює весь зміст особистості (зовнішня поведінка і внутрішні переконання, політичне виховання і знання). Ця програма повинна включати загальну "стандартну" частину (виховання сміливості, мужності, чесності, працьовитості і ін.) та індивідуальний коректив до неї (розвиток індивідуальних задатків, нахилів, таланту і покликання). Виходячи з умов часу і будучи його продуктом, Макаренко мету виховання вбачав у підготовці культурної людини, для цього треба дати їй освіту, бажано середню кваліфікацію, політично розвинути, дисциплінувати, розвинути почуття обов’язку і поняття честі, виховати якості господаря і організатора

Дитина виховується постійно в кожен даний момент, оскільки він укожен даний момент живе і діє. Отже, процес життядитини об'єктивно і є дійсний процес її виховання. Якажиття дитини, якими є характер і зміст його життєво необхіднихвідносин з людьми, речами і явищами і певний цими стосункамихарактер і зміст його життєдіяльності - такий і процес йоговиховання, такий і результат його.

У цьому сенсі людина як результат виховання - це продукт своєїжиттєдіяльності. Яка життєдіяльність людини, такий і сама людина.

У своїй практичній роботі і теоретичних узагальненнях А.С. Макаренковиходив з того, що тільки в процесі діяльності дітей, і обов'язковобудь-якої діяльності - навчальної, трудової, побутової, ігровий і т.п. врезультаті вправи, залучених у неї природних сил дітей відбуваєтьсярозвиток дітей. . Закон паралельного педагогічного розвитку А.С. Макаренко У житті дітей немає жодного слова, жодного факту, жодного явищаабо відносини, який, крім свого безпосереднього життєвогозначення, не мали б значення виховного.

Таким чином, життя і виховання дитини є щось єдине. Отже, якими є зміст і характер життєдіяльності дітей, такіпроцес і результат їх виховання і людина (люди) як результат виховання

- Це продукт своєї життєдіяльності. «Я прихильник активного виховання» - казав Макаренко. Він виходив зуявлення про цілісність процесу виховання дітей. «Людина невиховується по частинах, він створюється синтетично. Тому окремезасіб завжди може бути і позитивним, і негативним ».

96.Суперечності в педагогічних поглядах макаренка, сучасні погляди на його творчу спадщину

Педагогічна система А.С.Макаренка багатогранна. Вона вивчається макаренкознавцями усього світу в різних аспектах. Значна кількість питань пов’язана із оцінкою особистості А.С.Макаренка як педагога та аналізом його педагогічних поглядів. Цю проблему досліджують педагоги і психологи світу - Д.Данстен (Великобританія), П.Рокушфалві (Угорщина), Ф.Патаки (Угорщина), В.Зюнкель, З.Вайтц, Г.Хілліг, Л.Фрезе (Німеччина), М.Библюк, А.Левін (Польща), Г.Б.Волков, І.П.Іванов, Л.І.Гриценко, В.В.Кумарін, А.А.Фролов (Росія), Р.Едвардз (США), К.Мурто (Фінляндія), Л.Пеха, (Чехія). Значний внесок у розвиток макаренкознавства зробили українські вчені Н.В.Абашкіна, А.М.Бойко, Н.П.Дічек, І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос, В.Ф.Моргун, Ф.І.Науменко, М.П.Ніжинський, Н.Г.Ничкало, М.М.Окса, М.Б.Євтух, М.Д.Ярмаченко та багато інших. Продуктивно працюють Міжнародна асоціація макаренкознавців, в Німеччині – науково-дослідний центр вивчення життя і творчості А.С.Макаренка – лабораторія “Макаренко–реферат”, Всеукраїнська Асоціація макаренкознавців, центром якої є Полтавський державний педагогічний університет ім. В.Г. Короленка.

Переважна більшість проблем зосереджувалася навколо колективу як центральної ланки організаційно-методичної підсистеми досвіду А.С.Макаренка. Нині цей компонент майже зник з наукового обігу, оскільки колективні організаційні форми не є загальноприйнятими в нових суспільно-економічних умовах. Відповідно сумніву піддаються і педагогічні проблеми, пов’язані з ідеєю первинного колективу, паралельної дії, перспективних ліній, педагогічною операцією тощо.

курс педагогіки, який читається у вищих педагогічних навчальних закладах, ще характеризується певною заформалізованістю. Це зумовлює його відрив від конкретних педагогічних чинників, педагогічної практики, творчості. Розрив між педагогічною теорією і педагогічною практикою дуже хвилював А.С.Макаренка. Те, що для практиків складає головне питання, вважав він, не є предметом вивчення в теорії.

На жаль, у Радянському Союзі в основі більшовицької стратегії виховання була закладена антихристиянська ідеалістична теорія, основу якої становила віра у привид “вічного щастя” – комунізму, яка поєднувалася з тотальним наглядом за життям і діяльністю людини й цим самим спричиняла в неї почуття вічного страху, переживань за сьогодення і майбутню власну долю, долю своєї сім’ї. Так формувалася людина закомплексована, безініціативна, байдужа до навколишнього життя, людина, позбавлена національно-духовних орієнтацій і відчуття смаку творчої діяльності ...

Можна тільки дивуватися, що деякі сучасні педагоги-“теоретики”, громадські й державні діячі чи не найпершим винуватцем такого становища в суспільстві взагалі й у сучасній українській педагогіці зокрема вважають Антона Семеновича Макаренка, який, як заявляють вони (хотів цього чи ні), служив комуністичній системі цінностей, творив себе в атмосфері терору та войовничої антихристиянської й антиукраїнської ідеології. В сучасних засобах масової інформації часто можна зустріти заяви, що А.С. Макаренко – “кишеньковий педагог”, “представник револьверної педагогіки”, “вихователь сталінських гвинтиків”

Його погляди на мету й основні завдання виховання співзвучні з вимогами сучасного Закону України “Про освіту”, Державної національної програми “Освіта”, Концепції національного виховання, в яких наголошується, що метою виховання в сучасній українській школі є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору.

Педагогічна спадщина А.С. Макаренка, його погляди на визначення суті й характеру виховання, на визначення мети й засобів виховання є актуальними і для сьогодення. У міжнародному обширі великий педагог розглядається як педагог-новатор ХХ століття, діяльність і педагогічні погляди якого справили значний вплив на становлення і розвиток виховних систем у різних країнах світу. Значущість його досвіду й створення системи виховання підростаючого покоління, що грунтується на принципах справжнього гуманізму, соціальної рівності та свободи особистості, виходять за межі 20-30-х років нашого століття. Антон Семенович Макаренко створив нову філософію виховання, орієнтовану на олюднення як власне процесу виховання, його середовища, так і суб’єктів виховання – вихованців і вихователів.